«Днепр» (Днепропетровск) — «Авангард» (Харьков) — 1:0 (1:0).
6 сентября 1966 (вторник). 18:00. Днепропетровск. Стадион
«Метеор». 30000 зрителей. Ясно. 23 градуса.
Судьи: Б. Стрелецкий, С. Остроухов, Г. Сафонов (все — Донецк).
«Днепр» (футболки красные, трусы белые, гетры красные): 1 Городенко –
3 Дановский – 2 Канафоцкий, 4 Белолюбский (к), 5 Кузовенков – 6 Забелин, 7 Шнейдерман – 8 Пинчук,
9 Кржечевский, 10 Паис, 11 Христян (Гринько, 71).
Старший
тренер – А. Зубрицкий.
«Авангард» (футболки,
трусы, гетры белые): А. Савченко, А. Поскотин, Б. Беляков, Е. Несмеян (к), Н.
Кольцов, Н. Тимошенко, Е. Панфилов, С. Костюк, А. Козлов, И. Панин, Н.
Каштанов.
Старший тренер – В. Каневский. – составы из протокола матча.
Гол: 1:0 Кржечевский (10, гп Паис).
Дублёры – 3:0.
ЗУСТРІЧ З ХАРКІВ’ЯНАМИ
«Зоря» (07.09.1966)
Вчора на стадіоні «Метеор» відбувся
черговий календарний матч на першість країни серед команд другої групи класу
«А». Господарі поля — футболісти «Дніпра» приймали наших сусідів харківських
авангардівців. Поєдинок закінчився з рахунком 1:0 на користь «Дніпра». Гол
забив Кржичевський.
Позавчора на стадіоні «Металург»
зустрічались дублери обох команд. Перемогли дніпропетровці з рахунком 3:0.
М’ячі забили Гринько, Головко і Кузяєв.
ФУТБОЛ
«Днепровская правда» (07.09.1966)
Вчера на стадионе «Метеор» состоялась очередная встреча на первенство страны по футболу. На этот раз футболисты «Днепра» принимали команду харьковского «Авангарда». Первая игра на этом стадионе, как известно, принесла победу футболистам «Днепра» над ярославским «Шинником». Конечно, и на этот раз любители футбола желали своей команде только победы.
Турнирное положение команд перед матчем было далеко не одинаковым. Если «Днепр» пока прочно «засел» на седьмом месте, то харьковский «Авангард» был ещё ниже — на одиннадцатом. Вполне естественно, что каждая из команд стремилась добиться победы.
С первых же минут игра приняла острый характер и проходила в быстром темпе. Однако нападающие «Днепра» действовали напористее, быстрее разыгрывали комбинации. На 10-й минуте нападающий «Днепра» Георгий Кржичевский забил гол.
Надежды болельщиков оправдались. Победа футболистов «Днепра» со счётом 1:0 позволила команде значительно улучшить своё положение.
В. МАРКЕЛОВ.
«ДНІПРО» — «АВАНГАРД» — 1:0
«Спортивна газета» (Киев, 08.09.1966)
Після тривалих невдач у «Дніпра» знову з’явилися шанси боротися за високе місце в турнірній таблиці. Зміни, які сталися в складі команди, пішли на користь. Ось і в цьому матчі відмінно проявив себе 19-річний півзахисник Шнейдерман, вихованець груп підготовки «Дніпра». У парі з досвідченим півзахисником Забєліним він активно й плідно діяв у центрі поля, точним і розумним пасом виводив форвардів на ударні позиції. Саме після його передачі на 10-й хвилині Паїс точно одержав м’яч, пройшов по правому краю і зробив небезпечний простріл, який завершив голом Кржичевський.
Добре проявив себе в цей момент і 19-річний Христіян. Швидко оцінивши обстановку, він зрозумів, що Кржичевський знаходиться в більш вигідному становищі, і пропустив м’яч. Це дезорієнтувало Савченка — 1:0. Цей рахунок зберігся до кінця зустрічі, хоча обидві команди мали багато нагод змінити результат.
Я. НОВАК.
Дніпропетровськ (телефоном).
ПОТЕРЯННЫЙ РИСУНОК
«Советский спорт» (Москва, 08.09.1966)
Первые 20 минут прошли при бесспорном преимуществе хозяев поля. Расстановка 4+2+4 как нельзя лучше отвечала качествам днепропетровских футболистов. Быстрый и широкий манёвр позволил форвардам «Днепра» захватить инициативу. Счёт был открыт на 10-й минуте. Паис, неожиданно переместившийся на правый край, стремительно прошёл к лицевой линии и прострелил вдоль ворот. Савченко, заметив, что защитники не успевают перекрыть нападающих, бросился на перехват, но ошибся, и мяч попал к Крижичевскому. Тот подставил ногу и «щёчкой» пробил в сетку.
