8 июня 1966 года. Среда Чемпионат СССР. 2-я группа класса "А". 12-й тур «Днепр» (Днепропетровск) — «Сокол» (Саратов) – 2:0

«Днепр» (Днепропетровск) — «Сокол» (Саратов) — 2:0 (1:0).

8 июня 1966 (среда). 18:30. Днепропетровск. Стадион «Металлург». 18000 зрителей.

Судьи: Ю. Пономарёв, И. Катэнсус, В. Виноградов (все – Кишинёв).

«Днепр» (футболки бело-красные комбинированные, трусы белые, гетры красные): 1 Городенко – 3 Дановский – 2 Канафоцкий, 4 Белолюбский (к), 5 Кузовенков – 6 Галоян, 7 Северухин, 9 Забелин – 8 Кротков, 10 Паис, 11 Крощенко (Кузяев, 65). 

Старший тренер – А. Зубрицкий. 

«Сокол» (футболки продольно-полосатые, трусы светлые, гетры белые с тёмной полосой): А. Печерский, Л. Прибыловский, В. Горденко, В. Леонов, М. Проскурин, Ю. Богданов, В. Чернышков, В. Липатов, Ю. Марахов, В. Шпитальный (к), В. Папаев + Г. Лихачёв (вышел на замену).  

Старший тренер – Б. Яковлев. – составы из протокола матча.

Голы: 1:0 Забелин (35), 2:0 Забелин (62, гп Кротков).

ВАЖНАЯ ПОБЕДА
«Днепровская правда» (09.06.1966)

Вчера на стадионе «Металлург» состоялась очередная игра на первенство страны по футболу. Команда «Днепр» принимала у себя саратовский «Сокол».

Победу нашей команде принёс Забелин: он дважды — в первой половине игры и во второй — заставлял вратаря гостей вынимать мяч из сетки ворот.

Матч закончился со счётом 2:0 в пользу «Днепра». Команда одержала важную для себя победу: вернула себе положение лидера.

ЛІДЕР ПРОТИ ДЕБЮТАНТА
«Прапор юності» (10.06.1966)

Саратовські футболісти цього року дебютували в розиграшу першості СРСР з футбола серед команд другої групи класу «А». І, слід сказати, «Сокіл» виступає краще багатьох старожилів, міцно утримуючись в середині турнірної таблиці.

Дніпропетровський «Дніпро» цього року теж виступає успішніше, ніж будь-коли раніше. Лише прикра нічия у матчі з «Таврією» позбавила його після одинадцятого туру положення лідера в підгрупі.

І ось ці колективи вперше зустрілися між собою 8 червня на дніпропетровському стадіоні «Металург». Команди розпочали гру обережно. Та й склад «Дніпра» говорив про те, що його тренери не хотіли ризикувати, виставляючи на поєдинок трьох півзахисників: Сєвєрухіна, Галояна і Забєліна. Саме на їх плечі і ліг основний тягар боротьби у цьому поєдинку. Обидва крайні форварди «Дніпра» Крощенко і Кротков були в першому таймі пасивними. Щоправда, після відпочинку Кротков заграв агресивніше, а Крощенко продовжував уникати боротьби за м'яч і, врешті-решт, тренери змушені були ввести у гру Кузяєва, який звичайно виступає у півзахисті. Це було зроблено вчасно, бо після другого гола, пропущеного у свої ворота, «Сокіл», нарешті, показав, що його успіхи не випадкові. Футболісти з Саратова атакували широко, на високих швидкостях. В ці хвилини і захисту і воротареві «Дніпра» довелось багато попрацювати, аби відстояти свої ворота. І все-таки одного разу здавалось, що гості примусять господарів розпочати гру з центра поля. Та нападаючий Ліпатов послав м’яч повз відкриті ворота.

Як же були забиті голи, що принесли перемогу «Дніпру» у цьому матчі?

