РАССТАВАНИЕ ДО ВЕСНЫ
«Днепровская правда» (13.11.1968)
Финишировал тридцатый чемпионат страны по футболу среди
команд второй группы класса «А». В турнирных таблицах заполнены все клеточки.
Спор за места в подгруппах завершен. Опустели трибуны стадионов. Но у любителей
футбола идут еще в полный накал споры — все ли возможное сделали их фавориты в
минувшем сезоне, полностью ли исчерпали свои возможности, соответствуют ли
занятые ими места тактической и технической подготовке команд?
У болельщиков Днепропетровщины этот год стал поистине
большим футбольным. Впервые наша область была представлена в классе «А» тремя
командами. И понятно, любителям футбола Днепропетровска, Кривого Рога и Желтых
Вод пришлось немало поволноваться из-за выступлений «Днепра», «Кривбасса» и
«Авангарда». Это вполне естественно — всем хотелось видеть свою любимую команду
в числе победителей.
Больше всех повезло в нынешнем сезоне днепропетровцам.
«Днепр» принес им гораздо больше радости, чем разочарований. Команда, впервые
за всю историю своих выступлений в классе «А», подошла так близко к заветному
первому месту. Только лишь «Судостроитель» и «Металлист» смогли обойти наших земляков.
Если говорить о «Днепре» образца 1968 года, то нельзя не
отметить появление в его ансамбле молодых, способных игроков. Рядом с такими
закаленными в футбольных баталиях игроками, как заслуженный мастер спорта
Андрей Биба, мастера спорта Георгий Кржечевский, Борис Дановский, на равных
выступали молодые футболисты Алексей Снитько, Владимир Сергеев, Роман
Шнейдерман, Виктор Романюк.
Любители футбола впервые в этом году увидели в воротах
основного состава «Днепра» молодого вратаря Владимира Пильгуя. И надо сказать,
дебют его прошел успешно. Двадцатилетний голкипер не раз выручал команду своей
продуманной, четкой игрой, смелыми выходами на мяч, удачными бросками. Молодому
спортсмену, понятно, надо еще многому учиться, совершенствовать свою игру. И
думается, он сумеет подняться еще выше по ступенькам совершенствования игры.
Успех «Днепра», достигнутый в минувшем сезоне, —
свидетельство опыта, накопленного коллективом за время выступлений во второй
группе класса «А». Для наших земляков не было непререкаемых авторитетов в
подгруппе. Ни одной команде «Днепр» не уступал ни в мастерстве, ни в физической
подготовке. И поэтому сейчас, оглядываясь на игры закончившегося чемпионата, с
особенной обидой отмечаешь досадные промахи, имевшие место в игре коллектива.
Не совсем уверенная игра «Днепра» привела к тому, что он
закончил первый круг чемпионата лишь на шестом месте. Груз потерянных в первой
половине очков не дал возможности нашим землякам занять на финише более высокое
место. Хотя во втором круге они играли значительно увереннее. Двадцать девять
очков, набранных в нем, свидетельствуют о серьезном улучшении игры команды. И
тут нельзя с досадой не вспомнить очки, щедро подаренные «Днепром» на своем
поле противникам. Ведь переигрывая моряков Севастополя, саратовский «Сокол»,
куйбышевский и запорожский «Металлург», наши земляки не сумели реализовать
преимущества.
Готовясь к сезону следующего года, «Днепру» и его новому
тренеру В.В. Лобановскому следует учесть промахи минувшего чемпионата, добиться
четкой, стабильной игры всех линий команды.
Но если «Днепр» уже сейчас живет планами игр будущего
сезона, то у остальных команд класса «А» нашей области хлопот хватает и в этом
году. Вчера в Кривом Роге шесть украинских команд, занявших худшие места в
своих подгруппах, начали борьбу за право выступать в высшей лиге. Всего лишь
два коллектива — победители этого розыгрыша — останутся в классе «А», остальные
четыре покинут его.
Если «Кривбасс» оказался в числе аутсайдеров из-за
отсутствия опыта выступлений в высшей лиге, то участие в утешительном розыгрыше
«Авангарда» — результат слабой подготовки команды. Ведь дебютируя в сезоне 1967
года, команда сумела все же занять пятнадцатое место, а в этом году ей пришлось
сделать шаг назад. Сейчас во многом можно искать причины неудач желтоводцев — и
в смене во время сезона руководства коллектива, и в роковых случайностях. Но
главная причина скорее всего в отсутствии у игроков боевого, наступательного
духа, желания во что бы то ни стало победить.
