КЛАС — ВИРІШАЛЬНИЙ ФАКТОР
• Турнірний екватор пройдено •
Крила атаки
• Футбольний барометр віщує бурю
«Молодь України» (Киев, 28.07.1970)
Перша
група, що створена нинішнього року, задумана як проміжна поміж вищою лігою і другим ешелоном нашого футбола. Чи виправдала вона своє існування, чи довели зустрічі на футбольному полі доцільність її, чи можемо ми стверджувати, що Федерація футбола СРСР не
помилилась, одважившись ще на одну футбольну групу, яких у нас і так досить?
Уже тепер, по закінченню першого кола, на всі ці питання можна дати одну
ствердну відповідь.
Ми з вами стали свідками надзвичайно гострої
боротьби у всіх без винятку матчах. Стимул же який: дві путівки до вищої ліги. І хоч зараз половина команд втратила
практично шанси їх здобути, напруженість не зменшиться і в другому колі, бо,
крім нагальних потреб дня, є ще політика дальнього прицілу, прагнення сповна
скористатися уроками великої футбольної школи, якою, без сумніву, є перша
група.
Особливо
у вигідному світлі постає у нинішньому сезоні провідна шістка. Тут ми бачимо
випробувані колективи, які вже нюхали порох у вищій лізі, — «Кайрат», »Локомотив»,
«Крила Рад», «Металіст» та дві українські команди, що вже однією ногою стояли в
ній, — «Карпати» і «Дніпро».
Шанувальникам
футбола приємно, звичайно, що й серед цієї чудової шістки найкраще враження
справляють «Карпати». Здивувавши футбольний світ своєю торішньою кубковою
вікторією, львів’яни по-серйозному взялися за справу і в чемпіонаті. Успіх «Карпат»
у першому колі — це насамперед торжество їхніх футбольних принципів. Львів’яни
ніколи не вдавалися до жалюгідних захисних побудов, на їхньому прапорі завжди
було написано: «Атака». Це колектив самобутній, технічний, завжди націлений на
перемогу.
Недавній
чемпіонат світу у Мексиці змінив наші уявлення про сучасний футбол, про методи
ведення атаки. Крилами її стали стрімкі крайні нападаючі, такі, як бразилець
Жаїрзіньо, уругваєць Кубілла, румун Дембровський, німці Лібуда і Грабовський,
перуанець Сотіл, а душею постійно заряджені на влучний удар центрофорварди типу
Мюллера, Пеле, Бонісеньї, Тостао, Бишовця, Думітраке, Петраша.
Тренери
«Карпат» вловили нові віяння в футболі. Сьогодні львів’яни мають у своєму
розпорядженні чудових крайніх форвардів Грещака і Лихачова, а в центрі
винахідливого Габовду, який майстерно грає головою. Їхні дії скеровує і цементує
невтомний півзахисник «мотор і мозок» команди Ігор Кульчицький. Не кожна команда
навіть вищої ліги має в своєму розпорядженні таких нападаючих.
Хай
у читача не складеться враження, що лідер першої групи — команда ідеальна, без
недоліків і вад. Це не так. Львів’яни ще не навчилися ламати горезвісні бетони,
до яких вдається у зустрічах з ними більшість команд, вони часом можуть
знітитися перед грубим силовим напором, не завжди справляються з так званим
«комплексом чужого поля». Але уже в цьому році прикарпатці багато зробили для
виправлення своїх вад, посилення гри, особливо в нападі.
Дещо здав на фініші першого кола
«Дніпро», хоч він залишається грізною силою. Якщо ударна міць «Карпат» — напад,
то «Дніпро» славиться, передусім, середньою ланкою. Але Гринька, Мірошина, Назарова,
Шнейдермана, звичайно, тільки умовно можна назвати півзахисниками. Коли
«Дніпро» в атаці, кожний з них може зіграти, як справжній форвард. Погляньте на
список бомбардирів: там серед «штатних» нападаючих значиться прізвище й Анатолія
Гринька.
Можна
тільки пошкодувати, що перед початком сезону «Дніпро» втратив одразу двох
воротарів — Пільгуя і Банникова. Ні молодий Семенов, ні досвідчений Колтун не
можуть поки що повноцінно їх замінити.
Вдало
виступає у нинішньому сезоні харківський «Металіст». Харків’яни рідко залишають
поле переможеними, на їхньому рахунку тільки дві поразки, але й нічиїх у
«Металіста» забагато. Причому, як правило, у цих нічийних поєдинках харків’яни
мали безперечну перевагу. Згадаймо хоча б матчі з московським «Локомотивом», «Рубіном»,
«Текстильником», «Молдовою». Втім, невміння долати надпотужний захист — це біда
не одного «Металіста».
«Металіст»
зразка 1970 року, по суті, нова команда. Досить сказати, що в основному складі
харків’ян грають шість новобранців. Не все ще відшліфоване в футбольному
організмі «Металіста», внаслідок чого команда то забиває в одному матчі 5
голів, то демонструє повну беззубість.
Тренерам
«Металіста» В. Каневському та В. Зубу вдалося згуртувати цікавий ансамбль, але
роботи ще вистачає. Чи має команда шанси на вихід до вищої ліги?
Безперечно,
хоч у другому колі з основними суперниками «Металіст» грає на виїзді. Треба
тільки з повною віддачею проводити кожну зустріч, боротися за перемогу в
будь-якій ситуації, боротися до кінця.
З
українських команд лише київські армійці ніяк не акліматизуються. Керівники
армійської команди розплачуються зараз за своє прагнення загрібати жар чужими
руками. Рік у рік, не дбаючи про виховання власних кадрів, до команди залучають
з різних міст республіки мало не половину нових гравців. Де вже тут думати про
зіграність ланок, тактику, — встигай тільки знайомитися з черговим поповненням.
Гіркий досвід московських армійців нічого не навчив наставників київської
команди. Ось і нині в складі армійців є гравці з певним футбольним іменем —
Верещак, Артюх, Лябік,
Веригін. Немає тільки колективу. А він, як відомо, створюється не один рік.
Згадаймо хоча б, скільки часу знадобилося наставникові «Карпат» Е. Юсту, щоб
довести команду до її нинішньої високої кондиції.
П. РИМАРЕНКО.
ЕКВАТОР
ЧЕМПІОНАТУ
До підсумків першого кола
«Зоря» (29.07.1970)
Перш ніж оглядати гру команд першої
групи за перше коло, поділимо їх на три загони. І не лише для вигідності, але й
так би мовити, за матеріально-технічною прикметою.
До першого загону віднесемо п’ятірку
досвідчених: «Дніпро», «Кайрат», «Карпати», «Металіст», «Крила Рад». Не самими
очками вони заслужили це право. Ці команди прагнуть грати по-сучасному,
запозичають те нове, що дав минулий дев’ятий чемпіонат світу. Характерно, що
такою ж ознакою відрізняються і лідери вищої ліги від аутсайдерів та
середнячків. Отже, процес вдосконалення нашого футбола посилився, провідну роль
у ньому відіграють команди-лідери.
Недавно мав я розмову із суддею
всесоюзної категорії Юрієм Черниковим. Розповідаючи про «Кайрат», він зауважив:
«Алма-атинці вже готові до ігор у вищій лізі. З приходом Юрія Севідова в лінії
нападу з’явилась не лише гострота, але й думка».