Харьковчанам в эти минуты было не до атак. Чтобы обезопасить свои ворота от беспрерывных и нарастающих угроз, они почти целиком ушли в защиту, оставив впереди лишь Каштанова и Козлова. Основные силы гости сосредоточили в центре. У днепропетровцев сначала всё шло гладко. Но вскоре они обнаружили, что через центр одному или двум форвардам пробиться трудно. Тогда к ним на помощь пришёл не только полузащитник Забелин, но и оба крайних нападающих.
Это тоже не дало результата, и энтузиазм днепропетровцев стал постепенно
гаснуть, а с ним стала исчезать тактическая дисциплинированность. Чёткий
рисунок игры сразу же распылился.
Психологический и игровой спад в игре «Днепра» точно определил тренер харьковчан В. Каневский. С первых же минут второго тайма гости начали борьбу за инициативу. И они добились того, что мяч значительно больше находился у них, чем у футболистов «Днепра». Однако гости не смогли использовать для взятия ворот моменты, созданные неуравновешенной игрой защитников «Днепра».
А. ЛЕОНТЬЕВ,
мастер спорта.
(Наш спец. корр.)
ДВА МАТЧА
«Красное знамя» (Харьков, 08.09.1966)
В Днепропетровске состоялся очередной матч на первенство страны среди команд второй группы класса «А». Футболисты «Днепра» принимали харьковских авангардовцев и выиграли со счётом 1:0.
В Харькове на стадионе ХТЗ команда «Торпедо» встретилась с бердянскими одноклубниками. Матч на первенство страны по классу «Б» закончился победой харьковчан — 1:0. Гол забил В. Богданов.
ПЕРЕМОГА, ЗДОБУТА В ДЕБЮТІ
«Прапор юності» (09.09.1966)
Черговим суперником «Дніпра» на стадіоні «Метеор» були футболісти харківського «Авангарду». Вони не вчинили в дебюті матчу належного опору господарям поля і вже на десятій хвилині змушені були вийняти м’яч з сітки воріт. А сталося це так.
Широким маневром і постійними переміщеннями по полю наші нападаючі заплутали захист харків’ян, який дотримувався персональної опіки Поки авангардівці бігали за своїми підопічними, наші зуміли кілька разів скористатись вільними зонами у штрафному і перевірити майстерність воротаря гостей. Та на десятій хвилині і він не зміг зарадити своїм. Паїс використав вільну зону на правому фланзі (її часто залишав Пінчук, а разом з ним і його опікун) і зробив небезпечний простріл. Лівий крайній «Дніпра» Христян зробив замах для удару, воротар кинувся до нього, але форвард пропустив м’яч на Кржичевського. Той спокійно (дивись знімок В. Шульгіна) спрямував його у ворота.
Доки харків’яни перешиковували захисні порядки, наші могли ще кілька разів взяти їх ворота, але били неточно.
Десь після 30-ої хвилини гості вирівняли гру і кілька грубих помилок воротаря «Дніпра» Городенка могли їм принести успіх, аби діяли вони спокійніше. Уже в кінці матчу Паїс міг подвоїти рахунок, а перед фінальним свистком воротар харків’ян взяв, здавалося б, мертвий м’яч Забєліна.
«Дніпро» переміг — 1:0.
І ВОЛЯ, І МУЖНІСТЬ
(огляд ігор команд другої підгрупи)
«Зоря» (11.09.1966)
Отже, в другій підгрупі продовжує
лідирувати «Зоря». Її турнірна доля схожа з долею лідера вищої ліги —
київського «Динамо» в тому, що захисні лінії обох команд є надійним фундаментом.
Міцність тилів дозволяє форвардам вільно вести пошуки й експерименти, ламаючи
оборонні порядки противника. Втрата м’яча не приводить до тяжких наслідків, як
це буває в інших колективах.
Взяти хоча б для прикладу «Дніпро».
Здавалось, що для дніпропетровців ситуація в підгрупі складалась досить вдало.
Від «Зорі» після 17 турів вони відставали на очко, а від армійців Львова, які
займали найвищу сходинку, їх відділяла «двійка». І, природно, що прихильники
команди чекали від неї ривка, завдяки якому «Дніпро» вийшов би в лідери.
Трапилось, проте, непередбачене. Серія невдач підстерегла колектив. Захист
команди — її фундамент послабшав, і одразу ж було втрачено ту тактичну
рівновагу між лініями, яка забезпечує сталий успіх колективу на довгому
турнірному шляху.