На 35-ій хвилині, коли «Дніпро» вдався до затяжного штурму воріт «Сокола», Галоян випасував м’яч неприкритому Забєліну і той з лінії штрафного майданчика невідпорним ударом послав м’яч під перекладину. На 62-ій хвилині проти Кроткова і Забєліна залишився один захисник. Кротков виманив його з штрафного майданчика, віддав точний пас Забєліну і той повторив свій успіх.

«Дніпро» знову очолив турнірну таблицю. Чи надовго? Це має показати його принциповий матч з запорізьким «Металургом», який відбудеться 14 червня.

А. КОЛОМИЙЧЕНКО.

Атакує один з найрезультативніших форвардів «Дніпра»
Д. Паїс (ліворуч). Фото В. Шульгіна.

ЛІДЕРСТВО ПОВЕРНУТО
«Зоря» (10.06.1966)

Чи зуміє «Дніпро» повернути собі одноосібне лідерство? Таке питання хвилювало глядачів, які зібралися позавчора на матч «Дніпра» і саратовського «Сокола». Дніпропетровцям потрібна була лише перемога, і з переконливим рахунком.

Суперники почали матч неоднаково. Господарі прагнули одразу ж перехопити ініціативу і пішли в наступ. Гості – навпаки: робили все, щоб збити темп і, перехопивши м’яч, подовгу тримати його в центральній зоні. Дії дніпропетровців ускладнювалися ще й тим, що на їх флангах слабо виступали обидва крайні форварди — Кротков і особливо Крощенко.

Поступово стало помітно, що центральні захисники «Сокола» Горденко і Леонов явно не справляються з центральними нападниками «Дніпра» Паїсом і Забєліним. От сюди і було перенесено весь тягар атак дніпропетровців. На 32-й хвилині рейд Паїса ледве не увінчався голом, якби не сміливий вихід воротаря Печерського. Через три хвилини Забєлін і Сєвєрухін швидко розіграли нескладну комбінацію, і перший з лінії штрафного майданчика послав м’яч під перекладину.

Другий гол, забитий після перерви, був точнісіньким повторенням першого лише з тією різницею, що цього разу Забєлін дістав точний пас від Кроткова. Звільнившись від свого опікуна, він з близької відстані послав м’яч знову-таки під перекладину.

Навчені гірким уроком зустрічі з «Таврією», дніпропетровці не випускали ініціативу до кінця матчу. Вони уважно контролювали м’яч по всьому полю. Все ж одного разу атака гостей могла скінчитися взяттям воріт, проте Ліпатов зблизька не влучив у порожні ворота.

Перемігши з рахунком 2:0, «Дніпро» знову очолив турнірну таблицю.

На знімку: другий м’яч у воротах «Сокола». 
Фото В. Шульгіна.

Подаємо результати інших зустрічей. У трьох матчах: «Таврія» — «Карпати», СКА (Львів) — «Локомотив», СКА (Київ) — «Волга» (Горький) — рахунку не було відкрито. «Авангард» на своєму полі програв 0:1 «Авинтулу». З однаковим рахунком (2:0) «Зоря» взяла верх над «Суднобудівником», а «Металург» над «Зіркою». Внічию (1:1) зіграли «Волга» (Калінін) і «Шинник». «Труд» переміг «Динамо» з результатом 2:1.

БЕЗ НАСТУПАТЕЛЬНОГО ПОРЫВА

«Коммунист» (Саратов, 10.06.1966)

За последние шесть лет днепропетровцам не приходилось видеть на своём стадионе саратовских футболистов. Если к этому добавить удачный дебют «Сокола» в классе «А», то станет вполне понятным большой интерес, который был проявлен к встрече спортсменов с Днепра и Волги. Посмотреть его пришли тысячи зрителей.

Сразу надо оговориться: чтобы отвоевать себе первое место, днепропетровцам нужна была только победа с перевесом в два-три мяча. Поэтому хозяева поля начали игру, настроенные агрессивно, по-боевому.

Если футболисты «Днепра» с самого начала пытались атаковать, то гости стремились перевести игру в спокойное русло и, перехватив мяч, подолгу держали его, лишь изредка атакуя, в основном через свои фланги.