В этом году в «Авангарде» проявило себя немало молодых
игроков. Нельзя не отметить игру Алекса Семенова, Василия Кузьминского,
Александра Ткача. Неплохую заявку сделал дебютант основного состава Александр
Дейнега. Однако общее впечатление от игры команды не очень отрадное. Тренеры за
весь сезон не смогли найти замены центральному нападающему «Авангарда»
Александру Мухачеву, хотя его игра явно заставляла желать много лучшего.
Очень нервно провел чемпионат «Кривбасс». Криворожские
любители помнят блестящие победы своих земляков над армейцами Львова, гомельским
«Спартаком», житомирским «Автомобилистом». Но, к сожалению, эти взлёты носили
эпизодический характер. В основном же команда выступала на невысоком спортивном
уровне. Достаточно сказать, что если в сезоне «Кривбасс» победил восемь раз, то
ушел с поля побежденным в два раза больше. В результате — семнадцатое место.
Будем надеяться, что угроза ухода из класса «А» заставит
криворожских футболистов выйти победителями в шестерке.
Б. ШЕВЧЕНКО.
ЧЕМПІОНАТ ФІНІШУВАВ
«Зоря» (22.11.1968)
Фінішував чемпіонат Радянського Союзу серед команд другої
групи класу «А». Залишились невирішеними лише два питання: кому з чотирьох
переможців у підгрупах доведеться наступного року зайняти місце кіровобадського
«Динамо» у вищій лізі, а хто змушений буде залишити клас «А».
Друге питання особливо хвилює прихильників «Кривбасу» і
жовтоводського «Авангарду». Цим двом командам доводиться нині відстоювати своє
право «на існування». Тобто вони в числі шести колективів України, які мають
гірші показники в сезоні і провадять додатковий турнір. В підсумку його лише
дві кращих команди знову виступатимуть у класі «А».
Якщо розцінювати такий турнір зі спортивних принципів, то
він нічим не виправданий. Федерація футбола України, яка навесні щедро
роздавала путівки в клас «А», з запізненням хоче виправити свою непродуману
доброту. З такою ж легкістю Федерація тепер прагне позбутися деяких команд. Але
чому, скажімо, «Кривбас», «Авангард» і херсонський «Локомотив» поставлені в
умови, коли їм загрожує вибуття з чемпіонату, а ті, хто залишився за їх спиною,
відчувають себе в безпеці? Географічний принцип у спорті ніколи не міг служити
мірою справедливості. Та, на жаль, футбольні кодекси у нас часто пишуть без
достатньої логіки і ділових міркувань.
Лише один з трьох колективів, які представляли Дніпропетровщину
в чемпіонаті країни — «Дніпро», в нинішньому сезоні, як ніколи раніше,
порадував своїх прихильників. Команда у більшості матчів демонструвала красивий
і змістовний футбол, маючи в своєму арсеналі кілька тактичних схем розташування
гравців. Найбільш приємне те, що тренери дали можливість розкрити свої
здібності ряду молодих спортсменів — воротареві В. Пільгую, нападникам О.
Снитьку, В. Романюку. Вони швидко влилися в ансамбль, знайшли спільну мову з
своїми старшими товаришами.
Всім, хто регулярно бував на стадіоні «Метеор», впала в
око та обставина, що «Дніпро» в жодній грі нічим і ні в чому не поступався
своїм суперникам. Високе турнірне місце, що його посіла команда, — заслужена
нагорода всьому колективові.
Віддаючи належне успіхам команди, болільники, однак, не
відчувають повного морального задоволення підсумками сезону. Чому? А тому, що
«Дніпро» жодного разу за весь час його виступів у класі «А» не був так близько
до першого місця, як в нинішньому чемпіонаті. Якби команда з однаковою відповідальністю
поставилась до кожного матчу, результати були б кращими. Лише в зустрічах з
аутсайдерами загублено вісім очок. Їх було б досить, щоб очолити турнірну
таблицю.
Серйозною вадою «Дніпра» була відсутність необхідних
резервів. За основний склад протягом сезону виступало лише 15 футболістів.
Можна сказати, що це добре, коли основний склад стабілізувався. Проте не слід
забувати, що деякі молоді спортсмени, граючи без замін, не витримали напруги
тривалого сезону, знизили активність і зрештою змушені були на деякий час
залишити футбольне поле. На фініші чемпіонату через травми вибуло два основних
захисники (центральный защитник Сарычев и левый защитник Грибенник –
Р.Л.), і це відразу позначилось на грі оборонних ліній. За винятком
двох-трьох перспективних спортсменів, не видно, щоб підростала надійна зміна в
дублі.