Можу додати, що змістовність у гру
«Кайрата» вдихнув його тренер Олександр Севідов. Він рідко висловлював своє
кредо, але завжди твердо стояв на тому, що футбол мусить розвиватися
гармонійно. Лише гармонія дозволить вдало й розумно будувати атаки і так само
осмислено й міцно шикувати оборону. Якраз цим поєднанням сильна алма-атинська
команда, котра невдало розпочала сезон, а всередині його вже була лідером.
Ці ж властивості відрізняли гру моїх
земляків, футболістів «Дніпра», з перших матчів чемпіонату. Дніпропетровці, які
довго йшли за «Крилами Рад», зуміти не тільки догнати, але й перехопити естафету
в лідера. Одначе перед фінішем першого кола естафету було втрачено, команда
спіткнулася, загубивши немало очок. Спад «Дніпра» — не випадок, а типове явище.
І тому заслуговує, щоб на ньому спинитись.
Не можу повірити, що в «Дніпрі»
погіршився тренувальний процес. Дніпропетровці не могли фізично ослабнути так,
щоб відмовитись від темпової гри. Причина тут інша. Удача — річ примхлива і
дається лиш тим, хто до неї прагне. Удача супроводила «Дніпро» майже ціле перше
коло. І в декотрих футболістів притупилась відповідальність не лише за себе,
але й за партнера: помилиться один, а товариш полінується допомогти йому в цю
трудну мить. А тут підійшли ігри з противниками, що потребують не лише поваги до себе,
але й права очолювати турнірну таблицю. З ними не до жартів. І в тому
впевнилися дніпропетровці. Крім того, далися взнаки серйозні травми центральних
захисників, рівної заміни яким не виявилося.
Інакше повелися
футболісти «Карпат». У кожному супернику вони бачать рівного собі і тому грають
відповідально. Це, проте, не означає, що вони переоцінюють суперників, виходять
на поле з перенапруженою психікою. Ні, львів’яни грають з тою розсудливістю,
яка властива командам, що прагнуть грати в технічний футбол, і завдяки якій
швидше вдосконалюється майстерність.
Я уважно стежив
за грою Яноша Габовди кілька років. І зараз можу підтвердити, що ріст його
майстерності з кожним роком прискорюється. Нині він не тільки найгрізніший
нападник команди і кращий снайпер чемпіонату, він ще й провідний гравець, який
охоче бере на себе місію організатора комбінацій і не цурається товариша, коли
той попав у біду.
Порушилась така
єдність у «Крилах Рад» ‒ і вони трошки раніше ніж «Дніпро», стали втрачати
очки. І що характерно: у волжан розпався насамперед моноліт в обороні, котра,
як відомо, завжди славилась високими вольовими якостями. Нападники все ще
забивали голи у ворота суперників, а власна оборона пропускала їх не менше.
Крива досягнень команди різко пішла вниз…
Та не самими
промахами лідерів можна пояснити їх невдачу в різні періоди. Посилилася гра
тих, хто не належить до першого вибраного мною загону. Візьмемо для прикладу
«Текстильника». Це досвідчений колектив, що демонструє надійну гру. В
нинішньому сезоні, однак, він стартував невдало: по 11 турах мав якихось десять
очок. Ясна річ, деякі команди списали «Текстильника» з рахунку. І мусили за це
поплатитись.
Те саме можна сказати про гру «Шахтаря», «Молдови», «Жальгіріса»,
«Уралмаша», «Рубіна», хабаровського СКА і столичного «Локомотива». Чому
московських залізничників я відношу до другого загону? Відповідь проста: надто
вже несталий почерк у москвичів. Приміром, від 13 до 21 туру вони провели п’ять
матчів на своєму полі і набрали три очка! Стільки ж вони записали на
свій рахунок у трьох поєдинках на виїзді. Команда, що претендує на високе
місце, не повинна допускати такої лихоманки.
Щоправда і в
третьому загоні є ряд команд, котрі до кінця сезону щодо якості гри стануть
поруч провідних. Маю на увазі передусім ленінградське «Динамо». В команді
досвідчені, загартовані великим футболом виконавці і один з провідних тренерів
— В’ячеслав Соловйов. Хвороба перешкодила тренерові керувати командою на старті чемпіонату. Невдачі відбились на
згуртованості команди: кожний футболіст тягнув у свій бік, гадаючи, що лише він
веде правильну тактику. І ось тепер тренер змушений наново цементувати
колектив. Робота тяжка, бо недуга
команди вже зайшла далеко. Та можна не сумніватися, що її буде переборено.
Є все-таки команда, котра стоїть одинцем від сформованих мною загонів.
Це — «Будівельник» з Ашхабада.
Його приклад
так само повчальний. Перед весняним навчально-тренувальним збором команду
покинув старший тренер. Період комплектування прогавили, а
слабих місць було чимало. По перших невдачах почався
гарячковий пошук і тренера, і футболістів, здатних зміцнити колектив. Тренера знайшли майже під самий кінець першого кола —
це Сергій Коршунов. Лиш тепер почнеться справжня робота — створення ансамблю.
Екватор
чемпіонату пройдено. Минув період втягування у змагання, знайомства з
суперниками. Настає відповідальна пора — жнива. Тільки стане ясно, чи добра
була сівба, хто не забував вирощувати зміну, хто не припиняв гонитви за
майстерністю.
ОЛЕКСІЙ ЛЕОНТЬЄВ,
майстер спорту.
м. Москва.
ЧАС ВИПРОБУВАНЬ
«Радянська Україна» (Киев, 29.07.1970)
Першу групу класу «А» складають 22 команди — різні стажем і
класом гри. Майже кожна з них потребує окремої
характеристики, а якщо врахувати, що наші традиційні уявлення про більшість з
них у значній мірі не підтверджуються у цьогорічному турнірі, то скласти чітке
уявлення про зріст і рівень розиграшу в першій групі буде досить важко.
Приємно
відзначити, що у групі лідерів постійно займають місця українські команди —
харківський «Металіст», дніпропетровський «Дніпро», львівські «Карпати». Вони
стабільно закріпилися у першій шістці, з якої, очевидно, й буде виявлено двох
претендентів до вищої ліги. Адже важко вже чекати якихось серйозних несподіванок
від «Жальгірісу», «Уралмашу», ленінградського «Динамо» та інших колективів, які
вважалися фаворитами на старті турніру. Надто багато очок втратили вони, надто
важко здобувають кожну перемогу.
Потрібно
було 15 турів, щоб визначилась група лідерів, яка очолює турнірну таблицю сьогодні.
Ці команди підходили до верхніх сходинок таблиці по-різному: тривалі серії
успіхів чергувалися з короткими провалами невдач. Ще й тепер будь-який тур може
змінити місце розташування лідерів, але істотних змін у провідній групі,
очевидно, не станеться.
Окремі
невдачі лідерів частково можна пояснити втомою кращих гравців від
перенасиченого важкими зустрічами турніру.
Кінець
кінцем уміння тренерів розподілити наявні сили, своєчасні маневри резервами вирішують
долю колективу. Через те на даному етапі розиграшу про жодного з лідерів не
скажеш, що потрапив він на своє місце випадково. Вся шістка — досвідчені
колективи з достатнім технічним і тактичним багажем.