Щоб не бути голослівним, наведу такий
цифровий аналіз: в 17 турах дніпропетровці пропустили в свої ворота 11 м’ячів,
стільки, скільки в 9 наступних іграх. Показник не на користь захисту. Він
спростовує будь-які намагання для виправдань. Та можливо нападники значно
погіршили свою гру, знизили агресивність, що, зрештою, позначилось на міцності
оборони? Швидше навпаки. Адже коли в тих же 17 матчах форварди забили 22 м’ячі,
то на кожну наступну гру в середньому припадає один забитий м’яч.
Безсумнівно, краще було б, якби у ворота суперників влітало по два і більше
м’ячів. Та для цього треба, щоб у форвардів душа була спокійна за тили.
Ні, ні в якому разі я не беру під захист
нападників. Я лише констатую факти. Спостерігаючи за грою «Дніпра» з
«Авангардом», я, наприклад, в другому таймі загубив Пінчука. Мені здавалось, що
він зник з поля. Настільки він був безініціативним і нещедрим на витрату
енергії. А хіба Паїс заслужив похвали? Ні. Він мав кілька дуже вигідних
моментів для взяття воріт, але не використав їх. Таке, звичайно, буває. Проте
біда в іншому. Кожного разу, пробивши мимо цілі, він з подивом розводив руками,
дивився на поле, нібито в ньому десь була зарита причина невдачі. Простіше
кажучи, Паїс вів себе на полі, в даній ситуації, не так як личить спортсменові.
А від такої поведінки один крок до зазнайства, а значить і до зниження класу
гри.
Повертаючись знову до «Зорі», хочеться
відзначити, що висока ігрова та тактична дисципліна насамперед забезпечила
луганчанам успішний підхід до фінішу. Зміцнення дисципліни дозволило тренерам
більш чітко визначати план гри, вносити до нього корективи в ході змагань.
Більше того, тренери почали вірити, що їх вказівки сприйматимуться творчо і
гравці самі вноситимуть до них доповнення, які забезпечать єдність всіх ланок і
ліній.
Розрив у п’ять очок між «Зорею» та
армійцями Києва буде важко подолати в восьми турах, які залишились. Нагадаю,
наприклад, що після 17 ігор він складав 6 очок. І щоб скоротити його лише на
одно очко, потрібно було 9 турів.
Слід віддати належне армійцям Києва, які
гоняться за луганчанами досить наполегливо. В останніх шести матчах вони не
втратили жодного очка. Піднесення в грі киян не випадкове. В порівнянні з весною, команда значно
зміцнилась. Нещодавно сюди перевели з Одеси захисника Гребенніка. На жаль,
спортивно-технічна комісія федерації футбола СРСР не змогла завадити такому
переводу тому, що цей футболіст — військовослужбовець.
Значний стрибок вперед здійснила команда
ленінградського «Динамо». Здавалося, ніяких особливих змін у складі динамівців
не відбулось, але гра колективу стабілізувалась. Всім відомо, що у ленінградців
було кому грати. Проте команду навесні трясло, як в лихоманці: заграє напад –
стоїть захист, надійно грає оборона — безініціативність проявляють форварди.
Лише в другому колі ленінградці заграли в повну силу і вийшли в число лідерів.
В групу провідних колективів підгрупи
входять вінницький «Локомотив» і воронезький «Труд». Відверто кажучи, навіть не
піднімається рука зарахувати ці колективи в лідери і ось чому. Вінничани забили
всього на один м’яч більше, ніж пропустили, а футболісти Воронежа взагалі мають
на один м’яч менше забитих, ніж пропущених. В даному випадку успіх можна
пояснити насамперед ентузіазмом і мужністю, яку проявили футболісти в боротьбі
за високі місця.
Безумовно, ще рано говорити про провали тих
або інших колективів. Існує своєрідне мірило для визначення сил кожної
підгрупи. Якщо розрив в очках між першим і останнім місцем дорівнює кількості
команд, які змагаються, — значить, сили відносно рівні. Для того, щоб заповнити
сходинки турнірної таблиці, необхідно, щоб одна команда випередила іншу на одне
очко (забиті й пропущені м’ячі до уваги не беруться). Визначаючи за таким
принципом силу команд другої підгрупи, можна твердити, що зараз настав період
найвідповідальніших і найгостріших поєдинків. Часом вони бувають не такими
яскравими для глядачів, але внутрішнього драматизму в них хоч відбавляй. І тому
зараз успіх прийде до того, хто сильний волею і мужністю, хто дружить з
тактичною дисципліною і вірить в неї.
О. ЛЕОНТЬЄВ,
майстер
спорту,
футбольний
оглядач газети «Советский спорт».
м.
Дніпропетровськ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий