15 октября 1971 года. Пятница
Чемпионат СССР. Первая лига. 38-й тур
«Днепр» (Днепропетровск) – «Алга» (Фрунзе) – 3:0



«Днепр» (Днепропетровск) — «Алга» (Фрунзе) — 3:0 (3:0).

15 октября 1971 (пятница). 18:30. Днепропетровск. Стадион «Метеор». 35000 зрителей (Советский спорт и Спортивна газета – 30000). Пасмурно. 13 градусов.

Судьи: Т. Бахрамов (Баку), В. Искра, В. Иванов (оба – Ростов-на-Дону).

«Днепр» (футболки красные, трусы и гетры белые): Собецкий – 3 Найда – 2 Сергеев, 4 Богданов, 5 Цунин – 6 Гринько (к), 7 Шнейдерман (Шалычев, 58),Евсеенко, 10 Назаров (Христян, 58) – 9 Лябик, 11 Романюк. 

Вариант замены в протоколе – Лябик (Христян, 58).

Травмирован Артюх.

Запасные: Колтун, Федоренко, Пилипчук. 

Старший тренер – В. Лобановский.

«Алга» (футболки, трусы, гетры белые): М. Кожанов (В. Переудин, 32), Н. Матющенко, Г. Шевченко, Е. Васильев, Е. Новиков, В. Орешин, Б. Подкорытов (З. Султанов, 46), А. Макаров, Б. Стрельцов (к), М. Чокморов (14 М. Бичуцкий, 32), П. Шубин. 

Запасной: Л. Ахметзянов. 

Старший тренер – В. Пономарёв. – составы из газет.

Голы: 1:0 Шнейдерман (15), 2:0 Евсеенко (31), 3:0 Назаров (37, гп Найда).

Дублёры – 4:1.


После победы в этом матче «Днепр» обеспечил себе место в высшей лиге чемпионата СССР в сезоне 1972 года 



«Днепр» после матча. Слева направо:

Александр Петрашевский (тренер), Алексей Христян, Валерий Лобановский (старший тренер), Виталий Шалычев, Василий Пальчик (администратор), Виктор Назаров, Станислав Евсеенко, Сергей Собецкий, Анатолий Архипов (начальник команды), Анатолий Гринько (капитан) и мальчики, подающие мячи


Путёвка в высшую лигу завоёвана! Счастливые победители.

Верхний ряд слева направо: Владимир Сергеев, Николай Артюх

Валерий Лобановский (старший тренер), Владимир Федоренко, 

Николай Богданов, Вячеслав Чебанов (массажист), Василий Пальчик (администратор), Александр Петрашевский (тренер), Николай Божко (врач), Анатолий Гринько (капитан), Анатолий Архипов 

(начальник команды), Виктор Корженко.  

Нижний ряд слева направо: Пётр Найда, Роман Шнейдерман, Алексей Христян, Василий Лябик, Виктор Романюк, Сергей Собецкий, Виктор Назаров, Станислав Евсеенко, Виталий Шалычев.

На переднем плане лежит Пётр Цунин. 


Фото «Днепра»  с главным арбитром матча, легендарным бакинцем Тофиком Бахрамовым, судившим финальный матч ЧМ-1966.

Слева направо: Владимир Сергеев, Пётр Найда, Пётр Цунин, Николай Богданов, Василий Лябик, Роман Шнейдерман, Виктор Романюк, Александр Петрашевский (тренер), Алексей Христян, Валерий Лобановский (старший тренер), Виталий Шалычев, Василий Пальчик (администратор), Виктор Назаров, Станислав Евсеенко, Сергей Собецкий, Анатолий Архипов (начальник команды), Анатолий Гринько (капитан), Тофик Бахрамов (главный судья)


Победителям первой лиги вручены цветы.

Верхний ряд слева направо: Владимир Сергеев, Николай Артюх

Валерий Лобановский (старший тренер), Владимир Федоренко, 

Николай Богданов, Вячеслав Чебанов (массажист), Василий Пальчик (администратор), Александр Петрашевский (тренер), Николай Божко (врач), Анатолий Гринько (капитан), Анатолий Архипов 

(начальник команды), Виктор Корженко.  

Нижний ряд слева направо: Пётр Найда, Роман Шнейдерман, Алексей Христян, Василий Лябик, Виктор Романюк, Сергей Собецкий, Виктор Назаров, Станислав Евсеенко, Виталий Шалычев, Анатолий Пилипчук. 

На переднем плане лежит Пётр Цунин. 


Фотографии из архива Виктора и Елены Назаровых, Сергея Собецкого и Владимира Хорошилова



 
Праздничный буклет, посвящённый

выходу «Днепра» в высшую лигу



ПУТІВКУ ДО ВИЩОЇ ЛІГИ ЗАВОЙОВАНО

«Зоря» (16.10.1971)

Тридцять восьмий раз вийшли учора футболісти «Дніпра» на зелене поле стадіону, на черговий матч чемпіонату країни. Кожен матч по-своєму був відповідальний і значимий. Але учорашній, який відбувся на «Метеорі» між «Дніпром» і «Алгою», мав для наших земляків особливе значення. Його результат міг дати позитивну відповідь на питання, яке ось уже три сезони хвилює дніпропетровців. Щоб одержати одну з двох путівок до вищої ліги, «Дніпру» потрібен був виграш, і тоді команда вже за чотири тури до фінішу ставала недосяжною для своїх суперників. Залишалося б тільки зачекати до кінця чемпіонату, щоб з’ясувати, кому дістанеться золото, а кому срібло.

Суперник у «Дніпра» був традиційно важкий, поєдинки з ним завжди відзначалися гостротою боротьби. Киргизькі спортсмени нині в хорошій формі, перед приїздом до нас вони перемогли у Кутаїсі сильну команду «Торпедо».

«Дніпро», вірний своїй добрій традиції, провів матч в атакуючому плані, не послаблюючи організованого тиску на ворота гостей, які, в свою чергу, теж багато атакували.

Цікавий поєдинок, який судив суддя міжнародної категорії Т. Бахрамов, закінчився з рахунком 3:0 на користь «Дніпра».



ЕЩЁ ОДНА ПОБЕДА

«Днепровская правда» (16.10.1971)

Вчера на стадионе «Метеор» состоялась очередная игра на первенство страны по футболу. Команда «Днепр» принимала у себя футболистов «Алги». Этот интересный и темпераментный поединок закончился со счётом 3:0 в пользу «Днепра». 



«ДНЕПР» ВПАДАЕТ... В ВЫСШУЮ ЛИГУ

«Известия» (Москва, 16.10.1971)

Выиграв 15 октября матч у фрунзенской «Алги» со счётом 3:0, футболисты «Днепра» за четыре тура до окончания состязаний в первой группе чемпионата страны обеспечили себе одну из двух путёвок в высшую лигу.

Сейчас днепропетровская команда лидирует в первенстве, имея 58 очков и реальные шансы на малые золотые медали. Единственный коллектив, который может ещё поспорить за первое место с украинскими спортсменами, — московский «Локомотив».

Вот уже больше двух месяцев таблицу розыгрыша возглавляют три клуба — «Локомотив», «Днепр» и «Черноморец». Любители спорта, видимо, помнят, что после 34-го тура столичные железнодорожники уступили первую ступеньку в турнирной таблице днепропетровцам, которые блестяще проводят игры второго круга (они завоевали 30 очков из 34 возможных). Теперь футболисты «Днепра» уверенно лидируют.

Путь в высшую футбольную лигу «Днепр» начал ещё три года назад. Тогда команда стала сильнейшей в своей подгруппе, но не совсем удачно выступила в финальной пульке претендентов. И в прошлом году клуб был почти у цели — на финише турнира «Днепр» провел семнадцать встреч без поражений, догнал «Кайрат», и только худшая разница забитых и пропущенных мячей стала для днепропетровцев преградой к цели.

А сегодня мы уже можем поздравить футболистов «Днепра» с осуществлением мечты. Тренирует команду В. Лобановский.



ФИНАЛ ТРЁХЛЕТНЕГО МАРАФОНА

Команда «Днепр» — в высшей лиге советского футбола

«Днепровская правда» (17.10.1971) 


«Команды, занявшие в 1971 году в высшей лиге 15-е и 16-е места, переводятся на следующий год в первую лигу. Команды, занявшие в соревнованиях первой лиги 1-е и 2-е места, переводятся на 1972 год в высшую лигу». — Так гласит Положение XXXIII Чемпионата страны по футболу. 


РЕШАЮЩИЙ ШАГ

О том, что играть против «Днепра» сейчас очень трудно, знает каждая команда, приезжающая в Днепропетровск. Питомцы В. Лобановского проводят каждый матч с подъёмом и творческим вдохновением.

Знали об этом, конечно, и футболисты фрунзенской «Алги». И поэтому с первых же минут матча они не решились отсиживаться в обороне, а применили против «Днепра» его же оружие — атаку. Вот почему до пятнадцатой минуты опасные моменты возникали и у ворот М. Кожанова, и у ворот С. Собецкого.

Первый гол застал киргизских футболистов врасплох: отбив опасную атаку на свои ворота, П. Цунин резко послал мяч на левый фланг В. Романюку, которого там сбили. Р. Шнейдерман исполнил штрафной удар так, что Мажиту Кожанову не помогли ни тщательно установленная стенка, ни его реакция. 1:0.

Ещё четверть часа прошло примерно в равной борьбе, хотя «Днепр» не использовал несколько явных голевых ситуаций. С тридцать первой же минуты, когда С. Евсеенко использовал прострел справа и ударом головой переправил мяч в дальний от вратаря угол, до перерыва днепропетровские футболисты были хозяевами положения. «Алге» не помогла даже замена вратаря: опытный Переудин ничего не смог поделать с опередившим защитников В. Назаровым. Счёт стал 3:0.

Во втором тайме футболисты из Фрунзе не сдались на милость победителя. Они настойчиво искали пути к воротам С. Собецкого (особенно левый крайний П. Шубин и двадцатилетний полузащитник В. Орешин). Однако мобильность хозяев поля не позволила им даже забить гол престижа.

Выиграв этот матч, «Днепр» обеспечил себе одну из двух путёвок в высшую лигу.

А. КОСЫЙ.


Результаты 38-го тура: «Даугава» — «Молдова» — 2:0, «Жальгирис» — «Черноморец» — 1:1, «Динамо» — «Металлург» — 1:0, «Шинник» — «Локомотив» — 0:4, «Рубин» — «Текстильщик» — 1:2, «Крылья Советов» — «Спартак» — 3:1, «Уралмаш» — «Волгарь» — 4:1, «Кузбасс» — «Строитель» — 3:0, «Металлист» — «Памир» — 1:2, «Торпедо» — «Шахтёр» — 1:0. 



ЦЕЛЬ ДОСТИГНУТА!

Сбылась мечта днепропетровских любителей футбола: «Днепр» завоевал право стать в строй лучших команд высшей лиги класса «А».

Словно и не было тех трёх лет, когда начинался дебют самого молодого тренера в стране Валерия Лобановского. В памяти сохранилась каждая деталь сложного футбольного организма, который начал приводить в действие популярный в прошлом футболист. Не все верили в тактические способности нового наставника: одно дело самому забивать голы, совсем другое — создать дружный ансамбль, научить мастерству каждого игрока команды.

Многие ожидали, что Лобановский начнёт свою тренерскую деятельность с резкого изменения состава «Днепра». Но этого не произошло. Основным критерием мобильности команды Валерий Васильевич считал не присутствие в ней приглашённых «звёзд», а проверенный испытаниями дружный коллектив. В команду пришло лишь несколько давних коллег Лобановского по киевскому «Динамо» — А. Шпаков, В. Мирошин и В. Назаров.

Много трудностей пришлось пережить в тот год молодому тренеру и его помощнику Анатолию Архипову. Дело в том, что в прежние времена, когда «Днепр» тренировали А.Ф. Зубрицкий и Л.А. Родос, команда придерживалась защитного варианта игры. Пришлось исподволь ломать эту устоявшуюся традицию. Понятно, что это далось нелегко и не сразу. Достаточно вспомнить, как неудачно «Днепр» начал сезон 1969 года.

Тактика «все — в нападении, все — в защите» давалась трудно. Как только «нападающие» защитники теряли мяч у штрафной площадки соперника, тут же возникала опасность у ворот «Днепра»: защита не успевала к своим местам, а средняя линия на подстраховке действовала ещё не согласованно.

Разгром «Карпатами» «Днепра» ввёл в уныние не одну тысячу болельщиков: начало сезона, и 16-е место в турнирной таблице. Однако уже через десять туров тренерский замысел стал обретать кровь и плоть: «Днепр» начал демонстрировать красивый, изобретательный и редкий по корректности футбол.

Как ни парадоксально, но именно внушительный проигрыш «Карпатам» явился одним из камней в фундаменте последующего становления команды. Лобановский упрямо продолжал приучать футболистов к непривычной для них атакующей манере игры. Особое внимание он уделил укреплению средней линии, где главной фигурой стал Андрей Биба. В первых матчах тренеры команд-соперниц командировали для опеки этого известного мастера двух, а то и трех игроков. Лобановский решил «раскрепостить» капитана команды, расширив поле деятельности Василию Лябику, Виктору Романюку и Николаю Пинчуку. Если на старте они выступали в роли «чистых» нападающих, редко вели борьбу в центре поля, то уже к концу первого круга их нельзя было узнать: играли они широко, не стесняясь выступать даже в роли защитников.

Вкус к универсализму проявился у Виктора Назарова, Анатолия Гринько и Романа Шнейдермана.

Говорят, история не повторяется. Но вспомните — в 1969 году «Днепр» за четыре тура до конца чемпионата обеспечил себе место в финальной пульке. И вот теперь команда вновь за четыре тура до финиша футбольного марафона обеспечивает себе место на этот раз в высшей лиге.

— Я убежден, — говорил зимой 1971 года В. Лобановский, — что основным залогом успеха любого игрового коллектива является организация. Если каждое звено его будет действовать слаженно, выполнять поставленную задачу — такая команда способна побеждать. Естественно, нельзя отметать индивидуальные качества игроков, но если даже трижды талантливый футболист станет противопоставлять себя коллективу, надо сразу же отказаться от его услуг. Дисциплина и организация ансамбля — вот залог успеха.

И старший тренер «Днепра» делом подтверждал свое кредо: когда Мирошин и, безусловно, талантливый А. Снитько не подчинились общей для всех дисциплине, они немедленно были отчислены. По сути эта «потеря» никак не сказалась на выступлениях команды. В футболе, как и всюду, где есть дисциплинированный коллектив, незаменимых не бывает.

— Этот год будет для нас особенно сложным, — признавал Лобановский в начале сезона. — Команде необходимо не только преодолеть сопротивление противников, ушедших из высшей лиги, но и сохранить завоёванные позиции.

Осуществить задуманное Лобановскому помогли его верные помощники Анатолий Архипов и Александр Петрашевский. Далеко не последнюю роль в успехе команды сыграли её администратор Василий Пальчик и врач Николай Божко.

В чём же заключалась тактическая новинка? Как и раньше, «Днепр» действовал по схеме «все — в нападении, все — в защите». Атаки на ворота соперников велись кратчайшим путем, через центр поля. И всё же что-то новое проглядывалось в тактике «Днепра». Это новое не всегда нравилось его поклонникам и спортивным обозревателям. Казалось, команда способна побеждать с крупным счётом, а на табло лишь на одну-две единицы больше, чем у команды-соперницы. Но внешне блеклые победы давали те же два очка.

— Понимаю, — отвечал на то Лобановский, — зрителям подавай зрелищный футбол, забивай как можно больше голов. К сожалению, далеко не все знают, сколько сил и энергии при этом растрачивается игроками. Если в первом круге мы их израсходуем, что же делать тогда во втором? Где взять дополнительные силы? А ведь путёвку в высшую лигу получает та команда, которая способна показывать на протяжении всего сезона стабильную, уверенную игру.

Много новых тактических приемов продемонстрировал «Днепр», встречаясь с серьёзными противниками. И каждый раз футболисты Днепропетровска играли по-разному, не копируя предыдущие матчи.

Закончив первый круг с 28 очками, наши земляки уже сейчас, за четыре тура до финиша, сумели набрать во втором круге на два очка больше. Это красноречиво говорит о том, что они не только сохранили силы, но и прибавили во второй половине сезона. И сегодня все поклонники самой популярной игры поздравляют футболистов днепропетровской команды, её тренерский состав с победой. Но триумф наших земляков станет ещё весомее, если они простятся с первой лигой, получив малые золотые медали чемпионата по футболу и звание мастеров спорта. А для этого надо удержать первое место.

В. АСАЕВ. 



ПОЖЕЛАНИЯ, ПОЗДРАВЛЕНИЯ

С приходом в «Днепр» В.В. Лобановского мы, рабочие Выборгского судостроительного завода, стали болеть за вашу команду, переживали, когда «Днепр» в прошлом году не вошёл в высшую лигу. Теперь мечта днепропетровцев и наша сбылась. Счастливого плавания команде Лобановского по сложному фарватеру высшей лиги советского футбола!

Группа работников

Выборгского судостроительного завода

* * *

Наконец-то сбылась мечта любителей кожаного мяча: увидеть наследников И. Кузьменко, П. Лайко и других славных футболистов 30—40 годов в роли гостеприимных хозяев и равноправных партнеров лучших команд страны.

Огромное рабочее вам спасибо, футболисты и тренеры «Днепра», и дальнейших спортивных успехов!

И. ВАСИЛЕНКО,

сталевар ДЗМО, Герой Социалистического Труда.

* * *

В успех «Днепра» начал верить с 1969 года. Валерий Лобановский в прошлые годы доказал, что является отличным мастером кожаного мяча. Теперь он доказывает, что и на тренерском поприще чувствует себя уверенно. Видимо, выражу желание всех читателей «Спортивної газети», поздравив футболистов «Днепра» и тренерский коллектив с досрочным выходом в высшую лигу.

Л. КАНЕВСКИЙ,

зав. отделом «Спортивної газети».


Вот она — команда, завоевавшая право в 1972 году 

играть в высшей лиге мастеров кожаного мяча класса «А».

Стоят (справа налево) старший тренер В. Лобановский, капитан команды А. Гринько, Л. Колтун, В. Романюк, В. Лябик, П. Найда, 

А. Христян, С. Собецкий, А. Семёнов, В. Федоренко, начальник команды А. Архипов;  сидят (справа налево) Н. Артюх, Р. Шнейдерман, 

Н. Богданов, С. Евсеенко, В. Назаров, А. Пилипчук, В. Шалычев, 

В. Сергеев, П. Цунин.  Фото С. Просяка. 



С УЛЫБКОЙ  


Команде «Днепр» 

Сбылись сполна болельщиков мечты,

Мы этот миг так ждали неустанно...

Надеемся, что в высшей лиге ты

Пропишешься со штампом «постоянно».

Мы верим в честь спортивную «Днепра».

Удачных игр! Ни пуха, ни пера!



Валерию Лобановскому

С «Днепром» судьба его свела

(Мольбам болельщиков вняла),

Забила жизнь в «Днепре» ключом.

Судьба тут, скажем, ни при чём,

Всё дело в том, что Лобановский

Душой и телом наш, днепровский.

От всех болельщиков «Днепра»:

— Ура, Валерию, ура! 



Вратарям «Днепра»

Когда бы нынче жил великий Васнецов,

Он трёх, как прежде, написал бы удальцов.

Но нет, не «Три богатыря»,

А полотно «Три вратаря».

На нём застыли б в позе молодецкой:

Семёнов, Колтун и Собецкий.



Петру Найде 

«Пройти» его — никто не в силах,

И обвести — не тут-то было!

Ведь за спиною у Петра

Ворота нашего «Днепра». 



Владимиру Сергееву

Он многогранен, как алмаз,

Со всех сторон игрок прекрасен:

В защите восхищает нас

И в нападении опасен.



Петру Цунину

К своей штрафной, даю вам слово,

Не пустит форварда любого,

Во всяком случае... «живого». 



Николаю Богданову 

Под теплым небом «Метеора»

Он заиграл, как никогда.

Мы верим: засияет скоро

В футболе новая звезда.



Анатолию Гринько 

Отлично знает Анатолий:

Один игрок — не воин в поле.

Не зря наш славный «ветеран»

В «Днепре» бессменный капитан. 



Роману Шнейдерману 

Нет, не эффектною игрой

Блистает он на поле «брани»,

За коллектив стоять горой,

Сил не щадя — его призванье. 



Алексею Христяну 

Красив и точен каждый пас,

Бить может с ходу, с разворотом...

Но восхищал бы больше нас,

Бей он почаще по воротам. 



Виктору Романюку 

Его атаки несравненны:

Остры, азартны, вдохновенны.

Финты хитрейшие любя,

Подчас обводит... сам себя. 



Василию Лябику 

Не беда, что ростом маленький,

А зато какой удаленький!

И откуда у Василия

Столько прыти и усилий?! 



Виктору Назарову 

Партнера чувствует прекрасно,

И вдохновить весь коллектив

Умеет он в момент опасный.

А. КАРАНКЕВИЧ.



ПЕРШИЙ РАЗ У ВИЩИЙ КЛАС!

«Дніпро» — серед найсильніших команд країни

Боротьба за золоті медалі загострюється

«Зоря» (17.10.1971)


ТУР 38-Й

Позавчора відбувся 38-й тур чемпіонату серед команд першої ліги. «Дніпро», як ми вже повідомляли, переміг «Алгу» з рахунком 3:0. Голи забили: Р. Шнейдерман (13 хв.), С. Євсєєнко (31 хв.), В. Назаров (37 хв.). Це була 25 перемога «Дніпра».

Інші результати такі: «Даугава» — «Молдова» — 2:0, «Жальгіріс» — «Чорноморець» — 1:1, «Динамо» — «Металург» — 1:0, «Шинник» — «Локомотив» — 0:4, «Рубін» — «Текстильник» — 1:2, «Крила Рад» — «Спартак» — 3:0, «Уралмаш» — «Волгар» — 4:1, «Кузбас» — «Будівельник» — 3:0, «Металіст» — «Памір» — 1:2, «Торпедо» — «Шахтар» — 1:0. 



ВОНИ ВІДСТОЯЛИ ЧЕСТЬ КОЛЕКТИВУ

Наш читач агроном В. Назаренко з с. Мар’янське Апостолівського району звернувся до редакції з проханням розповісти на сторінках «Зорі» про футболістів команди «Дніпро».

Користуючись доброю нагодою — у зв’язку з успішним завершенням командою нинішнього сезону, — виконуємо це прохання.


Анатолій Семенович Архипов — начальник команди, майстер спорту; грав у командах «Торпедо» (Москва), ВПС (Москва), «Металург» (Дніпропетровськ). Був старшим тренером команд майстрів «Авангард» (Тернопіль), «Зірка» (Кіровоград). Нагороджений золотою медаллю чемпіона країни з хокею з шайбою.

Валерій Васильович Лобановський — старший тренер, майстер спорту; грав у командах «Динамо» (Київ), «Чорноморець» (Одеса), «Шахтар» (Донецьк). Входив до складу олімпійської збірної країни, 33-х кращих гравців Радянського Союзу, нагороджений золотою медаллю чемпіона СРСР.

Олександр Сигізмундович Петрашевський — тренер, майстер спорту; грав у командах «Металург» (Дніпропетровськ), «Шинник» (Ярославль).

Анатолій Олексійович Білолюбський — тренер; грав у командах «Спартак» (Орджонікідзе), «Дніпро» (Дніпропетровськ), був тренером команди «Локомотив» (Дніпропетровськ).

Леонід Колтун, воротар, 1944 року народження; грав у командах «Авангард» (Харків), «Суднобудівник» (Миколаїв), «Зірка» (Кіровоград). За «Дніпро» виступає другий рік. Викладач фізкультури.

Олексій Семенов — воротар, 1949 року народження; грав у команді «Авангард» (Жовті Води). За «Дніпро» виступає з 1969 року. Входив до складу збірної юнацької України. Студент.

Сергій Собецький — воротар, 1951 року народження; грав у командах «Будівельник» (Полтава), «Динамо» (Київ). За «Дніпро» виступає другий рік. Входив до юнацьких збірних СРСР і УРСР. Студент.

Володимир Сергєєв — захисник, 1944 року народження; грав у командах «Арсенал» (Київ), «Динамо» (Москва). За «Дніпро» виступає з 1968 року. За фахом художник. Нині — студент.

Петро Найда — захисник, 1945 року народження, майстер спорту; грав у командах СКА і «Чорноморець» (Одеса). За «Дніпро» виступає другий рік. Студент.

Микола Богданов — захисник, 1944 року народження, майстер спорту; грав у командах «Нефтчі» (Баку), «Динамо» (Київ). За «Дніпро» виступає другий рік. Входив до складу юнацької, молодіжної і олімпійської збірних Радянського Союзу. Викладач фізкультури.

Петро Цунін — захисник, 1943 року народження, майстер спорту; грав у командах «Шахтар» (Донецьк), «Чорноморець» (Одеса). За «Дніпро» виступає другий рік. Працівник торгівлі.

Володимир Федоренко — захисник, 1948 року народження; грав у команді «Прометей» (Дніпродзержинськ). За «Дніпро» виступає другий рік. Студент.

Микола Артюх — захисник, 1945 року народження, майстер спорту; грав у командах СКА (Київ), «Локомотив» (Вінниця), «Суднобудівник» (Миколаїв). За «Дніпро» виступає перший рік. Студент.

Анатолій Гринько — півзахисник, 1945 року народження; грав у командах «Дніпровець» (Дніпродзержинськ), «Динамо» (Київ). За «Дніпро» виступає з 1964 року. Входив до складу збірної і 33-х кращих футболістів України. Студент.

Роман Шнейдерман — півзахисник, 1947 року народження, у команді «Дніпро» з 1965 року. Студент.

Віктор Назаров — півзахисник, 1945 року народження; грав у командах «Динамо» (Київ), «Зоря» (Ворошиловград). За «Дніпро» виступає з 1969 року, входив до числа 33-х кращих гравців республіки. Викладач фізкультури.

Василь Лябик — півзахисник, 1949 року народження; грав у командах «Дніпровець» (Дніпродзержинськ), «Динамо» і СКА (Київ). За «Дніпро» виступає з 1969 року. Входив до збірної України. Студент.

Станіслав Євсєєнко — півзахисник, 1945 року народження, майстер спорту; грав у командах «Зірка» (Кіровоград), «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк). За «Дніпро» виступає перший сезон. Входив до складу збірної молодіжної України, 33-х кращих футболістів республіки. Викладач фізкультури.

Віталій Шаличев — півзахисник, 1946 року народження, майстер спорту; грав у командах «Таврія» (Сімферополь) «Шахтар» (Донецьк), «Торпедо» (Москва). За «Дніпро» виступає перший рік. Входив до складу олімпійської збірної. Викладач фізкультури.

Віктор Романюк — нападник, 1947 року народження; грав у командах «Авангард» (Вільногірськ), «Сталь» (Дніпропетровськ). За «Дніпро» виступає з 1968 року. Входив до збірної України. Студент.

Олексій Христян — нападник, 1949 року народження; грав у команді «Динамо» (Київ). За «Дніпро» виступає з 1965 року. Студент.

Анатолій Пилипчук — нападник, 1944 року народження, майстер спорту; грав у командах «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк). За «Дніпро» виступає перший рік. Входив до складу олімпійської, другої збірної СРСР. Викладач фізкультури.

Євген Торопов — нападник, 1949 року народження, грав у команді «Локомотив» (Дніпропетровськ). За «Дніпро» виступає другий рік. Студент.

Анатолій Гребенник — захисник, 1939 року народження; грав у командах «Шахтар» (Донецьк), СКА (Одеса і Київ). За «Дніпро» виступає четвертий рік. Викладач фізкультури. 



ПЕРЕМОГА РАДУЄ I ЗОБОВ’ЯЗУЄ

Розмова кореспондента «Зорі» з старшим тренером команди 

«Дніпро» майстром спорту В.В. Лобановським

 

— Дозвольте від імені читачів «Зорі» привітати вас і весь ваш колектив з великою перемогою на футбольних полях.

— Спасибі!

— Як би ви охарактеризували нинішній сезон і що, на вашу думку, було найважливішим для завоювання перемоги?

— Сезон ми провели рівно, коли не брати до уваги кілька прикрих зривів у початковій стадії чемпіонату. Маю на увазі поразки в Казані і Караганді.

Наша перемога — результат великої роботи не одного або якоїсь невеликої групи гравців. Тут величезна заслуга всього колективу. Мені хотілося б, зокрема, відзначити моїх найближчих колег — начальника команди майстра спорту Анатолія Семеновича Архипова, тренерів майстра спорту Олександра Сигізмундовича Петрашевського і Анатолія Олексійовича Білолюбського, лікаря Миколу Гнатовича Божка, адміністратора Василя Федоровича Пальчика, масажиста Вячеслава Олексійовича Чебанова, які зробили дуже багато для того, щоб колектив виходив на кожну гру в повній готовності, мав все необхідне для нормальної навчально-тренувальної роботи.

Коли ж говорити про футболістів, то було б несправедливо виділяти когось, бо кожен з них виступав в міру своїх можливостей, і, вийшовши на поле, віддавав грі все, на що був здатний. Наші кращі бомбардири В. Романюк, О. Христян, А. Гринько, В. Назаров та інші добре розуміють, що забиті ними голи хоч і є результат їх майстерності, але вони стали підсумком колективних зусиль багатьох товаришів.

Окремо, мабуть, слід сказати добре слово про капітана команди Анатолія Гринька. Він у великій мірі сприяв тому, що наші футболісти дотримувалися ігрової і спортивної дисципліни. За сезон у нас не було жодного вилучення з поля. А більшість матчів проходила у великій нервовій напрузі. Як капітан Анатолій показував особистий приклад товаришам і, як ви знаєте, забив за сезон 12 голів.

Згуртуванню колективу сприяла і добра організація виховної роботи, культурного відпочинку. Тут заслуга і нашого партгрупорга Миколи Богданова, який теж своєю доброю грою протягом усього сезону служив взірцем. В команді активно працювала комсомольська організація, яку очолює Євген Торопов.

Я міг би один за одним охарактеризувати кожного з наших товаришів, розповісти про них дуже багато хорошого. Але це займе багато часу. Коротко можна лише сказати: молодці, грали ви, друзі, як і належить спортивним бійцям!

— У складі «Дніпра» цього сезону з’явилися кілька нових футболістів. Що ви можете сказати про них?

— В заключній частині сезону у воротах «Дніпра» впевнено стояв молодий Сергій Собецький. Він у нас не новачок, але торік просидів на лаві запасних. Влітку цього року трапилось так, що був серйозно травмований Леонід Колтун, на той час після травми не зовсім видужав Олексій Семенов, і ми довірили пост воротаря Сергію. Він відразу ж зарекомендував себе, виправдав наші надії. І в нас уже не було підстав замінювати його. Але для того, щоб стати хорошим воротарем, йому треба ще багато попрацювати.

На жаль, не з нашої вини втратили навесні дорогоцінний час Станіслав Євсєєнко й Анатолій Пилипчук, лише з другого кола було дозволено виступати Віталію Шаличеву. Євсєєнко вписався, як то кажуть, в ансамбль і загалом задовільно провів сезон, Пилипчук і Шаличев не встигли увійти в бойову форму і одержали травми. Отже, глядачі так і не побачили, на що вони здатні.

Всі інші футболісти добре знайомі дніпропетровцям. За винятком, звичайно, наших дублерів, в складі яких є група, безперечно, обдарованих спортсменів. Це Віктор Корженко, Сергій Чабаненко, Олександр Кашлатенко, Микола Самійленко та інші, які можуть вирости у хороших футболістів. Але все залежить від їх наполегливості в тренуванні.

— Коли ви відчули реально, що мета, до якої колектив прагне три роки, близька, як ніколи?

— Після нашого успішного турне до Прибалтики і Ленінграда, коли взяли п’ять очок з шести. А тут ще невдачі нашого головного конкурента — «Чорноморця». Правду кажучи, навчені гірким досвідом попередніх двох чемпіонатів, ми в однаковій мірі і після цього хвилювалися за долю кожного матчу, щоб не допустити якихось несподіванок.

— Як ви передбачали собі кінцівку чемпіонату в боротьбі за два призових місця?

— Відверто кажучи, я не думав, що фактично за 8-9 турів лідери матимуть такий солідний запас в очках і значно відірвуться від третього місця. Ми у своїх планах передбачали інший хід подій, думали, що принаймні 5-6 команд боротимуться за дві путівки до вищої ліги. З спортивної точки зору це було б цікавіше.

Ми вважаємо, наприклад, що «Чорноморець», «Металіст», «Крила Рад», «Текстильник» за наявними у них індивідуальними виконавцями могли б і не поступитися лідерам.

— Які ваші плани на 1972 рік?

— Вони загальновідомі. Шлях до вищої ліги був для нас важким. Закріпитися серед найсильніших команд Радянського Союзу — наша найперша мета. Труднощі нас чекають великі. Але в спорті без труднощів і нецікаво. До подолання їх готуємося вже нині.

— Чи будуть зміни в команді?

— Якщо будуть, то незначні.

На закінчення мені хочеться через газету «Зоря» подякувати дніпропетровцям, які в однаковій мірі ділили з нами і радощі, і прикрощі команди, чим морально сприяли завоюванню перемоги. Чекаємо на таку ж доброзичливість і в наступному сезоні, коли нам, як ніколи, потрібна буде підтримка глядачів.

Вів розмову Я. НОВАК. 



МІСТО ФУТБОЛЬНИХ ТРАДИЦІЙ

Дніпропетровський футбол, безперечно, має славне минуле. Воно оцінюється не місцями, а невгамовною любов’ю до гри, до її карколомного, як детектив, сюжету. Я пригадую ті далекі часи, коли ми, народжені після революції, долали всі перешкоди, аби потрапити на спортмайданчик «Радторгслуж» і поглянути, як наші батьки і старші брати мірялися силами з московським «Пищевиком» чи збірною Одеси... Тоді ми захоплювалися грою Красильникова і Рокаша, Пузанова і Павлова, братів Алпатових, заздрили їх умінню грати «датським», п’ятою.

Не завжди їм усміхалася спортивна фортуна в зустрічах зі знатними гостями, але можна запевнити, що за перемогу вони боролись, не шкодуючи сил. І ось цього року, спостерігаючи гру футболістів «Дніпра», я мимоволі порівнював їх з батьками футбольними і переконувався, що нинішнє плем’я в таких вольових якостях не поступиться їм.

У 30-х роках футбольну естафету перейняли такі видатні майстри, як Іван Кузьменко і Павло Корнілов, Володимир Гребер і Петро Лайко... І хоч ми добре знаємо, як далеко пішов уперед, як вдосконалився радянський футбол, слід сказати, що то були люди, які першими пробили для дніпропетровців вікна в збірні України і Радянського Союзу, накреслили контури шляху до великого футбола.

З виконавцями, подібними до Лайка і Кузьменка, а тим більше з великою групою таких талановитих майстрів дніпропетровці здатні були добитися дуже багато. Їм під силу було створення досить сильної команди, здатної ввійти у число кращих у країні. Нагадаю, що саме в цей період був запрошений до Дніпропетровська донбасівець Віктор Шиловський, який швидко знайшов спільну мову з технічними партнерами. Недовго, однак, милувались дніпропетровці своєю оригінальною малюнком, технічно схожою на ленінградську командою. Київському «Динамо» потрібно було поповнити свої лави, і під його спортивні прапори були покликані Лайко і Шиловський, Гребер і Кузьменко. А незабаром і Корнілов обрав місцем свого перебування московський «Спартак».

З тих пір Дніпропетровськ і перетворився на своєрідного поставщика талановитих футболістів для команд з високими заслугами. Я назву кілька прізвищ, не дотримуючись, щоправда, послідовності. Анатолій Садовський перейшов у київське «Динамо», Іван Чеканов і Євген Шпиньов опинилися в донецькому «Шахтарі», Михайло Яновський і Михайло Дінер — у волгоградському «Тракторі». Я одяг спортивну форму московського «Спартака», куди мене запросили воротарем.

І потім рік у рік дніпропетровський футбол втрачав талановитих виконавців: Володимира Маслаченка, Давида Паїса, Володимира Пільгуя... Та хіба згадаєш усіх. І ось чим можна найбільше гордитись всім нам, футболістам, від старших товаришів до молодших: на зміну тим, що пішли, приходила талановита молодь, здатна подолати ще одну сходинку на шляху до майстерності. І завдяки цьому визрівали умови для успішного розвитку футбола у місті, для переходу дніпропетровської команди у вищий клас.

Знайшлись і керівники, які зрозуміли, що на сучасному етапі розвитку футбола процес міграції футболістів посилюється. А коли це так і якщо дніпропетровський футбол багато віддає, то не менше мусить дістати натомість.

Про те, з якими труднощами довелося зустрітись при розв’язанні кадрового питання і при створенні монолітного ансамблю молодому наставнику команди Валерію Лобановському і його помічникам Анатолію Архипову і Олександру Петрашевському, розкажуть інші автори нарисів і розповідей про «Дніпро», які безсумнівно, будуть написані. Мені хотілося б лише навести кілька слів, сказаних Лобановським в одній бесіді:

— Якби нам не допомагали дніпропетровські обласні і міські організації, широка громадськість, якби не добрі традиції дніпропетровського футбола — сильної команди не вдалося б створити.

Нелегко завоювати місце у вищій лізі, ще важче його відстояти.

ОЛЕКСІЙ ЛЕОНТЬЄВ,

майстер спорту, футбольний оглядач 

газети «Советский спорт», колишній 

воротар дніпропетровського «Спартака».

Москва. 



ПОЗДОРОВЛЯЄМО!

Лев Зенченко, начальник Управління футбола

Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів СРСР

Прихід у вищий клас такої команди, як «Дніпро», не може не радувати справжніх прихильників футбола і, зрозуміло, спеціалістів. Новачки, як правило, відзначаються великим бажанням зберегти за собою взяті рубежі. Це і є той надійний психологічний фон, який дозволить команді і в змаганнях більш високого розряду зберегти свій самобутній тактичний почерк. А чим більше самобутності в іграх команд, тим вища якість гри, тим більше шансів знайти оригінального талантом і мудрого рішеннями футболіста. А таких у нас зараз нестача.

«Дніпро» — команда, в якої є все, щоб, приймаючи поздоровлення, не дати себе заколисати. Дніпропетровці грають добре. Треба, однак, щоб у наступному році вони грали значно краще. Тоді і в їх прихильників на душі буде легше, та і нам приємніше. Гострота боротьби — стимул високого класу.

Москва. 



ОРИГІНАЛЬНА КОМАНДА

Тофік Бахрамов, суддя міжнародної категорії

Трапилось так, що в цьому році мені тричі довелося судити ігри з участю «Дніпра». Без перебільшення скажу, що кожна з них залишила у мене найкращі згадки.

Ще ранньою весною, після матчу в Харкові, я твердив: «Дніпро» — це колектив, гідний зайняти місце у вищій лізі.