Піклування про резерви мають стати нині основною турботою
нового старшого тренера команди В. В. Лобановського.
Та все таки як же розцінювати виступи «Кривбасу» і
«Авангарду»? Криворіжці, безперечно, як дебютанти, успішно подолали період
становлення команди. Їм було нелегко, але вони довели, ще мають повне моральне
і спортивне право залишатись у класі «А». Більшого, очевидно, слід було чекати
від «Авангарду», який десь у середині сезону почав миритися зі своєю долею
«невдахи», а схаменувся в заключній частині сезону. Та втраченого надолужити не
вдалося. В команді виросла і загартувалась ціла плеяда здібної молоді — О.
Семенов, Ю. Варакута, О. Ткач, М. Жиряков, О. Мухачов. В їх руках майбутнє
«Авангарду».
Ми прощаємось з футболом до весни наступного року. Сезон,
при всіх його організаційних вадах, був цікавим. Одним він приніс радощі, іншим
прикрощі. Та що вдієш — в спорті інакше не буває.
Н. ЯНОВ.
СЕЗОН ПРОВЕДЕНО ДОБРЕ
«Старт» № 1 (Киев, 01.1969)
Вже відійшли в минуле тривалі і напружені поєдинки 84
футбольних команд другої групи класу «А».
У другому ешелоні
Україна була представлена двадцятьма колективами. Їх турнірні успіхи
безсумнівні. Так, зокрема, у першій підгрупі з двадцяти команд перші п’ять
місць належать нашим землякам. Це львівські «Карпати», армійці Києва і Одеси,
житомирський «Автомобіліст» та полтавський «Сільбуд». У другій підгрупі така ж
картина. Таблицю очолили миколаївський «Суднобудівник», харківський «Металіст»,
дніпропетровський «Дніпро» та кіровоградська «Зірка». Львів’яни та миколаївці
продовжили боротьбу у фіналі.
Судячи з листів,
які надходять у Федерацію футбола з різних міст, та з відгуків преси, виступи
українських команд викликали жвавий інтерес любителів футбола і дістали високу
оцінку. Якщо бажаєте, це є також свідченням підвищення класу гри футбольних
колективів республіки. Мені довелося перевіряти чимало з них, і я мав
можливість переконатись на власні очі, що вони добре укомплектовані і зіграні,
складають технічні і тактично грамотні ансамблі.
…Почесні треті
місця в своїх підгрупах посіли дніпропетровці та одесити. Обидва клуби помітно
підвищили клас гри, їх виступи збирали чимало глядачів, радували молодим
запалом і сміливістю, напруженням спортивної боротьби. Відмовившись від усіх застарілих
захисних варіантів типу «бетон», «замок» тощо, вони зробили ставку на атакуючий
футбол, і це принесло успіх. Крім того, ряд гравців дістали можливість повністю
розкрити свої можливості. Так, досить швидко стали грізною силою на полі молоді
воротарі Валерій Самохін та Володимир Пильгуй, захисники Володимир Сергєєв та
Анатолій Рибак, півзахисники Анатолій Сизов та Роман Шнейдерман, нападаючі Олександр
Снитько і Віктор Варчик.
АНТОН ІДЗКОВСЬКИЙ,
заслужений майстер спорту.
ИТОГОВАЯ ТАБЛИЦА
чемпионата команд второй подгруппы
второй группы класса «А»
Бомбардиры Г И
1. Проскурин Владимир
"Труд" (Воронеж) 22
36
2. Петров Ираклий
"Судостроитель" (Николаев) 21
42*
3. Гайдук Павел
"Локомотив" (Херсон) 15 28
4. Королёв Николай
"Звезда" (Кировоград) 15
36
5. Суковицын Виктор
"Таврия" (Симферополь) 15
39
6. Янишевский Владимир
"Труд" (Воронеж) 14
37
7. Квасов Виктор "Звезда"
(Кировоград) 14
40
8. Пашовкин Вячеслав
"Сокол" (Саратов) 13
36
9. Филипенко Борис "Сокол"
(Саратов) 13
38
10. Будагов Владимир
"Кубань" (Краснодар) 12
40
* с учетом финального турнира
ИТОГОВАЯ ТАБЛИЦА – ШАХМАТКА
Комментариев нет:
Отправить комментарий