Характерно,
що на першій стадії турніру лідери використовували практично по 18-19 гравців.
Розпочинали турнір стабільним заздалегідь награним складом з 12-13 чоловік, а
резерви вводили поступово, рівномірно в усіх лініях. Виняток становить хіба що московський «Локомотив», тренери
якого експериментують переважно в лінії захисту. Просуваються лідери вперед
завдяки успішним іграм на чужих полях. Схожі вони і тактичним рисунком,
використовуючи здебільшого трьох нападників і трьох півзахисників, рідко залишаючи
попереду двох гравців. Зрештою, правило заміни трьох гравців дозволяє широко
експериментувати у тактичному плані і більшість тренерів з цього плодотворно
користується. Останнім часом появляються спроби використати в лінії нападу
чотирьох гравців.
Приємне
враження справляють виступи ансамблю «Дніпра». Працьовита взаємодія всіх ланок,
чітке й продумане використання замін — характерні риси цього колективу. Бракує
команді, на наш погляд, елементу фантазії, творчості у процесі гри. Більшого можна
б чекати від багатих на комбінаційний талант В. Мірошина й В. Назарова. Вони,
до того ж, не забивають голів, хоч мають чудовий приклад в особі свого капітана
А. Гринька — одного з кращих бомбардирів групи.
«Карпати»,
натомість, віддають перевагу імпровізації і добиваються успіху, здебільшого, завдяки
індивідуальній майстерності окремих виконавців, які закріплюють зусилля
колективу голами. Команда на проміжному фініші входить у свою найкращу форму.
Як і раніше, сильно грають Л. Броварський, Р. Поточняк, Г. Лихачов, набагато
краще грають порівняно з минулим роком Б. Грещак, І. Герег, В. Сиров. Лідера
атак Я. Габовду надто опікають захисники, однак його майстерність часто бере
верх. На жаль, втратив смак до гола здібний В. Данилюк. Як завжди, добре
працюють півзахисники на чолі з невтомним І. Кульчицьким.
Настає
друге коло: час важких випробувань. Будемо сподіватися, що наші провідні клуби
утримають здобуті позиції.
Ю.
КОРДІЯК.
Львів.
ЗМІНА НАГОЛОСУ
«Прапор юності» (30.07.1970)
Нещодавно Валерій Лобановський познайомив журналістів з метою «Дніпра» в сезоні 1970 року: боротьба за звання сильнішого у новій для радянської футбольної системи проміжній групі класу «А». Планувалось, що для цього слід взяти у боротьбі з двадцять одним суперником 57 очок: 28 у першому колі і 29 — у другому. Минулого року саме 57 очок зробили «Дніпро» недосяжним для суперників в боротьбі за місце серед чотирьох претендентів.
Результати першого кола вносять серйозні корективи у ці плани. Львівські «Карпати» і алма-атинський «Кайрат» на весь голос заявили, що вони готові зробити більше. На старті другого кола львів’яни мають 31 очко, алма-атинці — 30.
Обидві команди відзначає висока результативність в нападі і надійна гра в захисті. Гармонійне поєднання цих головних складових футбола — основа успіху Ернеста Юста і Олександра Севідова, але козирною картою обох тренерів є кращі бомбардири групи Габовда і Лихачов, Севідов і Абгольц. Висока активність передньої лінії створює додатковий запас міцності в тилах, сприяє розквітові творчості, ініціативи, надає простір для імпровізації, збагачує футбол. А звідси стабільність, притаманна обом колективам. Зриви, пов’язані з недостатньою футбольною дисципліною в «Кайраті» і не досить чіткою організацією гри в «Карпатах», відносяться на початок сезону. Кризу подолано. «Карпати» не знали поразок п’ятнадцять турів зряду, «Кайрат» – в тринадцяти останніх турах ні перед ним не схилив голови, піднісшись з підніжжя турнірної таблиці до її вершини. Не зайвим буде зауважити, що з основними опонентами в боротьбі за путівку до вищої ліги казахські футболісти зустрічались на їх полях. У другому колі сім з дев’яти колективів, що разом з ними складають нині перший десяток, алма-атинці прийматимуть в рідних стінах. Та й взагалі, «Кайрату», так само як і «Карпатам», належить виїздити менше, аніж іншим: по 12 матчів на стадіонах чужих міст вони вже провели, взявши на них більше 50 процентів очок, що характеризує лідерів з найкращого боку.
А що ж «Дніпро», команда наших симпатій? Сьогодні від «Кайрата», безумовного фаворита групи, його відділяє три очка і разом з куйбишевцями дніпропетровці розділяють 3-4 місця в турнірній таблиці, маючи по 11 перемог, 5 нічиїх, 5 поразок і однакову різницю забитих і пропущених м’ячів (+13).
Якщо пригадати скептицизм у відношенні можливостей команди на старті, то результат проміжного фінішу можна вважати цілком пристойним. Команда не добрала лише одне очко з запланованих. Дві обставини зараз впливають на тих, хто намагається дати негативну оцінку виступам «Дніпра» і його перспективам в боротьбі за путівку до вищої ліги. «Дніпро» ходив у лідерах тринадцять турів зряду, і тим нагнав апетит болільникам. Вони вже почали подейкувати, що решті команд доведеться боротись лише за друге місце, як несподівано для них «Дніпро» спіткнувся вдома в матчі з «Молдовою», програв у Львові «Карпатам», потім дещо поліпшив справи, взявши вдома 6 очок у явних аутсайдерів (хоч грала команда погано, жоден з польових гравців не одержав у цих іграх п’ятірки, тоді як двійок було поставлено аж 6), і знову відкотився вниз, не забивши жодного м’яча і програвши три гри на виїзді.
Щоб зрозуміти причини такого серйозного для класної команди зриву, слід повернутись на старт сезону і навіть до фінального турніру чотирьох претендентів в Сімферополі. Там виявилось, що «Дніпро» не має надійного захисту і не всі футболісти готові віддавати себе боротьбі на полі без залишку.
В команду були запрошені кілька досвідчених захисників, молоді гравці середньої лінії. Напад же залишився без поповнення. Вчасно про нього не подбали, а коли команду залишили А. Біба і В. Лябік, стало ясно, що підготовка атаки і її завершення стають у команді слабким місцем.
На передсезонних зборах головним бомбардиром команди був Г. Кржечевський, якого ми минулого сезону майже не бачили в основному складі. Зараз він знову посаджений на лаву запасних. Інший ветеран М. Пінчук — технічно підготовлений, але в тактичному плані однобічний футболіст. Він виступав майже в усіх зустрічах першості, а забив лише три м’ячі у ворота аутсайдерів. М. Пінчук часто стримує розвиток атаки, крутячись з м’ячем на одному місці і втрачаючи той найважливіший момент для передачі партнерам, відчуття якого є такою ж неодмінною умовою у грі форварда, як і добре поставлений удар.
Значно небезпечніший для суперників В. Романюк. Безперечно здібний спортсмен, він тонко відчуває позицію, добре грає головою, впевнено почуває себе і в тій новій організації гри, до якої за браком яскраво вираженого диригента атак і гостроатакуючих форвардів змушений був вдатись В. Лобановський.