Радий, що не помилився у своїх передбаченнях. Від усієї душі поздоровляю тренерів і всіх футболістів з великим успіхом. Сподіваюсь, шо в наступному році мені доведеться знову викликати на зелене поле футболістів «Дніпра», які вже змагатимуться з найсильнішими командами Радянського Союзу. Хочу вірити, що «Дніпро» збереже свої кращі традиції, зуміє закріпитися у вищому класі. 



МОЛОДЦІ!

Ще на початку вересня хтось з наших заводських поетів на дошці оголошень, що перед входом до трубоелектрозварювального цеху, написав такі слова:

«Могучий «Днепр» болельщикам отрада».

Автор цих рядків не помилився. Футболісти «Дніпра» радують нас своїми успіхами в останні три роки. Але особливо вони порадували нас цієї осені, одержавши путівку у вищу лігу.

Молодці хлопці! Раді за вас, за те, що вписали хорошу сторінку в спортивну біографію нашого міста металургів. Ви виправдали найкращі сподівання болільників.

Спасибі вам за все!

Бажаємо «Дніпру» щасливої удачі у вищій лізі!

А. Магрілов, О. Малютін, В. Зотов.

Дніпропетровськ, завод імені Леніна.


На знімку: (зліва направо) сидять — Петро Цунін, Володимир Сергєєв, Віталій Шаличев, Анатолій Пилипчук, Віктор Назаров, Станіслав Євсєєнко, Микола Богданов, Роман Шнейдерман, Микола Артюх. 

Стоять — начальник команди, майстер спорту Анатолій Семенович Архипов, Володимир Федоренко, Олексій Семенов, Сергій Собецький, Олексій Христян, Петро Найда, Василь Лябик, Віктор Романюк, 

Леонід Колтун, Анатолій Гринько, старший тренер, майстер спорту 

Валерій Васильович Лобановський. Фото М. Дмитрієва. 



МЫ ГОВОРИМ КОМАНДЕ В. ЛОБАНОВСКОГО: 

ПРИВЕТ ВХОДЯЩИМ!

«Комсомольское знамя» (Киев, 17.10.1971)

Выиграв позавчера со счетом 3:0 у фрунзенской «Алги», футболисты «Днепра» досрочно завоевали путёвку в высшую лигу

«Команда Лобановского» — так по праву называют футбольный коллектив днепропетровского «Днепра». Молодой тренер, известный в недавнем прошлом игрок киевского «Динамо», пришёл в «Днепр» незадолго до окончания футбольного сезона 1968 года. Валерий Васильевич не стал заниматься реконструкцией команды, а пополнил её местными футболистами и некоторыми игроками, пришедшими из дубля киевского «Динамо». Новому наставнику удалось решить главную задачу — укрепить срединою линию. Теперь квинтет в составе Анатолия Гринько, Романа Шнейдермана, Василия Лябика, Виктора Назарова и Станислава Евсеенко является тем основным звеном, которое приводит в действие весь сложный футбольный механизм.

В 1969 году «Днепр» добился невиданного ранее успеха: выступая в украинской группе второго эшелона, он за четыре тура до окончания футбольного марафона обеспечил себе место в финальной пульке и только там дорогу в высшую лигу ему преградила команда «Спартак» из Орджоникидзе. Прошлогодний сезон также оказался удачным для команды Лобановского, но теперь уже худшая разность забитых и пропущенных мячей не позволила «Днепру» прописаться в главной группе советского футбола. Как мы знаем, эта честь была предоставлена львовским «Карпатам» и алма-атинскому «Кайрату».

И вот сейчас мы становимся свидетелем триумфа днепропетровских мастеров кожаного мяча. За четыре тура до окончания чемпионата страны «Днепр», наконец-то, добился того, к чему стремился в последние годы, — обеспечил себе место в высшей лиге.

Я сижу в раздевалке днепропетровской команды. Только что закончился матч «Днепра» с фрунзенской «Алгой». Поминутно заходят люди, поздравляют наставника днепропетровцев и всю команду с большим успехом, желают держать победный курс и в дальнейшем. Взволнованный и счастливый, старший тренер «Днепра» виновато разводит руками, словно говоря мне: дескать, сами видите, насколько непросто дать интервью в такой обстановке. Но он всё же успевает и поблагодарить поздравляющих, и дать ответ на очередной мой вопрос, и похвалить тех футболистов, которые отличились в матче с «Алгой».

— Валерий Васильевич, почему, простившись с футболом как игрок, вы выбрали для своего тренерского дебюта именно «Днепр»?

— Я давно приглядывался к этому коллективу, знал хорошо отдельных игроков, а, понаблюдав за командой в действии, понял, что она способна добиться более высоких результатов, чем третье место в группе второго эшелона, занятое ею в 1968 году. Понятно, что подвергнуть испытанию свою тренерскую судьбу в союзе с таким коллективом было почётной и одновременно сложной задачей: ведь в конце 50-х годов «Металлург» (то есть нынешний «Днепр») пользовался славой сильнейшего клуба второй группы. В Днепропетровске выросла целая плеяда талантливых футболистов. Первые шаги в «Металлурге» делал популярный вратарь, а ныне приобретающий известность спортивный радиокомментатор, заслуженный мастер спорта Владимир Маслаченко. Здесь же играл и известный в прошлом вратарь московского «Спартака», а теперь видный спортивный журналист Алексей Леонтьев. А до войны днепропетровская футбольная школа сумела отрядить многих своих питомцев в киевское «Динамо». 

— Чем объяснить успех, которого добился «Днепр» в первый же год вашего пребывания на тренерском посту?

— Скорее всего организованностью самих футболистов, а потом уже переходом команды на новые тактические рельсы.

— Сейчас игру «Днепра» сравнивают по рисунку и тактическим замыслам с игрой чемпиона страны — киевского «Динамо».

— Ну, это не совсем так. Мы только пытаемся наследовать пример киевлян, хотя действительно взяли на вооружение тактический вариант динамовцев — все в нападении и все в защите. Очень трудно было мне, начальнику команды Анатолию Семеновичу Архипову и нашему помощнику Александру Петрашевскому, в прошлом, кстати, игроку «Днепра», прививать ребятам вкус к атакам: ведь только обладая хорошими физическими данными, выносливостью, быстротой, можно играть в красивый футбол. Помните, как в одном из первых матчей 1969 года мы потерпели крупное поражение от «Карпат» — 1:6. Увлекшись атаками, наши футболисты при потере мяча не успевали к своим оборонительным позициям. Однако это поражение явилось для «Днепра» как раз залогом дальнейшего успеха. Нас, тренеров, болельщики ругали тогда, обвиняя в прожектёрстве. Но ведь новое всегда пробивает себе дорогу через многие препятствия. Так было и с нашей тактикой. Сейчас-то мы можем с полной уверенностью говорить о том, что наши старания оправдались.

— Но вы всё же не сразу проводили в жизнь свои замыслы?

— Постепенно, конечно. Сначала надо было заставить ребят поверить в свои силы. Уж очень они робели перед авторитетом и мастерством Андрея Бибы, особенно нынешний капитан «Днепра» Анатолий Гринько, а также Василий Лябик, Роман Шнейдерман, Николай Пинчук, да и самый наш результативный нападающий Виктор Романюк. Биба осуществлял огромный объем работы. Играл он хорошо, но футбол — игра коллективная. Вот и решили мы раскрепостить Андрея, то есть нагрузить побольше его партнеров. От этого выиграл не только Биба, но и, что главное, и вся команда. Андрей заиграл свободнее, как в лучшие свои годы. Прибавили в мастерстве и его друзья по команде.

Когда Биба ушёл из «Днепра», а это случилось в прошлом году, мы честно признаться, опасались, что его отсутствие и уход Василия Лябика отразятся на результатах команды. Однако всё вроде бы обошлось благополучно. Укрепив оборону Петром Найдой, Владимиром Федоренко, Петром Цуниным и Николаем Богдановым, мы даже стали забывать о том, что в воротах стоят Алексей Семёнов и Леонид Колтун, а не Владимир Пильгуй.

— И всё же результативность «Днепра» снизилась по сравнению с сезоном 1969 года, когда было забито 73 гола в ворота соперников. Существует мнение, что это произошло в результате вашего отсутствия. Ведь вы тогда ездили в Мексику.

— Ни в коем случае. Команды «Текстильщик», «Крылья Советов» и «Локомотив», от которых мы тогда потерпели поражение, пусть и в моё отсутствие, — соперники довольно сильные. Впрочем, справедливо ли будет считать, что «Днепр» должен только выигрывать. Почему-то болельщики никак не могут привыкнуть к тому, что их любимая команда — не запрограммированный механизм, а спортивный коллектив. К выигрышу-то стремятся все спортивные коллективы.

— Что же дала вам поездка на чемпионат мира?

— Очень много. Я внимательно просмотрел все игры с участием лучших футболистов планеты, и этот чемпионат, как никакой другой, показал, что победы добиваются не команды «звёзд», а организованные, сплочённые коллективы. Именно в организации залог всех успехов. Вот почему сейчас «Днепр» способен на равных бороться со своими соперниками и побеждать их.

— Валерий Васильевич, как планировали вы победы в этом сезоне?

— А я их не планировал. Тренерский состав «Днепра» подходил к каждой игре творчески. Думаю, что вы заметили, как не похожи все матчи один на другой. В каждом из них «Днепр» играет по-разному, избирая против конкретного соперника наиболее приемлемую тактику. Меньше всего мы старались удивлять болельщиков победами с крупным счётом. Главное для нас было — добиваться их с наименьшими затратами сил. Сезон-то как-никак длинный. Теперь вы сами убедились, что футболисты «Днепра» во втором круге значительно прибавили, а выглядят на поле тем не менее свежо и действуют творчески.

— Кого бы вы отметили в команде?

— Всех без исключения. Каждый футболист стремился продемонстрировать свои лучшие качества.