Первые 10 минут вратари оставались без нагрузки. Но вскоре пришлось демонстрировать своё мастерство А. Печерскому, который заслуживает самой высокой похвалы. Его расчётливые выходы, смелые броски прямо в ноги футболистам не раз вызывали аплодисменты.

Вскоре днепропетровцы нашли уязвимое место в центре обороны «Сокола», где В. Горденко и В. Леонов не могли противостоять своим подопечным. Центральные нападающие «Днепра» всё чаще оказывались в выгодной позиции для завершающего удара. На 35-й минуте никто не помешал одному из них сильно послать мяч под верхнюю перекладину ворот гостей. Второй гол, забитый на 52-й минуте, был копией первого.

Лишь после этого саратовцы поняли, что стремление заставить противника вести себя спокойно, повернулось против них самих. Они пошли на обострение игры. В этот период днепропетровцам пришлось нелегко. Атаки мощными волнами накатывались на их ворота и грозили большими неприятностями. Однажды гол казался неминуемым, но В. Липатов второпях в нескольких метрах пробил мимо пустых ворот. Итог игры — 2:0 в пользу «Днепра».

В заключительной части матча саратовцы показали, что они в состоянии на равных бороться со своими старшими коллегами по классу «А». Но для этого им нужно отрешиться от некоторой робости и действовать более смело и решительно.

Я. НОВАК,

спортивный обозреватель газеты «Заря»

г. Днепропетровск. (По телефону)

«ДНІПРО» — «СОКІЛ» 2:0

«Спортивна газета» (Киев, 11.06.1966)

Перед дніпропетровцями стояло дуже складне завдання. Щоб повернути собі перше місце у турнірній таблиці, їм треба було виграти у «Сокола» з переконливим рахунком. Забігаючи наперед можна сказати, що вони це завдання виконали. Коли на стадіоні диктор повідомив, що у Львові зустріч між місцевими армійцями і вінницькими залізничниками закінчилась внічию, то «Дніпро» вже мав перевагу у два м’ячі.

Суперники, які не зустрічалися за останні шість років, почали матч дещо мляво, з оглядкою. Тактика команд була різною. Господарі поля прагнули до загострення, в свою чергу, саратовці намагалися запобігти небезпечним діям дніпропетровських форвардів. «Сокіл» подовгу розігрував м’яч у центрі, до того ж у дніпропетровців не все було гаразд у нападі, особливо на флангах, де Кротков і Крощенко ще не зуміли знайти зв’язків з своїми партнерами.

З часом наполегливі пошуки «Дніпра» увінчалися успіхом. Центральні захисники гостей не знаходили протидій у грі з своїми підопічними. На 32-й хвилині рахунок міг відкрити Паїс. Але Печерський своєчасно кинувся йому в ноги. Через три хвилини — відмінна комбінація Забєлін — Севєрухін. Перший опинився на лінії штрафного майданчика і відмінним ударом під перекладину відкрив рахунок. Другий гол був точнісіньким повторенням першого. На цей раз комбінація Кротков — Забєлін дозволила авторові першого гола звільнитися від свого опікуна і вдруге примусити воротаря гостей вийняти м’яч з воріт.

Пам’ятаючи прикру помилку в зустрічі з «Таврією», дніпропетровці вже не втрачали ініціативу. Вони добре контролювали м’яч і здобули перемогу.

Я. НОВАК.

Дніпропетровськ (телефоном).

 

«ДНЕПР» ВОЗВРАЩАЕТСЯ В ЛИДЕРЫ

«Комсомольское знамя» (Киев, 11.06.1966)

Недолго ходили в лидерах львовские армейцы. После окончания игр двенадцатого тура первую ступеньку на турнирной лестнице второй подгруппы второй группы класса «А» вновь заняли футболисты днепропетровского «Днепра». Что же произошло в минувшем туре?