В останні два роки тон в «Дніпрі» задавав відомий майстер українського футбола А. Біба. Головною його зброєю була тонка розрахована подача з-за меж штрафного майданчика за спини захисників. Його добре розуміли В. Лябік і В. Романюк. Це тріо принесло болільникам чимало задоволення стрімкою і високорезультативною грою. В другому колі до них приєднався В. Назаров, який вміє з’являтись біля м’яча саме в той момент, коли воротар або захисник несподівано помиляються.
Атака розвивалась стрімко. По дво-три ходових комбінаціях слідував удар, а відбиті м’ячі часто ставали здобиччю Біби і Гринька з їх сильним ударом. Ніхто не засиджувався в штрафному майданчику гостей і гра переміщувалась в центр поля. Високотехнічні півзахисники могли тут подовгу контролювати м’яча, готуючи новий випад.
Відсутність у нинішньому складі «Дніпра» футболістів миттєвої реакції і високої швидкості примусила В. Лобановського шукати нових шляхів до воріт суперника, змінити наголос в атаці. Він залишився вірним своєму кредо: не футболіст асимілює себе під створені тренером схеми, а тренер шукає гру, яка б сприяла розквітові здібностей спортсмена.
Зараз попереду він має В. Романюка, М. Пінчука, В. Назарова, В. Мірошина і А. Гринька. Перші чотири з них високотехнічні футболісти, схильні «плести мережива», а капітан команди має більш рішучий характер і тяжіє до стрімкості. Тренери вирішили: хай усі грають у свою гру, але рухаються при цьому. Утворюють «карусель» не біля центра поля, як колись, а на межі штрафного майданчика. В задачу Гринька входить несподіваний хід «по вертикалі», коли колесо «каруселі» розкручено. Один з крайніх захисників (частіше це В. Сергєєв) і «хвилеріз» Р. Шнейдерман (а в кількох матчах цю роль успішно виконував В. Федоренко) висуваються при цьому вперед, створюючи чисельну перевагу.
П’ятнадцять турів постійний рух приносив успіх. А. Гринько встиг зарекомендувати себе за цей час справжнім бійцем і високорезультативним футболістом. Він єдиний з півзахисників групи забив у першому колі 8 м’ячів.
Але гра, в якій треба рухатись і рухатись, вимагає повної віддачі сил кожного її учасника. Простояв хтось, і додаткове навантаження лягло на плечі іншого, помилився, а товариш не поспішив на поміч і все треба починати спочатку. А це зайва трата сил.
Після повернення «Дніпра» з тривалого червневого турне до Харкова, Тбілісі, Краснодара і Астрахані стало помітно, що не всі в команді розуміли це, або просто не хотіли розуміти.
Знову почав простоювати на краю поля Мірошин, не проявляв належної активності Назаров, помітно здали Шнейдерман і Соколов.
Саме в цей час захворіли Романюк і молодий Є. Торопов, який міг би його замінити. Не встигли вони одужати — нова неприємність: одержали важкі травми обидва центральні захисники О. Шпаков і П. Найда. Сталось це в найкритичніший момент — на самому початку поїздки до Іваново, Куйбишева і Москви. Господарі зуміли скористатись з цього і посіяли паніку в лавах дніпропетровських болільників.
Що і говорити, «Дніпро» одержав відчутний удар. Але нині він знову збирається з силами, одержує поповнення. Як показав матч в Москві, мотор атаки стає потужнішим. 1 серпня дніпропетровці вийдуть на поле стадіону «Метеор», щоб повернути прихильність трибун. Матч з «Карпатами» має велике психологічне значення. В ньому буде створено настрій на весь наступний етап боротьби, яку «Дніпро» прагне виграти.
А. БОРИСЕНКО.
ДУМКИ,
СУМОМ ОПОВИТІ
Огляд ігор
«Спортивна
газета» (Киев, 30.07.1970)
Десятки попереджених і вилучених з поля
— це дуже багато. Сотні глядачів на стадіонах під час матчів команд першої
групи, — звісно, дуже мало.
От два сумних підсумки ігор першого
кола. Ми не випадково зупинилися саме на негативному боці справи. Адже перша
група — новостворена, нинішній сезон для неї — контрольний. І якщо ми хочемо
бачити другий ешелон нашого футбола по-справжньому сучасним осередком
найближчого резерву для вищої ліги, закривати очі на вади не варто. Тим більше,
що характер цих вад неоднаковий.
Візьмемо, наприклад, відвідуваність.
Вона значною мірою коливається від турнірних успіхів того чи іншого клубу. Й це
загалом закономірно. Коли «Дніпро» у травні збирав, бува, 20, а то й 30 тисяч
на матчі в рідному місті, то в липні цифра ця зменшилася чи не вдвічі.
Розгубили прихильників й київські армійці. Ніяк не можуть визначити свого
ставлення до «Металіста» харківські болільники. А от у Львові — навпаки,
трибуни на фініші кола заповнювалися краще, ніж у квітні.
Однак повну картину можна відтворити,
тільки врахувавши реакцію любителів футбола на події мексиканського світового
чемпіонату. Вимогливість болільників значно підвищилася, а з нею зменшилася й
кількість глядачів на матчах команд вищої й першої груп. Глядачі частіше
незадоволені не поганим турнірним становищем своїх улюбленців, а невисокою
якістю їхньої гри.
У гостях деякі колективи першої групи
часто демонструють усілякі захисні варіанти, тим самим наперед погоджуючись
максимум на нічию. А вдома гравцям тих же клубів дедалі важче перелаштуватися, змінювати
акценти. Вони, звісно, розуміють необхідність атакуючих дій, та, навчені
«очковим досвідом», сподіваються в душі на рятівну нічию. До такої пасивної
тактики вдаються «Уралмаш» і ленінградське «Динамо», «Алга» і армійці
Хабаровська, деякі інші колективи.
Приємно, що наші земляки рідко
відмовляються від наступального футбола. Навіть армійці Києва, які не можуть
похвалитися міцним турнірним становищем, намагаються за будь-яких умов
зберігати попереду трьох форвардів, шукати щастя в чужих воротах. Інша річ, що
через невисоку виконавську майстерність багатьох новачків кияни здійснюють свої
задуми без особливого успіху.
Отже, глядачів відстрашують пануючі
оборонні тенденції, що досить яскраво контрастують з тим, що ми бачили на
світовому чемпіонаті. Так, результативність у першій групі ще менша (1,89 м’яча
на гру), ніж у вищій лізі (приблизно 1,99 м’яча).
Інший супутник матчів у першій групі —
рецидиви грубої гри. Рідко який тур минає без неприємних записів у протоколах.
От і на фініші першого кола судді вилучили з поля алма-атинця Абгольца і
краснодарця Миронцева, попередження дістав нападаючий «Рубіну» Задикашвілі. Тут
проявляється й лібералізм арбітрів. Навряд чи кількість порушень була б такою
значною, якби судді з перших зустрічей рішуче карали винуватців. У вищій лізі
арбітри останнім часом діють, мабуть, сміливіше. Час і в другому ешелоні
енергійно згасити спалах брудної гри, добре нагадати порушникам про норми
спортивної поведінки.
Специфічним саме для першої групи є
добір футболістів в деяких командах. На жаль, основні склади клубів, особливо
тих, хто претендує на дві заповітні путівки, майорять багатьма гравцями
учорашнього дня, свого часу відрахованими з клубів вищої ліги.