— А почему же вы в конце первого круга распрощались с опытным Мирошиным и талантливым Снитько?

— Я уже говорил, что залог успеха кроется в организованности. Мирошин, когда команда начала играть изобретательно, целеустремлённо, не смог поддержать коллектив, да и просто не соответствовал требуемому уровню. А Снитько? Это, безусловно, одарённый футболист, но он нарушал дисциплину. И после первого же предупреждения команда решила отказаться от его услуг. Она после этого стала ещё сплочённее и дружнее.

— Ваши планы на будущее?

— Только одно — научить футболистов «Днепра» играть ещё красивее, ещё разнообразнее.

— Значит, в оставшихся матчах мы можем стать свидетелями того, как вы на практике будете применять замыслы, рассчитанные на будущие игры в высшей лиге?

— Естественно, экспериментировать мы будем. Но отказываться от наигранного годами варианта не намерены.

В. АСАЕВ.

мастер спорта СССР,

г. Днепропетровск.

(По телефону). 



МНЕНИЯ ТРЕНЕРА, ОБОЗРЕВАТЕЛЯ, СУДЬИ


Очень хорошая команда в Днепропетровске. Хорошо тренирована. Играет в грамотный, современный футбол, применяя разнообразную тактику. Коллектив высоко дисциплинирован. Большую роль в его становлении сыграла глубокая и содержательная работа тренеров Валерия Лобановского и Александра Петрашевского. Из игроков мне бы хотелось отметить Богданова и Сергеева в обороне, капитана команды Гринько и в нападении Романюка.

Поздравляя футболистов и тренеров «Днепра» с большим успехом, считаю, что они располагают всеми возможностями для закрепления в высшей лиге. Команда долго стремилась попасть в неё, долго созревала. С приходом Лобановского период её творческого созревания ускорился, и вот «Днепр» прописался в высшем футбольном свете.

А. ИДЗКОВСКИЙ,

главный тренер Федерации футбола Украины,

заслуженный мастер спорта. 


В игре «Днепра» ярко выражен коллективизм. Футболисты этой команды предпочитают действовать так, чтобы соперникам трудно было разгадать, кто же нанесет завершающий удар. А о том, что многие из них умеют забивать, свидетельствует наибольшее количество мячей, проведенных ими в ворота команд первой лиги. Впрочем, ничего удивительного: ведь наставник «Днепра» Валерий Лобановский всегда стоял за атаку и в те годы, когда играл сам, и теперь, когда выступают его подопечные.

А. ЛЕОНТЬЕВ,мастер спорта СССР,

футбольный обозреватель газеты «Советский спорт».


«Днепр» достоин высшей лиги!

Т. БАХРАМОВ,

судья всесоюзной и международной категории.


Знакомьтесь, новосёлы высшей лиги — футболисты днепропетровского «Днепра». На снимке: справа налево (стоят) — старший тренер 

В.В. Лобановский, А. Гринько, Л. Колтун, В. Романюк, В. Лябик, П. Найда, А. Христян, С. Собецкий, А. Семенов, В. Федоренко, начальник команды А.С. Архипов; (сидят) — Н. Артюх, Р. Шнейдерман, Н. Богданов, 

С. Евсеенко, В. Назаров, А. Пилипчук, В. Шалычев, В. Сергеев, П. Цунин.  

Фото Н. Дмитриева.



«ДНІПРО» — У ВИЩІЙ ЛІЗІ

Дніпропетровськ — місто великого футбола

«Молодь України» (Киев, 17.10.1971)

Матч «Дніпра» з фрунзенською «Алгою» золотою сторінкою увійде у літопис української команди. Відтепер дніпропетровці можуть приймати дострокові поздоровлення: путівку до вищої ліги завойовано!

Фінальний свисток міжнародного арбітра Тофика Бахрамова потонув у громі овацій дніпропетровських уболівальників на честь чудової команди Валерія Лобановського.

Люблять у Дніпропетровську свою команду. Та й як її не любити! Ось уже три роки відтоді, як «Дніпро» очолив Валерій Лобановський, гра цього самобутнього колективу заяскріла новими гранями.

Правда, футбольна фортуна чомусь останньої миті відверталася від дніпропетровців (згадаймо бодай минулий рік, коли тільки гірша різниця забитих та пропущених м’ячів не дозволила їм увійти до вищої ліги), але нинішнього року «Дніпро» сам кував свою долю і своє спортивне щастя.

Особливо добре грають дніпропетровські футболісти на очах у своїх шанувальників, здобуваючи перемогу за перемогою. Вони виграли на рідному стадіоні 17 зустрічей з 19, забили суперникам 55 м’ячів.

Три останні голи заслуговують на те, щоб про них розповісти докладніше. З перших же хвилин матчу з «Алгою» господарі повели рішучий штурм. Попри цілком зрозуміле хвилювання, «Дніпро» грав легко, красиво, у своєму звичному комбінаційному стилі. І оборона гостей, яка відбивалася з усіх сил, зрештою, заплуталася у тонкому мереживі красивих комбінацій «Дніпра».

Дніпропетровці знову довели, що у них голи можуть забивати всі. У попередній зустрічі з «Паміром» відзначився Віктор Романюк, який чотири рази добивався успіху. За ним особливо пильно стежили гості. Тоді своє вагоме слово сказали півзахисники. Уже в першому таймі, вірніше в перші півгодини, після влучних ударів Романа Шнейдермана, Станіслава Євсєєнка та Віктора Назарова долю матчу було вирішено — 3:0!

Отже, ніякі навіть сенсаційні події вплинути на турнірну долю «Дніпра» не можуть. Питання — бути чи не бути у вищій лізі — вирішене. Але сезон для «Дніпра» не закінчений.

До речі, після звітної зустрічі Валерій Лобановський, поздоровивши своїх вихованців з успіхом, не забув нагадати їм про години чергового тренування.

До нинішнього року шість українських міст мали своїх представників у вищій лізі. Тепер до них приєднався Дніпропетровськ. Віримо, що чудова команда Валерія Лобановського прийшла у вищу лігу всерйоз і надовго, гідно представить український футбол на всесоюзній арені.

П. ГОРІЛИЙ. 


ЗАСЛУЖЕНИЙ УСПІХ

— так одним словом можна охарактеризувати зміст висловлювань про «Дніпро» тренерів, оглядачів, спортивних працівників, болільників.

О. ОШЕНКОВ, голова федерації футбола УРСР:

— «Дніпро» віддавна зажив репутації технічної команди, якій до душі красивий комбінаційний футбол. Сьогодні дніпропетровці іменинники, і ми всі раді, що український футбол буде представлений у вищій лізі ще однією самобутньою командою.

В. ВОРОШИЛОВ, заслужений майстер спорту:

— Команда рівна, прекрасно зіграна, в якій кожний гравець знає свій маневр. Дніпропетровці сміливо імпровізують, весь час націлені на атаку. А звідси і турнірні успіхи. «Дніпру» до снаги виступати у вищій лізі.

Т. БАХРАМОВ, суддя міжнародної категорії:

— Дивитися на гру дніпропетровців і судити матчі з їхньою участю — одне задоволення. Технічний колектив, який визнає тільки спортивні методи ведення боротьби і ніколи не з’ясовує стосунки із суддями. Радий буду зустрітися з «Дніпром» на вищому рівні.



 С ТРЕТЬЕЙ ПОПЫТКИ

«Правда Украины» (Киев, 17.10.1971)

Третий год подряд, стучась в высшую лигу, днепропетровский «Днепр» открыл, наконец, заветную дверь. За четыре тура до конца соревнований в первой группе класса «А» команда гарантировала себе доступ в элиту советского футбола.

Это произошло в Днепропетровске, в матче «Днепра» с фрунзенской «Алгой», который хозяева поля выиграли со счётом 3:0. Как известно, право перехода в высшую лигу получают две сильнейшие команды первой группы. Так вот, идущий на третьем месте одесский «Черноморец» (в этом туре одесситы сыграли в Вильнюсе с «Жальгирисом» вничью — 1:1) отстал от «Днепра» уже на 10 очков. А командам осталось провести всего по четыре встречи.

Днепропетровские футболисты исключительно сильно выступают во втором круге. На этом этапе турнира они уже набрали 30 очков в 17 играх, тогда как за весь первый круг (21 матч) — 28. Стабильность состава, предельная собранность футболистов и умелое руководство командой тренерами во главе с В. Лобановским позволили «Днепру» вытеснить с первого места такой сильный коллектив, как московский «Локомотив», от которого днепропетровцы в первом круге отставали на четыре очка. Правда, спор этих соперников за первое место ещё не закончился. Железнодорожники в очередном матче со счётом 4:0 нанесли поражение ярославскому «Шиннику» на его поле и отстают от «Днепра» всего на два очка. Следует заметить, что «Днепру» остались более сложные матчи, чем «Локомотиву»: днепропетровцы в последних турах встречаются дома с карагандинским «Шахтёром» и запорожским «Металлургом», а в гостях — с кишиневской «Молдовой» и «Черноморцем», тогда как москвичи только одну игру проводят на выезде — с ивановским «Текстильщиком», а с кемеровским «Кузбассом», свердловским «Уралмашем» и куйбышевской командой «Крылья Советов» встречаются на своем стадионе. 



«ДНІПРО» МІНЯЄ МУНДИР

«Радянська Україна» (Киев, 17.10.1971)

Черговий матч на першість країни серед майстрів першої групи класу «А» дніпропетровський «Дніпро» на своєму полі легко виграв у команди «Алга» (Фрунзе) — 3:0. Але трапилось так, що саме цей результат дав місцевим вболівальникам особливі підстави вітати свій футбольний клуб. Набравши 58 очок за чотири тури до фінішу, «Дніпро» став недосяжним для інших двадцяти конкурентів і забезпечив собі одну з двох путівок до найвищої ліги. Тепер на короткому відрізку турнірної дистанції він вестиме боротьбу з московським «Локомотивом» за малі золоті медалі.