Встреча СКА (Львов) с винницким «Локомотивом» закончилась безрезультатно — 0:0. Пожалуй, единственной «достопримечательностью» этого матча была откровенная грубость футболистов, перешедшая затем в драку. Легче всего, конечно, обвинять в том арбитра встречи харьковчанина Ю. Сергиенко, не сумевшего вовремя пресечь грязную игру. Но ведь футболисты высшей лиги — не дети. Вряд ли им надо объяснять, что в футболе бить надо по мячу, а не по ногам. Впрочем, дети, играющие на пустырях в футбол, об этом хорошо знают и помнят. А вот винничане забыли. Железнодорожники А. Грушанскнй, Ю. Гильдеев, В. Поликанов не скрывали своих откровенных намерений «найти ноги» львовян. Причем интересно, что «охота» была устроена в основном на В. Дударенко, Р. Юшку, которые среди армейских нападающих выглядели физически слабыми (атлетически сложенного Л. Жукаускаса, например, трогать не решались). Итог такой игры довольно плачевный: пять травмированных игроков. Слово за спортивно-технической комиссией Федерации футбола.

Полупустыми были трибуны на стадионе в Харькове во время матча «Авангарда» с «Авынтулом» (Кишинёв). Не радуют в последних играх харьковчане своих почитателей. Так было и в минувшей встрече. Гости начали матч, настроившись на оборону. Но, видя, что авангардовцы не пытаются взять на себя инициативу, начали постепенно атаковать сами. Результат не замедлил сказаться. На 61-й минуте Цинклер забил гол, принесший победу «Авынтулу».

Ровно провели встречу футболисты «Днепра». Их территориальное и игровое преимущество в матче с саратовским «Соколом» нашли своё материальное выражение в двух «сухих» голах.

Луганская «Заря» принимала николаевский «Судостроитель». Хозяева поля были и хозяевами положения. Счёт на 24-й минуте открыл Проданец, вернувшийся в команду из киевского «Динамо». Спустя шесть минут вездесущий Балаба удвоил результат. В итоге победа за луганчанами — 2:0.

В матче запорожского «Металлурга» с кировоградской «Звездой» гости не скрывали своей явно оборонительной тактики. Они защищались 8-9 игроками. А, завладев мячом, начинали игру в «треугольник», «квадрат». Это ни к чему хорошему не привело. Вначале Родин, а потом Аверко довели счёт до 2:0 в пользу «Металлурга».

Матчем неиспользованных возможностей можно назвать встречу армейцев Киева с горьковской «Волгой». Счёт мог быть примерно 12:8 в пользу киевлян, но финальный свисток зафиксировал нулевую ничью. Слишком уж неточны были форварды в решающие минуты игры. Так же безрезультатно окончилась встреча симферопольской «Таврии» с львовскими «Карпатами».

Результаты остальных матчей: «Волга» (Калинин) — «Шинник» (Ярославль) — 1:1, «Труд» (Воронеж) — «Динамо» (Ленинград) — 2:1.

НАДІЇ І РОЗЧАРУВАННЯ

Нотатки спортивного оглядача

«Робітнича газета» (Киев, 13.06.1966)

Футбольний сезон у розпалі. Вже близька до закінчення перша стадія чемпіонату країни у другій групі класу «А»: рів­но через місяць команди перетнуть «екватор», що іменується першим колом.

А поки що ми знаємо результати дванадцяти турів.

І все-таки до них слід підходити з особливою міркою. Значення результатів не можна як перебільшувати, так і применшувати: з будь-якою командою можливі всілякі метаморфози. Однак результати лідерів заслуговують на увагу.

Насамперед це стосується перемог «Дніпра». Вони є реальним підтвердженням потенціальних сил колективу, сил, нагромаджених за останніх два роки. Напередодні чемпіонату у своєму інтерв’ю наставник «Дніпра» А. Зубрицький сказав мені: «Вже торік наші гравці демонстрували стабільну, часом сильну гру, але великого задоволення ні глядачам, ні нам, тренерам, не приносили. В новому році хочемо позбутися цієї прогалини».

І тренер не помилився.