Типовий приклад — переможець першого
кола «Кайрат». На кого спирається колектив? На Ю. Севідова, чия футбольна
молодість давно минула, на Рожкова, що «переміряв» безліч різноколірних майок
клубів будь-якого рангу, на 26-річних Абгольца і Солдатова. На жаль, подібні
приклади непоодинокі. В ленінградському «Динамо» заявлені заслужений майстер
спорту Данилов і нападаючий Вшивцев, в «Алзі» колишній захисник «Нефтчі»
30-річний Д. Бабаєв. Добре, якщо тренери запрошують ветеранів з єдиною метою
зміцнити колектив, зробити досвідчених футболістів своїми вірними помічниками у
вихованні молодих. Добре, коли тільки так...
Післязавтра — старт другого кола.
Українські команди розпочнуть його серією «домашніх» ігор. У «Дніпра»,
«Карпат», «Металіста», що знаходяться у лідируючій групі, завдання схожі —
витримати напруження надмарафонської дистанції, зберегти сили для боротьби на
фініші за лаври переможців. Кияни змушені планувати майже фантастичне — ривок,
що дозволить їм випередити когось з трьох щасливих конкурентів-земляків і тим
самим зберегти прописку в першій групі. Свої задуми і розрахунки є, звичайно, й
у решти учасників турніру. Та хай усі їхні плани об’єднує не тільки очкова
жага, а й прагнення до активного, високотехнічного футбола. Тоді на фініші
сезону сумних думок навколо турніру другого ешелону буде значно менше.
Г. КУЗЬМІН.
УМЕЙ РИСКОВАТЬ
«Советский
спорт» (Москва, 30.07.1970)
Вслед за командами высшей лиги
завершили половину турнирного пути и коллективы первой группы. Дорога здесь
несколько длиннее и тернистее, однако плотность результатов довольно велика.
Лидирующую группу составляют шесть команд, которые объединяет стремление вести
игру в манере, что в последнее время взята на вооружение ведущими ансамблями
высшей лиги.
Разумеется, не так-то легко дается
нашим командам переход на новые технические рельсы. Техническая оснащенность футболистов
вступает в противоречие с теми скоростями, которые требуются в матчах. Как
только исполнители прибавляют скорость, мяч слишком часто перестает им
подчиняться, растет количество брака, комбинации рвутся после второго, а то и
первого хода. И наверное, потому, что футболисты понимают, что им дано, а что
еще надо приобрести, они стремятся играть в таком темпе, который уменьшает
потери в технике.
Думается, что такой подход к решению
игровых задач наиболее четко обозначен в «Карпатах» и «Кайрате». Львовяне, как
правило, довольно долго разыгрывают комбинации, стремясь не потерять мяч до тех
пор, пока в стане соперников не обнаружатся слабости. Только в этом случае
«Карпаты» идут на риск, так как возможная потеря мяча компенсируется остротой
ситуации. В таком тактическом взрыве особенно опасен лидер львовского нападения
Габовда — чрезвычайно агрессивный форвард, отлично играющий головой. Эти его
качества нашли отражение в том, что он, имея на своем счету 13 мячей, возглавил
список бомбардиров первой группы.
Признаюсь, всем нам казалось, что
тактическое перевооружение «Кайрата» затянется, и алма-атинцы в этом году не
составят конкуренции претендентам на две путевки в высшую лигу. Напомню: после
восьми туров «Кайрат» имел 8 очков, в то время как «Днепр» — вдвое больше. Да и
мы, железнодорожники Москвы, опережали его на 6 очков. Не отличалась
алма-атинская команда и высокой результативностью, забив в ворота соперников
всего 9 мячей и пропустив в свои ворота столько же. Сейчас совсем иная картина.
На примере «Кайрата» можно проследить
за тем, как растет и укрепляется единство ансамбля, укрепляется голос, если
растет сила атакующих линий. Сыграв 12 поединков, футболисты «Кайрата» записали
на свой счет 27 мячей.
Характерно, что из 36 мячей, забитых в
первом круге алма-атинцами, львиная доля приходится на форвардов — 28. И вот это
обстоятельство позволило значительно укрепить тылы, превратить их в надежный
плацдарм для наступления. Редко какая из команд даже высшей лиги может
похвалиться тем, что за 12 матчей она пропустила в свои ворота только 4 мяча.
Однако есть у нас в группе такой коллектив, который в
первых 12 поединках пропустил только 3 мяча. Это «Крылья Советов». Правда,
справедливости ради, надо сказать, что именно в двенадцатом матче волжане
пропустили два мяча, после чего у них начался период спада. Причина тому не
слабая игра нападающих — они продолжали забивать мячи в ворота соперников. А
вот оборона дрогнула, в ней появились трещины, бреши. Мне думается, что в этот
трудный для команды момент не лучшим образом сыграла полузащита.
В неуравновешенной игре полузащиты причина нескольких
спадов в игре и нашей команды. Мы понимаем, что от организаторских способностей
футболистов средней линии во многом зависит тактическая направленность в игре
команды. Не удивительно, что больше всего экспериментов мы провели в
полузащите, стремясь определить наиболее оптимальное сочетание в ней атакующих
и защитных функций. Работа в этом направлении еще не закончена, хотя контуры
уже четко очерчены.
Казалось, уверенно двигался вперед
«Днепр». Его игра отличалась гармоничностью действий всех линий команды. В этом
чувствовалась рука тренера, понимающего, что можно требовать от своих
подопечных, на что они способны. Но вот В. Лобановский выехал в Мексику для
просмотра матчей чемпионата мира. Его команда продолжала набирать очки, но,
видимо, кризис назревал. Затем вспыхнула эпидемия неудач. Проведя десять
последних игр, днепровцы набрали всего восемь очков.
Да, неудачу «Днепра» можно объяснить
различными причинами, в том числе и болезнью ведущих игроков. Но, мне думается,
основная беда команды в том, что она не выдержала испытания успехом. Несколько
поражений привели некоторых игроков в уныние: психологически команда резко
сдала. И этот спад пришелся на период, когда резко возросло сопротивление
команд, занимающих места не только в середине турнирной таблицы, но и тех, кто
ее замыкает.
Итак, команды, занимающие места в
середине турнирной таблицы, к концу первого круга оправились от болезненных
ударов, которые им нанесла турнирная судьба. Не узнать, например, «Молдову».
Если в начале розыгрыша кишиневские футболисты с большой неохотой отрывались от
своих ворот, чтобы рискнуть найти путь к атаке, то ныне они смело идут в
наступление. На удар они отвечают ударом, на гол — голом. Так в 10 последних
играх они забили 12 мячей, пропустив в свои 8. А вот очков они получили 12. Не
так уж мало, если вспомнить, что один из лидеров — «Металлист» за столько же
матчей набрал на очко меньше.
Удивляет пристрастие харьковчан к
ничьим. Имея в составе способных центральных защитников Матвиенко и Аристова, смекалистого полузащитника Кафаджи, острого нападающего Борисенко, команда порой слишком осторожничает при организации атак.