...«Динамо», «Сталь», «Металург», «Дніпро» — десятки років найкращий футбольний колектив металургійного Придніпров’я, змінюючи свої назви, представляв Дніпропетровськ у другому ешелоні майстрів шкіряного м’яча. Тут виросла ціла плеяда талановитих гравців, звідси ще в довоєнні роки черпав надійні кадри флагман українського футбола — київське «Динамо».

Дніпропетровці — старожили другого футбольного ешелону. 20 років тому у Харкові місцевий «Локомотив» опустив семафор перед «Сталлю», на порозі вищої ліги. Три роки тому команду прийняв Валерій Лобановський. Немає потреби представляти цього яскравого вихованця київської школи 60-х років. Шкода, що він завчасно пішов з поля. Втішно, що взявся спробувати свої сили на тренерській ниві. «Фундамент успіху «Дніпра», — розповідає він, — було закладено багато років тому завдяки турботі місцевих організацій. Просто мені вдалося краще за попередників скористатись з тих умов, які створено на Дніпропетровщині для розвитку футбола».

У рік тренерського дебюту Валерія Лобановського «Дніпро» спіткнувся у сімферопольському «турнірі претендентів», пропустивши до «вищого світу» «Спартак» з міста Орджонікідзе. У наступному році «Дніпро» весь час веде боротьбу з львівськими «Карпатами» і алма-атинським «Кайратом».

— У цьому сезоні або... ніколи — таке завдання поставив собі колектив «Дніпра» у нинішньому турнірі. Цю категоричність пояснював старший тренер: «Важко три роки підряд виконувати одне і те ж завдання. Весь час на межі сил. Це виснажує. Можна врешті перестати вірити у реальність програми».

Вітаючи «Дніпро» у вищій лізі, побажаємо йому легко приміряти новий мундир. Щоб у ньому не було тісно. А тепер представимо тих, хто виступав у нинішньому сезоні за колектив: воротарі С. Собецький і Л. Колтун; захисники В. Сергєєв, П. Найда, М. Богданов, В. Федоренко, М. Артюх, П. Цунін; півзахисники — С. Євсєєнко, А. Гринько, Р. Шнейдерман, В. Назаров, В. Шаличев; нападаючі — В. Романюк, В. Лябік, О. Христян, А. Пилипчук.

ОЛ. ЧЕРКАСЬКИЙ. 



ТРІУМФАЛЬНЕ ЗАВЕРШЕННЯ ТРИРІЧНОГО ШЛЯХУ

«ДНІПРА» ДО ВИЩОЇ ЛІГИ

«Прапор юності» (19.10.1971)


Футбольна команда дніпропетровського «Дніпра». 

Сидять (зліва направо) — Петро Цунін, Володимир Сергєєв, Віталій Шаличев, Анатолій Пилипчук, Віктор Назаров, Станіслав Євсєєнко, Микола Богданов, Роман Шнейдерман, Микола Артюх. 

Стоять (зліва направо) — начальник команди, майстер спорту 

Анатолій Семенович Архипов, Володимир Федоренко, Олексій Семенов, Сергій Собецький, Олексій Христян, Петро Найда, Василь Лябик, 

Віктор Романюк, Леонід Колтун, Анатолій Гринько, старший тренер, майстер спорту Валерій Васильович Лобановський. 

(Розповідь про чудовий колектив читайте в цьому номері). 

Фото М. Дмитрієва (Дніпропетровськ).



СТАЛОСЯ!

«Дніпро» у вищій лізі

«Прапор юності» (19.10.1971)

Подія, до якої дніпропетровський футбол ішов усю свою історію, сталася!

Увібравши кращі традиції перших робітничих футбольних команд міста, помноживши славу довоєнних «Динамо» і «Спартака», спираючись на досвід і майстерність повоєнних «Сталі» і «Металурга», футболісти «Дніпра» взяли, нарешті, неприступну раніше фортецю, ім’я якій — вища ліга.

Перший штурм фортеці було здійснено 1969 року. Готував його і керував ним відомий майстер радянського футбола Валерій Лобановський. Дебют молодого тренера виявився напрочуд вдалим. Задовго до фінішу дніпропетровці забезпечили собі перемогу в третій підгрупі другої групи класу «А» і місце у фінальному турнірі чотирьох претендентів. Успішно стартувавши в ньому (перемога над «Жальгірісом» — 1:0 — у винятково важкому поєдинку), «Дніпро» несподівано для всіх програв орджонікідзевському «Спартаку» — 1:3, і, не змігши подолати опору армійців Хабаровська — 0:0, став одним з засновників нової, перехідної групи класу «А».

Минулий рік закінчився ще більш прикрою невдачею. Перепоною для команди, яка сімнадцять фінішних турів пройшла без поразки, стала гірша, аніж у алма-атинського «Кайрата», різниця забитих і пропущених м’ячів.

І ось рік 1971. Поразки за явної переваги в Харкові, Казані і Запоріжжі дещо сплутали карти тренерів на старті сезону, але успішний виїзд до Куйбишева, Свердловська і Кемерово все поставив на свої місця. «Дніпро» закінчив перше коло другим, а з 34-го туру очолює турнірну таблицю. Його гра відзначається виключною стабільністю — з 1 червня, коли він зазнав невдачі в Запоріжжі, «Дніпро» програв тільки один матч — «Локомотиву» в Москві, високою результативністю — жодна з команд другого ешелону ніколи не забивала стільки м’ячів (78 в 38 зустрічах) і не одержувала такої кількості (11) перемог з перевагою в 3 і більше м’ячів, надійністю захисних ліній (у 18 матчах цього року не пропущено жодного м’яча).

Останній крок до вищої ліги було зроблено 15 жовтня на «Метеорі». Наші футболісти здобули переконливу перемогу над фрунзенською «Алгою» — 3:0 (голи забили Шнейдерман, Євсєєнко, Назаров). Всі присутні на стадіоні стоячи вітали великий успіх «Дніпра». Сьогодні читачі «Прапора юності» щиро поздоровляють начальника команди Анатолія Семеновича Архипова, старшого тренера Валерія Васильовича Лобановського, тренерів Олександра Петрашевського, Анатолія Білолюбського, адміністратора команди Василя Пальчика, лікаря Миколу Божка, футболістів Сергія Собецького, Леоніда Колтуна, Олексія Семенова, Володимира Сергєєва, Петра Найду, Миколу Богданова, Петра Цуніна, Миколу Артюха, Анатолія Гребенника, Анатолія Гринька, Романа Шнейдермана, Віктора Назарова, Василя Лябика, Станіслава Євсєєнка, Віталія Шаличева, Віктора Романюка, Олексія Христяна, Анатолія Пилипчука, Євгена Торопова!

Ми з вдячністю згадуємо представників старшого покоління: легендарного Івана Кузьменка, Павла Корнілова, Володимира Гребера, Петра Лайка, Анатолія Садовського, Івана Чеканова, Євгена Шпиньова, Михайла Яновського, Михайла Дінера, Олексія Леонтьєва, Михайла Дідевича, Володимира Маслаченка, тих, хто ще недавно носив футболку «Дніпра» — Андрія Бібу, Бориса Дановського, Геннадія Саричева, Євгена Шпака, Юрія Павлюченка, Володимира Пільгуя, Давида Паїса, Миколу Пінчука, Георгія Кржечевського, які багато зробили для розвитку дніпропетровського футбола.

Сьогодні ми знову зустрічаємось з «Дніпром». На матч проти карагандинського «Шахтаря» він вийде уже як команда вищого класу і продовжить боротьбу за малі золоті медалі переможця першої ліги.

А. БОРИСЕНКО.


На знімках:


Ось вони — винуватці торжества!

 

Перша шана — тренерові!


Фото Г. Шевченка.



«ДНІПРО» – «АЛГА» – 3:0

«Спортивна газета» (Киев, 19.10.1971)

Третім таймом можна назвати фінал, який виник на стадіоні «Метеор» після закінчення гри. Тридцять тисяч глядачів, стоячи, довго скандували: «Мо-лод-ці! Мо-лод-ці! Мо-лод-ці!» Одержавши чергову перемогу, «Дніпро» йшов з поля вже в ранзі команди вищої ліги.

Зустріч, яка привела клуб до щасливого фінішу, пройшла з перевагою дніпропетровців. Вони в поєдинку з традиційно важким для себе суперником діяли натхненно. Спочатку Шнейдерман красиво з штрафного удару забив гол — м’яч, здійснивши дугу, опинився в сітці. Згодом Євсєєнко головою подвоїв рахунок, а Назаров з подачі Найди встановив остаточний результат.

М. ВОЛЬНОВ (Яків Новак).

Дніпропетровськ (телефоном).



НАШОГО ПОЛКУ ПРИБУЛО…

«Дніпро» у вищій лізі радянського футбола

«Спортивна газета» (Киев, 19.10.1971)

Ще один великий успіх випав нинішнього сезону на долю українського футбола. Нещодавно ми вітали київське «Динамо» зі званням чемпіона країни 1971 року, а сьогодні наші поздоровлення — дніпропетровському «Дніпру», який за чотири тури до завершення чемпіонату став володарем путівки до вищої ліги.

Мабуть, не знайдеш іншої команди, з котрою б турнірна доля обійшлася так жорстоко, як з «Дніпром» в минулі два сезони. Позаторік «Дніпро», потрапивши до фіналу чотирьох найсильніших, не дорахувався двох очок, щоб здобути путівку у «вищий світ». А торік команді забракло кількох голів, щоб обійти «Кайрат».

Найсправедливіше про клуб написала нещодавно «Спортивная иеделя Ленинграда».

«Ось уже кілька років до числа клубів, які викликають особливий інтерес, належить дніпропетровський «Дніпро». Третій сезон його футболісти наполегливо стукають у двері вищої ліги. Двічі ці двері, коли так можна висловитися, закривалися «перед носом команди».

