2 октября 38 тур "Локомотив" (Херсон) – "Днепр" (Днепропетровск) – 0:2


38 тур
«Локомотив» (Херсон) – «Днепр» (Днепропетровск) – 0:2 (0:2).
2 октября 1969 (четверг). 18:30 (в программке матча – 19:00). Херсон. Стадион «Локомотив». 12300 зрителей.
Судьи: Ю. Маврокордато, Г. Петрович (оба – Николаев), В. Казымов (Московская область).
«Локомотив» (футболки полосатые): Ф. Гришков, П. Леванченко, В. Манзийчук (В. Гудаковский, 46), С. Булюченко, В. Юдин, С. Веремеев, В. Дровецкий, А. Дубинин, Н. Чернышенко (к), А. Лебедь, П. Гайдук. Запасные: В. Осадчук, Б. Кривошей. Старший тренер – А. Лукьяненко.
«Днепр» (футболки белые): Пильгуй – 4 Шпаков Сергеев, 3 Сарычев, Грибенник – 6 Гринько, Шнейдерман, 8 Назаров, 10 Биба (к) – 9 Лябик (Мирошин, 75), 11 Пинчук (Романюк, 70). Запасные: Семёнов, Дановский, Литовченко. Старший тренер – В. Лобановский. – составы из протокола матча.
Голы: 0:1 Гринько (25, гп Биба), 0:2 Лябик (38).

Матч транслировался по телевидению. 


НАРЕШТІ! «ДНІПРО» – В ТУРНІРІ ПРЕТЕНДЕНТІВ
«Прапор юності» (04.10.1969)
Це стало відомо після того, як у четвер, 2 жовтня, Володимир Пільгуй, Володимир Сергєєв, Геннадій Саричев, Олександр Шпаков, Анатолій Гребеннік, Анатолій Гринько, Роман Шнейдерман, Віктор Назаров, Андрій Біба, Микола Пінчук (Віктор Романюк), Василь Лябік (Віктор Мірошин) перемогли в красивому стилі футболістів херсонського «Локомотива» з рахунком 2:0.
Одержавши 24 перемоги, забивши у ворота суперників 70 м’ячів і набравши 56 очок, «Дніпро», за чотири тури до фінішу, першим серед суперників став одним з чотирьох претендентів на вихід до вищої ліги радянського футбола.
Сім років йшли до цієї перемоги дніпропетровські спортсмени, 268 матчів провели вони в класі «А», 116 з них вигравши, 82 закінчивши внічию.
Після матчу ми зв’язались з Херсоном.
Як заявив наставник «Дніпра» Валерій Васильович Лобановський, якому в значній мірі ми зобов’язані великим успіхом дніпропетровського футбола, матч в Херсоні був одним з кращих у цьому щасливому для всіх нас сезоні. Всі хлопці грали натхненно. Особливо виділявся капітан Андрій Біба. Саме після його подачі на штрафний майданчик «Локомотива» Анатолій Гринько в середині першого тайму відкрив рахунок. На 38-й хвилині зустрічі Василь Лябік забив другий гол, що приніс «Дніпру» перемогу, а Василя зробив найрезультативнішим футболістом команди: на його особистому рахунку — 12 м’ячів.
Другим у списку бомбардирів стоїть Віктор Романюк — 11 м’ячів. Андрій Біба забив 10 голів, Віктор Назаров — 7, Анатолій Гринько — 6, Микола Пінчук — 5, Віктор Мірошин — 4, Олександр Снітько — 3, Борис Дановський і Георгій Кржечевський — по 2, Роман Шнейдерман, Віктор Литовченко і Анатолій Гребеннік — по одному. 5 м’ячів суперники забили в свої ворота.
«Дніпро» одержав 17 перемог з «сухим» рахунком, на стадіоні «Метеор» в 15 іграх не втратив жодного очка, більше всіх очок набрав на чужих полях і має лише 6 поразок. Цього року тільки кіровоградська «Зірка» має позитивний баланс очок у зустрічах з «Дніпром». Шести командам дніпропетровці не віддали жодного очка.
Валерію Васильовичу! Дозвольте від колективу редакції, усіх наших читачів і прихильників «Дніпра» поздоровити хлопців і вас особисто з великою справою, яку зроблено для розвитку спорту в нашому місті.
— Дякую. Та справу ще не зроблено. Зроблено перший крок. Час, що залишився до початку турніру чотирьох, ми постараємось використати для якнайкращої підготовки до головних поєдинків сезону — поєдинків з сильнішими командами трьох інших підгруп.
— Вірогідних суперників п’ять: «Жальгіріс», тбіліський «Локомотив», ленінградське «Динамо», «Спартак» з Орджонікідзе і армійці Хабаровська. Знайомство з ними залишається одним з головних пунктів у програмі підготовки?
— Так. Вже складено графік «знайомств». 7 жовтня в Ленінграді зустрічаються «Динамо» і «Спартак». Я буду дивитись цей матч.
— Чи хотіли б ви відзначити когось в команді?
— Всіх. Усі гідні доброго слова. В кожному матчі ми боролися за перемогу до останньої секунди. Саме це й принесло перший успіх. Вірю, що всі свої сили і вміння віддадуть хлопці і головній битві, до якої пройшли шлях довжиною в багато років.
А. БОРИСЕНКО.
Перемогою в Херсоні «Дніпро» позбавив своїх вірогідних конкурентів в підгрупі останніх теоретичних шансів на успіх.
Навіть розгром «Автомобіліста» (3:0), що стоїть другим в турнірній таблиці, не може тепер втішити львівські «Карпати». Львів’яни втратили все. Так само, як і «Автомобіліст» та «Металіст», який зіграв внічию з «Авангардом» — 1:1. Внічию (0:0) зіграли і кияни з «Буковиною», а вінницький «Локомотив» з «Десною». З мінімальним рахунком 1:0 «Суднобудівник» виграв у «Будівельника», армійці Львова — у «Шахтаря», а «Зірка» у «Азовця». Армійці Одеси вирвали перемогу у «Металурга» — 2:1. Ще більше ускладнив своє становище «Кривбас», програвши вдома «Таврії» — 0:2.
  