Кстати, то, что результативность в первой группе немного ниже, чем в высшей,
объясняется не только равенством сил, но и осторожностью, с которой
вели игры не только команд, занимающие середину
турнирной таблицы, но и некоторые из лидирующих. Их понять
можно. Первая группа создана впервые, и многие из команд знали друг друга
понаслышке. Естественно, что во время
знакомства немногие решались на риск. А кто решился, тот ныне и идет в ведущих.
В. МАРЬЕНКО,
заслуженный тренер РСФСР.
З ВОЛОДАРЯМИ КУБКА НА ЧОЛІ...
До підсумків ігор першого кола
«Робітнича газета» (Киев, 30.07.1970)
Футболістів Дніпропетровська вже давно, і цілком справедливо, називають командою Лобановського. Молодому тренеру, який лише другий рік працює з колективом, удалося створити непоганий ансамбль. Головне, що, мабуть, відрізняє В. Лобановського від багатьох його колег — це постійні пошуки і твереза оцінка гри. Команда не вражена «очковою хворобою». Ось приклад. Матч «Дніпра» з ашхабадським «Будівельником» закінчився на користь господарів поля — 3:0. Голів могло бути й більше, дніпропетровці явно переграли суперників. Але після матчу в протоколі проти прізвищ футболістів «Дніпра» не з’явилося жодної «п’ятірки», а лівий крайній нападаючий Соколов заробив навіть «двійку»».
«Дніпро» часто практикує введення в другому таймі відразу трьох свіжих гравців — Федоренка, Соколова і Торопова. Це вже стало тактичним прийомом колективу. Троє не виснажених боротьбою футболістів не лише підтримують високий темп, а й волею тренера можуть по ходу вносити якісь зміни в тактичний рисунок поєдинку. Зрозуміло, не завжди дніпропетровцям удається зломити суперника, але те, що з командою вже рахуються, уважно настроюються на поєдинок з нею, це факт. Деякий спад у грі «Дніпра», який ми спостерігаємо на фініші першого кола, очевидно, слід віднести до тимчасових труднощів колективу.
ИГРАЕМ И
ЗНАКОМИМСЯ
«Футбол-Хоккей»
№ 31 (Москва, 02.08.1970)
Работал я с минским
«Динамо» и иногда выезжал на игры в Брест, Гродно и Гомель, чтобы посмотреть,
какими игроками располагают команды второй группы класса «А», могут ли эти
игроки по своим задаткам, физической подготовке, тактической смекалке и
технической оснащенности быть полезны клубу высшей группы. Интересовали меня
также вопросы организации игры этих команд. Прямо скажу, не в восторге я был от
просмотренных матчей. Беспокоило и то, что и «Неман», и брестский «Спартак», и
гомельский «Локомотив», призванные готовить смену для лучшей команды республики,
по сути дела были укомплектованы футболистами, которые по тем или иным причинам
нам не подошли. Более того, они уступали некоторым соперникам своего же класса
почти по всем компонентам футбола. Уже тогда родилась у меня мысль, что неплохо
было бы лучшие клубы «второго эшелона» собрать в одну группу.
После очередной поездки в Гродно
попался мне еженедельник «Футбол-Хоккей», в котором сами игроки из команд
«второго эшелона», в частности, Попович из горьковской «Волги», Пильгуй из
«Днепра», высказывались о необходимости создания промежуточной группы. Затем
эту идею поддержали тренеры, любители футбола в развернувшейся на страницах
«Советского спорта» дискуссии.
И вот в нынешнем сезоне такая группа
появилась. В ней собраны четыре клуба, покинувшие высшую группу, и сильнейшие
коллективы «второго эшелона». Забегая вперед, могу засвидетельствовать, что те
команды, которые покинут высшую группу в нынешнем году, ждет в новом турнире
нелегкая жизнь. В этом они могут убедиться на примерах «Кайрата», «Крыльев
Советов», «Уралмаша», московского «Локомотива». Казалось бы, все эти клубы и
достаточно опытны, и имеют в своих составах хороших исполнителей, и тактически
грамотно организуют игру, а между тем три из них на протяжении всего первого
круга не занимали верхнюю ступеньку турнирной таблицы. Лишь «Крылья Советов», с
большим подъемом начавшие турнир, смогли продержаться вверху не больше трех
туров. Может быть, здесь сказалась некоторая недооценка соперников,
шапкозакидательские настроения в начале сезона, но я полагаю, что все это не
слишком сильно повлияло на исход борьбы в первом круге. Мне кажется, что 8-10
команд нашей группы ни в чем не уступают 5-7 клубам высшей группы, занимающим
последние места в таблице. Во всяком случае, ни «Кайрат», ни «Крылья Советов»,
ни «Локомотив» и тем более «Уралмаш» в новом для себя турнире не только не
оторвались от остальных соперников «за явным преимуществом», как это кое-кто
предполагал, а, наоборот, вынуждены довольствоваться скромными ролями. Даже
первое место «Кайрата» по итогам первого круга выглядит зыбко.
Новый турнир, мне кажется, удался. Он
своеобразен хотя бы тем, что весь первый круг тренерам и игрокам пришлось
присматриваться к соперникам, перерабатывать огромный поток информации о них,
чаще всего противоречивой, полученной понаслышке или из газетных отчетов. Как
правило, все ошибались, потому что досье на соперников, которым располагали
тренеры и игроки, оказывалось слишком скудным. Вот уж, действительно, лучше
один раз сыграть, чем сто раз услышать.
Тактические идеи, принципы игры, схемы
расстановки у большинства клубов первой группы были почти одинаковыми. Как
правило, средние команды отдавали предпочтение солидному построению
оборонительных редутов, а маломощность атакующих порядков пытались
компенсировать контригрой защитников, которые при благополучном стечении
обстоятельств шли вперед. Но футболистами одинаково сильными и в своей штрафной
площади и у ворот соперников располагали далеко не все клубы. Поэтому часто
наблюдалось большое скопление играющих в штрафной, беспорядочная, бесплодная
борьба, в которой гибли тактические планы и игра становилась малоинтересной.
И все же некоторые клубы мне очень
понравились. Прежде всего, «Днепр» и «Металлист». Свою игру они организуют по
лучшим образцам киевского «Динамо»: игроки много маневрируют, быстро
перемещаются по фронту и в глубину атаки, открываются, умеют подержать мяч и не
упускают случая пробить по воротам. Особенно преуспел в этом «Днепр». В этой
команде исчезает различие между игроками в линиях. Прежде всего это касается полузащиты
и нападения. Атакуют днепропетровцы 6-7 игроками. При потере мяча все отходят
назад. Этот маневр производит впечатление сжимающейся пружины. Но стоит
сопернику потерять мяч, как эта пружина моментально разжимается. «Днепр» быстро
переходит в атаку по всему фронту, и в ней участвуют все игроки независимо от
того, кто на каком месте играет. Каждый футболист строго соблюдает игровую
дисциплину, хорошо изучил свой маневр, все действия команды отработаны почти до
автоматизма. Трудно, конечно, по одной игре судить о коллективе, но мне
кажется, что у такой команды, как «Днепр», должны больше проглядываться
элементы импровизации. Неудачи «Днепра» на финише, видимо, можно объяснить
травмами двух центральных защитников — Шпакова и Найды. Их выход из строя нарушил
привычные игровые связи, заставил игроков средней линии и даже нападающих
играть с оглядкой на свои ворота. У харьковчан, на мой взгляд, не так четко
отработаны стандартные положения, как у «Днепра». Полузащитник днепропетровцев
Гринько, например, забил нам два гола: один — со штрафного, второй — с
углового.