Ще в далекі передвоєнні роки Дніпропетровськ займав позицію одного з провідних футбольних центрів країни. Тому стабільні успіхи команди важко вважати несподіваними. Плідно трудиться з колективом зовсім ще молодий, але досить своєрідний тренер Валерій Лобановський. Під його керівництвом «Дніпро» стабілізував склад, набув своєї манери ведення гри».

З таким твердженням газети не можна не погодитись. Успіхи «Дніпра» в останні три роки справедливо пов’язують з приходом на посаду старшого тренера Валерія Васильовича Лобановського, в недалекому минулому одного з найпопулярніших футболістів країни, вихованця київського «Динамо». Саме колишній старший тренер киян, заслужений тренер УРСР Вячеслав Дмитрович Соловйов сказав мені про Лобановського таке:

— Я завжди захоплювався Валерієм як талановитим футболістом і ніколи не мав сумнівів, що завдяки своїй працьовитості й відданості футболу він виросте у такого ж талановитого тренера. Радію, що не помилився в своїх сподіваннях.

Три сезони не минули для молодого тренера безслідно. Прийнявши незнайому йому команду від старших товаришів, він уважно і тактовно, не вдаючись до різних реформ і перебудов, зберіг колектив, поповнив його й збагатив новими планами та задумами, які плекав ще сам, коли виходив на зелене поле у майці футболіста.

В якійсь мірі молодому тренерові поталанило, що поруч з ним був досвідчений фахівець — нинішній начальник команди Анатолій Семенович Архипов, який ось уже 15 років віддав українському футболу. Дніпропетровці добре знають його як колишнього центрального захисника й капітана місцевого «Металурга». А перейшовши на тренерську роботу, він очолював команди майстрів у Кривому Розі, Тернополі, Кіровограді.

Вміле поєднання досвіду й молодечого творчого запалу, яке склалося в керівництві «Дніпра», сприяло тому, що команда досягла нині найбільшого успіху за всю історію дніпропетровського футбола.

Сезон 1971 року, незважаючи на таке успішне його завершення, був для «Дніпра» одним з найважчих. У першій лізі, де виступає команда, зібралися колективи, приблизно рівні за своїми силами, тому неможливо було навесні віддати комусь із них перевагу. Претендентів на дві путівки до вищої ліги було хоч відбавляй. Старт чемпіонату видався для дніпропетровців не зовсім вдалим. Після сьомого туру команда, наприклад, перебувала на дев’ятому місці. Скільки волі й енергії потрібно було тренерам та гравцям, щоб психологічно перебороти перші невдачі і вийти на вірний шлях!

Та добре, що для здійснення задумів у тренерів були необхідні виконавці, достатні резерви. Склад «Дніпра» тепер стабільний. Він мало змінився за останні три роки. Найсильніша у команди середня лінія. Тут здебільшого грають капітан клубу А. Гринько, Р. Шнейдерман, В. Назаров, В. Лябик, С. Євсєєнко. У залежності від того, з яким суперником доводиться мати справу, і визначається склад півзахисту на гру. Всі півзахисники тяжіють до атаки, яка є основою гри команди. Не випадково А. Гринько забив уже 12 м’ячів, а В. Назаров — 11.

На передній лінії «Дніпра» найчастіше діють два форварди, — В. Романюк і О. Христян. Обидва володіють завидними ударами, сміливо вступають у двобій із захисниками й не цураються чорнової роботи. За те — й добра віддача. В. Романюк забив уже 18 м’ячів, з яких 4 — протягом одного матчу з «Паміром». О. Христян 11 разів примушував капітулювати воротарів.

Коли ж говорити про результативність команди в цілому, то вона досить завидна: 78 забитих м’ячів за 38 ігор. У 11 зустрічах «Дніпро» перемагав з різницею в три м’ячі, а в чотирьох матчах з однаковим рахунком — 4:0.

Непогано в основному зіграв і захист. Так, жодного разу суперникам не вдалося забити у ворота «Дніпра» більше двох м’ячів. Таке траплялося лише сім разів. У той же час у 18 зустрічах ворота дніпропетровців залишалися недоторканими.

Добре зарекомендував себе молодий воротар С. Собецький, який у скрутну для команди хвилину, коли травм зазнали Л. Колтун і О. Семенов, узяв на себе нелегку місію. Але він виправдав сподівання тренерів — не підводив колектив, показавши хороші воротарські задатки. В розквіті свого спортивного таланту перебуває правий захисник В. Сергєєв, сміливі рейди якого не раз сприяли взяттю воріт суперника. Перекваліфікувавшись на ходу в центрального захисника, М. Богданов довів, що й на новому, незвичному для себе місці він корисний для колективу. До того ж Богданов, як партгрупорг команди, багато робить для підтримання дисципліни в колективі. «Дніпро» за сезон не мав жодного вилучення з поля! На місці лівого захисника подеколи виступали М. Артюх, П. Цунін і молодий В. Федоренко, якого можна було бачити і в амплуа «хвилеріза». Кожен з них діяв у міру своїх здібностей. Стопер команди П. Найда не пропустив жодного матчу. Він надійно прикривав останній рубіж перед воротами. Однак велике напруження турніру в якійсь мірі позначилось на тому, що в останніх матчах йому бракувало зосередженості.

Я не випадково не згадав А. Пилипчука і В. Шаличева. Уболівальники покладали на них великі сподівання. Однак через травми обидва виступали дуже рідко й не зуміли розкрити своїх здібностей.

Радує те, що у «Дніпра» тепер тон задають вихованці колективів області, для яких інтереси дніпропетровського футбола дуже дорогі. Крім того, у складі дублерів «Дніпра», які теж успішно завершують сезон, росте непогана зміна. Можна назвати хоча б гравця збірної юнацької команди країни Миколу Самійленка, Віктора Корженка, Олександра Кашлатенка, Сергія Чебаненка, Олексія Олексієва та інших посланців футбольних шкіл міста й області.

Багато зробили для того, щоб команда могла успішно виступати, молоді тренери Олександр Сігізмундович Петрашевський і Анатолій Олексійович Білолюбський, адміністратор Василь Федорович Пальчик, лікар Микола Гнатович Божко, масажист Вячеслав Олексійович Чебанов.

Команда постійно оточена піклуванням міських організацій. Багато уваги їй приділяють у своєму рідному колективі — на Південному машинобудівному заводі. Завершується будівництво однієї з кращих у республіці спортивних баз для команди.

Така далеко не повна розповідь про біографію сьогоднішнього «Дніпра», який, здобувши одну з двох путівок до вищої ліги, тепер сповнений енергії у поєдинку з московським «Локомотивом» вибороти ще й малі золоті медалі чемпіонату.

Я. НОВАК.

Дніпропетровськ.


На фото:


Так зустріли дніпропетровські любителі футбола

вихід «Дніпра» до вищої ліги.


Ледве закінчився матч «Дніпро» — «Алга», як 

дніпропетровські футболісти кинулися качати 

свого тренера Валерія Лобановського.


Суддя матчу «Дніпро» — «Алга» Тофік Бахрамов усміхається. 

Ще б пак, не кожного дня доводиться проводити зустріч, переможець якої дістає путівку до вищого футбольного світу.


Момент гри «Дніпро» — «Алга». Атакують українські футболісти.

 

Фото Г. Шевченка і В. Жука (Дніпропетровськ). 



ТРЕТІЙ ШТУРМ – ПЕРЕМОЖНИЙ

«Зоря Полтавщини» (Полтава, 20.10.1971)

Ще одна українська команда поповнила ряди футбольних дружин вищої ліги. Це право вперше завоював дніпропетровський «Дніпро», перемігши на своєму полі фрунзенську «Алгу» (3:0). Він став недосяжним для інших 20 команд першої групи класу «А» (крім московського «Локомотива»).

… В двері вищого футбольного «світу» дніпропетровці постукали три роки тому, коли їх очолив популярний спортсмен і початкуючий тренер Валерій Лобановський. Тоді вони стали найсильнішими в своїй підгрупі. Але потім несподівано для багатьох програли одну зустріч у фінальній пульці претендентів.

Незвичайний ривок, що здивував навіть спеціалістів, здійснив «Дніпро» в заключних іграх минулого сезону, провівши 17 зустрічей підряд без поразок. На фініші він наздогнав «Кайрата», і лише гірша різниця забитих і пропущених м’ячів стала перешкодою на шляху до мети.

Подібний спурт «Дніпро» здійснив і нині, під час третьої «облоги» футбольного олімпу: 30 очок з 34 можливих У другому колі, більше половини перемог з перевагою в 3-4 м’ячі. До фінішу ще чотири тури, а на рахунку дніпропетровців уже 78 голів.

Чимале значення для майбутнього успіху команди мала стабільність складу. Замість звичного «оновлення» команди, що буває з приходом нового старшого тренера, В. Лобановський насамперед зміцнив ігрову і тренувальну дисципліну, помітив і оцінив особливості кожного футболіста, давши гравцям можливість виявити свої здібності з користю для колективу.

Останнім часом спеціалісти називають команду ансамблем яскравих індивідуальностей. Заслуга в цьому здібних воротарів Сергія Собецького і Леоніда Колтуна, винахідливих захисників Володимира Сергєєва, Петра Найди, Миколи Богданова, Миколи Артюха і Петра Цуніна, технічних півзахисників Станіслава Євсєєнка, Анатолія Гринька, Романа Шнейдермана, Віктора Назарова, Володимира Федоренка і Віталія Шаличева, віртуозних форвардів Віктора Романюка, Василя Лябика, Олексія Христяна і Анатолія Пилипчука.

Чіткий взаємозв’язок ліній, гострокомбінаційне мислення, майстерність раптового активного переміщення гравців у полі, атлетична підготовка — все це дає «Дніпру» можливість грати у відкритий атакуючий футбол. Отже, у визнаних асів вищої ліги з’явився новий партнер і суперник.

М. СМОТРЯКОВ,

 кор. РАТАУ.

м. Дніпропетровськ. 



Таблица после 38-го тура


Комментариев нет:

Отправить комментарий