Лідер являє собою колектив, який добре «прочитав» систему чотирьох захисників, знайшов для нової розстановки підхожих гравців, і, що особливо важливо, стабілізував склад. У лінії атаки необхідно виділити Пінчука і Паїса. «Дніпро» особливо сильний лінією півзахисту: Сєверухін і Забєлін, як правило, не тільки повновладні господарі центральної частини поля, звідки направляють гру свого нападу, але нерідко й самі беруть активну участь в атаці. Тренерам пощастило створити і сильний захист, може через це нападаючі «Дніпра» здобули можливість володіти ініціативою, зберігати наступальний стиль без лякливої оглядки на тили. Ілюстрацією до сказаного можуть бути 18 м’ячів, забитих у ворота суперників нападаючими «Дніпра», до речі, більш ніж будь-якою іншою командою групи.

Все, що було сказано про першого лідера, можна віднести і до другого чемпіона України, дебютанта — армійців Львова. На відміну від інших команд, львівські футболісти дуже вдало виступили на чужих полях, здобувши 8 очок з 10 можливих. Після втрати провідних гравців (Варга, Капличний, Грещак грають у команді ЦСКА) старшому тренеру Є. Кеслеру вдалося швидко «залікувати рани» і створити бойовий стабільний ансамбль. Гра армійців, як і «Дніпра», цілком сучасна, вона одночасно і солідна, і агресивна, а головне дає справжню насолоду.

За двома провідними іде тріо — «Зоря», «Металург» і «Локомотив».

Далі ідуть команди, чиє турнірне положення заслуговує похвали («Таврія», «Сокіл», СКА (Київ), «Суднобудівник»). Однак болільників, а може й тренерів, непокоять сумніви щодо дальшого просунення вгору турнірною таблицею.

Тут мені пригадалося ще одне інтерв’ю, дане заслуженим майстром спорту М. Дементьєвим — тренером «Карпат».

— «Його величність очко» нині не повинно натискати на тренерів і гравців з такою силою, як, скажімо, в попередні роки, коли результат кожного матчу ставив на карту, бути чи не бути в числі фіналістів. Тепер на перемогу можуть претендувати як максимум два колективи, що зуміли два-три роки тому створити бойові ансамблі і зберегти свій ігровий почерк («Дніпро», «Зоря»). Тому колективам, які реально не можуть претендувати на перемогу, особливо дебютантам, слід уже зараз найбільш ефективно, доцільно використати різні схеми й системи гри своєї команди з прицілом на майбутнє і не з позицій «наскоків», і не формально — арифметично (стільки-то в атаці, стільки-то в обороні), а з урахуванням можливостей і схильностей виконавців.

І, нарешті, про розчарування. Ми вже говорили, що перше коло вийшло на фінішну пряму. Все дорожче обходяться командам «витрати виробництва», часом ціна їх стає дуже висока, навіть, можна сказати, катастрофічно висока, якщо врахувати прагнення до лідерства перед стартом чемпіонату. Така біда сталася з фаворитами ІІ-ї групи класу «А»: харківським «Авангардом», ярославським «Шинником», кишинівським «Авінтулом», горьковською «Волгою».

Дати вичерпне пояснення причин їх невдач нелегко, тут, очевидно, треба добре розібратись у внутрішніх справах кожної команди. Хотілося б застерегти розгляди з допомогою «випробуваного» засобу: звільнення начальника чи тренера команди. Такі «оргвисновки» навряд чи допоможуть.

Слід пам’ятати, що ті самі тренери, ті самі гравці можуть (якщо критично оцінять свою гру) змінити вітер футбольної слави, і він у другому колі, а, може, й раніше, гляди, й подує в попутному напрямку.

Б. СЕМИБРАТСЬКИЙ.

 

 

«Футбол» № 38 (Москва, 18.09.1966)

 

ГОЛ! Только что мяч влетел в сетку ворот саратовского «Сокола». Атака футболистов «Днепра» принесла им успех.

Фото М. Камионского и В. Шульгина.

 

 

Таблица после 12-го тура