Интересный коллектив «Карпаты»,
напоминающий своей игрой шотландские клубы. В центре и на флангах есть игроки,
которые на своих местах знают, что делать. Линии разграничены. Игроки выполняют
строго свои функции. Нет широкой смены мест, активных перемещений, зато
налажена связь между защитниками и форвардами через полузащитников. Савка,
например, больше тяготеющий к обороне, располагается ближе к своим защитникам.
Кульчицкий и Броварский выдвинуты вперед и активно участвуют в атаке. Они
хорошо направляют атаку, почти безошибочно взаимодействуют с крайними
нападающими Лихачевым, Грещаком или Данилюком, которым удаются проходы по
флангам и точные передачи в центр на Габовду, как известно, отлично играющего
головой. Если у «Днепра» и «Металлиста» любой игрок может появиться в линии
атаки, то у «Карпат» это выглядит строже. Да, полузащитник Кульчицкий забил
шесть мячей, но ведь четыре из них — с пенальти. И нам из стандартного
положения — с углового.
Несколько иные функции появились у
центрфорварда «Крыльев Советов» Казакова. Раньше он играл впереди, а теперь
отошел чуть назад и создает моменты для выдвинутых вперед Аряпова, Воронина, а
в последних матчах для Юткина. Как и большинство команд, «Крылышки» играют с
тремя полузащитниками. Но, как мне показалось, в эту схему каждый клуб вносит
что-то свое. Разумеется, я не претендую, что мои замечания могут
рассматриваться как выводы, напротив, ведь все, что здесь сказано, основано на
беглых впечатлениях от одной игры.
Хотел бы остановиться на
«Текстильщике». Понравилась мне эта команда. Особенно ведением атаки.
Нападающие быстро, остро и грамотно перемещаются, обладают хорошим ударом.
Огромный объем работы выполняют полузащитники. Они активно поддерживают форвардов,
сами подключаются в атаку, но, как правило, в случае опасности успевают отойти
назад и перекрыть подступы к воротам. Особенно опасны у «Текстильщика» Сафонов,
Пискарев, Шуляков и Паргин. Если бы такой остротой в атаке, точнее, в её
завершающей стадии, как они, обладали футболисты, скажем, ленинградского
«Динамо», уверяю вас, эта команда наверняка находилась бы в лидирующей группе.
У ленинградцев хороший, ровный ансамбль, опытные, тактически грамотные,
техничные игроки, они показывают зрелищно привлекательный футбол, но нет в
концовке их атак остроты.
Приятное впечатление произвел на меня
«Памир». Душанбинцы стремятся играть технично, современно, тяготеют к
импровизации. В линии атаки выделяется Пекшев. Он техничен, хорошо маневрирует,
постоянно заряжен на удар, отлично чувствует голевую ситуацию и, что самое
главное, не спешит в концовке, а делает все добротно, аккуратно. Мне кажется,
что «Памиру» не хватает волевой собранности, чем славятся «Рубин»,
карагандинский «Шахтер», хабаровский СКА.
Пожалуй, лишь в одном
равны команды первой группы: физическая подготовка у всех достаточна. В рамках
группы можно выделить украинские клубы, отличающиеся маневром, подвижностью,
мобильностью, волевым настроем и стабильностью; прибалтийские, в которых играют
физически одаренные футболисты, строящие игру на рациональной технике, с ними
особенно трудно бороться за верховые мячи; среднеазиатские — тяготеющие к
техничному, эластичному футболу, но, кроме «Памира», не располагающие пока
разносторонними исполнителями. И по-спортивному эти команды не злы. Команды
России — разностилевые. В этих различиях заключена одна из особенностей нового
турнира.
В целом же в первой группе собраны
сильные клубы, исключая, может быть, 6-7 последних. Особенно высок у многих из
них психологический настрой. В этом могли убедиться некоторые команды высшей
группы, проигравшие младшим в кубковых и товарищеских встречах. Не обнаружил я
большой разницы между командами первой и высшей групп в физической подготовке.
А вот отставание в технике, особенно в выполнении технических приемов на
скорости, ощутимо. И тактическая зрелость у старших по классу — выше. Это если
сравнивать с командами первой десятки высшей группы. Остальным, повторяю,
младшие ни в чем не уступают.
Отставание в технике беспокоит. И не только
то, что недостаточно технично большинство игроков команд первой группы. Даже
наши ведущие клубы далеки в этом плане от лучших мировых стандартов. Чемпионат
мира в Мексике показал, что рациональная техника англичан все же требует
больших энергетических затрат. Мне кажется, что за ориентир мы должны брать
бразильскую технику.
Коль скоро я заговорил о недостатках,
то хотел бы остановиться на некоторых организационных вещах. Мне кажется, что
для того чтобы разница в организации игры, в классе между командами высшей и
первой групп была не слишком большой, необходимо сократить число клубов первой
группы до 17-18. Выездной цикл календаря нас более или менее устраивает, а вот
домашний нужно растянуть до 8-9 дней. Эта мера способствовала бы улучшению
учебно-тренировочного процесса.
Кроме того, все тренеры первой группы
жалуются на отсутствие дубля. Сейчас в командах 24 игрока. В каждом матче мы
можем использовать, включая разрешенные Положением три замены, 14 футболистов.
Значит, 10 человек из состава постоянно «вне игры». Отсюда много справедливых
недовольств со стороны игроков. Кроме того, нет возможности проверить, как
футболисты восстанавливают форму после травм.
Наконец, Федерация футбола СССР должна
строго спрашивать с негостеприимных хозяев. «Кайрат», например, был плохо
принят в Киеве и Риге, игрокам не были предоставлены нормальные условия для
тренировок и отдыха. И все же больше претензий у нас к куйбышевцам. Неужели в
высшей группе их не научили гостеприимству? Кстати, не только мы вынуждены были
обратиться в федерацию с жалобой на руководителей «Крыльев Советов», как мне
стало известно, то же сделала и «Молдова». Видимо, еще и поэтому на выезде
команды играют хуже, чем могут: условия, в которые они иногда попадают, далеки
от идеала. Пусть меня поймут правильно, это не обида на «Крылья Советов» за
поражение. Проиграли мы «Днепру», потеряли очки во Львове и в Кишиневе, но
отношением соперников к нам остались довольны.
...В субботу команды первой группы
класса «А» начали второй круг. Теперь-то уж все клубы более или менее знают
силы и возможности друг друга. Несомненно, борьба и за две путевки в высшую
группу, и за право остаться в первой обострится. Не хочется забегать вперед, но
мне кажется, что 6-7 команд будут вести борьбу за две верхние ступеньки турнирной
таблицы. Прямо скажем, не очень высокий конкурс. А вот кому среди лидеров
улыбнется счастье, предсказывать не берусь.
АЛЕКСАНДР СЕВИДОВ,
заслуженный тренер СССР.
ЭТОТ ДЛИННЫЙ И СЛОЖНЫЙ ТУРНИР
Обзор игр первой группы класса «А»
«Комсомольское
знамя» (Киев, 16.08.1970)
Турнир
первой группы класса «А» интересен. В нём собраны команды разностилевые, по-своему
трактующие вопросы организации игры. Примечательно, что даже в рамках исходной
схемы 1+4+3+3, по которой играет большинство клубов, есть находки, оригинальные
решения ведения атаки. Правда, многие коллективы прежде всего заботятся о
неприкосновенности своих ворот и, только убедившись в их неуязвимости, идут
вперёд. В таких случаях маломощность атакующих рядов они пытаются компенсировать
контратакой защитников, которые в некоторых клубах хорошо усвоили свой манёвр,
смело идут вперёд, но при потере мяча не всегда успевают вовремя вернуться в
свою зону. Ставка средних команд на оборону привела к тому, что в первом круге наблюдался
довольно высокий процент ничьих и матчей откровенно «низкой пробы». Видимо,
корень зла в том, что многие коллективы первой группы или встречались друг с
другом слишком давно и за это время успели полностью изменить составы, или играли
между собой впервые. Отсюда и затянувшаяся разведка. От второго круга мы вправе
ждать обострения борьбы.
Радуют
своих поклонников «Карпаты». Похоже на то, что для львовян нет проблемы «чужого
поля». А ведь им приходится очень туго. Дело в том, что прошлогоднего
обладателя Кубка СССР каждый клуб норовит испытать на прочность. Даже команды,
которые по классу уступают «Карпатам», и те стараются играть с ними на равных.
Так, в Кишинёве, в матче с «Молдовой», пропустив на 11-й минуте гол, футболисты
«Карпат» заиграли так, что, казалось, никакие силы не смогут остановить их
порыв. Но вскоре энтузиазм гостей иссяк. Защитники «Молдовы» были бдительны,
умело подстраховывали друг друга, а полузащитники шли в атаку и тем самым
заставляли игроков средней линии гостей больше думать об обороне своих ворот,
чем о помощи форвардам. А нападающие «Карпат», не получая поддержки из тыла,
никак не могли объединить усилия. К тому же из игры был полностью выключен
Габовда. Его «держали» персонально. Когда же форварду удавалось обыграть
опекуна, у мяча раньше оказывался страхующий игрок. Навесные передачи в сторону
ворот «Молдовы» в надежде на то, что рослый и отлично играющий головой Габовда
сумеет завершить хоть одну комбинацию, успеха не приносили. И тогда старший
тренер гостей Э. Юст решил снять с игры Габовду, хотя он играл неплохо и не
выглядел уставшим. Просто защитники хозяев поля приспособились к игре Габовды.
И делали всё возможное, чтобы мяч не опустился ему на голову. Габовду заменил Грещак.
Через девять минут он сравнял счёт. Защитники, как видно, не смогли
перестроиться.
Следующий
матч «Карпаты» проводили с «Волгарём». Габовда забил единственный в этой
встрече гол. После игры тренер волжан Ю. Белоусов чистосердечно признался Э.
Юсту:
— Я ошибся. Из наших защитников лучше других вверху играет
Саблин. Правда, он сыграл в этом сезоне всего два полных матча, но я всё же
рискнул выставить его против Габовды. К сожалению, Саблин с заданием не
справился.
— А мы хотели вас перехитрить: поставить в центр вместо Габовды
Грещака — низкорослого, но быстрого и техничного футболиста, — ответил Э. Юст.
Грещак
заменил Данилюка и своими рейдами по правому краю оживил игру «Карпат». Но
можно ли утверждать, что замены, к которым прибегали, чтобы облегчить участь
травмированного игрока, стали сейчас тактическим средством? Очевидно, да. Врач
«Молдовы» Э. Лосенко утверждает, что игровых травм сейчас не так уж и много.
Значит, замены в своём большинстве осуществляются с целью изменения хода матча
и в поисках лучшего варианта.
Положение
о розыгрыше предоставило тренерам команд первой группы большие возможности для экспериментов.
В ходе встречи они имеют право заменять трех игроков. Но если внимательно
просмотреть протоколы игр, то легко убедиться, что некоторым клубам пока не до
тактических экспериментов. Ими ещё, на протяжении первого круга, не найден лучший
вариант состава.
Какой
же эффект даёт замена, рассчитанная на перелом в игре? Проигрывая 0:1
«Волгарю», армейцы Киева всей командой перешли на половину хозяев поля и
штурмовали ворота астраханцев до тех пор, пока тренер волжан не выпустил
запасного Гаделия, и тот забил в ворота киевлян второй гол. Упомянутый ранее
Грещак не только спас своей команде очко во встрече с «Молдовой», но и забил
единственный гол в матче с «Днепром». Решающими голами отметили свои выходы на
поле запасные игроки Соколов и Торопов («Днепр») во встрече с тбилисским
«Локомотивом» и «Строителем». Причём случаев, когда тренеры производили замены,
не тревожась за результат, было всего три-четыре. Видимо, замена игроков всё
больше и больше становится тактическим средством ведения игры.
Одна
из своеобразных черт турнира — лидирующее положение украинских клубов. В
ведущей группе «Днепр», «Карпаты» и «Металлист». Между ними, «Кайратом»,
московским «Локомотивом» и «Крыльями Советов», по всей вероятности, и развернётся
основная борьба за первенство. Трудно заглядывать вперёд, но, мне кажется, что
из украинских клубов наиболее предпочтительны шансы «Карпат», хотя, разумеется,
никто не собирается умалять возможности «Днепра» и «Металлиста». Дело в том,
что тренеры «Карпат» свою работу построили таким образом, что их команда
достигает пика своей формы в сентябре. Так что, если «Карпаты» ещё не обрели
своей лучшей формы и тем не менее лидируют, то в конце первенства им должно быть
легче.
Сдал
на стыке двух кругов «Днепр». Видимо, слишком много сил было отдано им на
успешный старт, и теперь некоторые игроки почувствовали усталость, нуждаются в
передышке. Правда, всё чаще и чаще в составе «Днепра» появляются запасные
Торопов, Литовченко, Кржечевский, Федоренко, но эта мера, как показывает
практика, не проходит пока для «Днепра» безболезненно.
Что-то
уж слишком «добреньким» стал «Металлист». Те, кому довелось видеть встречу в
Харькове между хозяевами и «Уралмашем», надеялись, что для «Металлиста»,
победившего сильных и опытных соперников — 5:0, нет равных команд по
организации атаки. Но последующие матчи показали, что форварды харьковчан не
всегда действуют решительно, и команда иногда отходит от своих же принципов:
широкий манёвр, быстрые перемещения, давление на ворота соперников не только
силами форвардов и хавбеков, но и игроков защитных линий. Ведь не случайно в
первых матчах часто отличались игроки обороны. Защитник Матвиенко, например,
забил два гола.
Матчи,
прошедшие под впечатлением мексиканского чемпионата, были самыми
результативными. Команды стремились атаковать и забили в трёх турах,
совпадавших с играми в Мексике, — 28, 22 и 30 мячей. Но затем, похоже,
футболисты забыли известную истину — «лучшая защита — нападение». К сожалению,
среди них и игроки «Металлиста». А ведь в их рядах есть отличные исполнители.
В.
АСАУЛОВ.
Обозреватель
еженедельника «Футбол-Хоккей».
(Специально
для «Комсомольского знамени»).
Таблица
после первого круга
Комментариев нет:
Отправить комментарий