Верхний ряд слева направо: Евгений Кондратенко, Анатолий Грибенник, Борис  Дановский, Анатолий Гринько, Валерий Васильевич Лобановский, Виктор Назаров, Владимир Пильгуй, Виктор Мирошин, Николай Гриневич, Андрей Биба, Анатолий Семёнович Архипов.
Нижний ряд слева направо: Алексей Семёнов, Владимир Сергеев, Александр Шпаков, Роман Шнейдерман, Василий Лябик, Геннадий Сарычев, Виктор Литовченко, Николай Пинчук.

Ось вони, футболісти і тренери «Дніпра», що перемогли в українській підгрупі другої групи класу «А».  Фото Ю. Антонця.


«ДНІПРО» НЕДОСЯЖНИЙ
«Зоря» (03.10.1969)
Учора «Дніпро» у Херсоні переміг місцевий «Локомотив» з рахунком 2:0. Голи забили А. Гринько і В. Лябик. Набравши 56 очок, «Дніпро» став недосяжним для своїх суперників. Наші земляки одержали путівку у фінал найсильніших.
Старший тренер команди майстер спорту В. Лобановський після матчу заявив:
— Футболісти «Локомотива», незважаючи на поразку, були першими, хто привітав нас з перемогою в підгрупі.


ПЕРШИЙ КРОК У ВИЩИЙ КЛАС
Інтерв’ю зі старшим тренером команди «Дніпро»,
майстром спорту В.В. Лобановським
«Зоря» (04.10.1969)
Кореспондент «Зорі» звернувся до старшого тренера команди «Дніпро» майстра спорту В.В. Лобановського з проханням відповісти на кілька питань. Подаємо зміст цього інтерв’ю.
— Чи ставили ви собі на початку сезону мету обов’язково посісти перше місце?
— Такої мети ми собі не ставили. Але який солдат не хоче стати генералом?
— Коли ви відчули, що команда має потенціальні можливості претендувати на найвищу сходинку в турнірній таблиці?
— Така надія зажевріла після нашого вдалого виступу у Житомирі, Чернігові та Києві. Набравши там 5 очок, ми зрозуміли, що перемагати нам під силу і на чужих полях. А ще більше зміцнилася віра в свої сили після перемоги в Харкові. Відтоді ми вже нікому не поступалися лідерством.
— А чи були у вас після цього тривожні періоди, що викликали вагання в кінцевому успіху?
— Хвилювання нас ніколи не покидало. Колектив весь час був, як-то кажуть, у стані мобілізаційної готовності, і його турбував дальший розвиток подій. Прикрі поразки від кадіївського «Шахтаря» і армійців Львова примусили команду критичніше поставитись до себе, щоб кожну зустріч провадити з повною віддачею сил.
— Які команди вважаєте найсильнішими в підгрупі?
— Всі суперники у нас були небезпечні. У тривалому турнірі не можна ділити їх на сильних і слабих. Все ж до фаворитів можу віднести «Карпати», «Зірку», «Металурга», «Автомобіліста» і «Буковину». «Карпати», які завоювали Кубок Радянського Союзу, безперечно, є окрасою серед українських колективів.
— До речі, якої ви думки про зосередження всіх українських команд в одній підгрупі?
— Тут є фактори на користь такого заходу, є й негативні. Нашу підгрупу справедливо називають найсильнішою в другому ешелоні. Це надало турнірові особливо гострої боротьби. Більшість зустрічей проходила цікаво, по-бойовому. Але погано, що ми були ізольовані від команд інших республік, що позбавило нас змоги зустрітися з представниками різних футбольних шкіл. Думаю також, що якби колективи нашої республіки виступали в різних зонах, то Україна мала б ширше представництво у фіналі переможців.
— Ви не так давно грали в командах вищої ліги. Чи набагато відрізняється їх майстерність від рівня гри колективів другої групи?
— Різниця, звичайно, є, і велика. Вона у техніці, а передусім — у швидкості, в умінні вести гру на великих швидкостях, витримати високий темп. Але мушу сказати, що у вищій лізі є й такі колективи, що поступаються класом перед кращими командами другої групи. На жаль, система розіграшу у нас така, що дає їм змогу роками спокійно відсиджуватися на облюбованих місцях в кінці таблиці. Порядок розіграшу, запроваджений нинішнього року, був, не зважаючи на окремі його вади, справедливіший і прогресивніший. Потрібен широкий обмін команд першої і другої груп. Від цього радянський футбол лише виграє.
— І, нарешті, про найближчі плани команди.
— Думаю, що вони всім відомі, і ніякого секрету я не відкрию. Зробивши перший крок на шляху до вищої ліги, ми готуємося зараз зробити другий — останній. Але не слід забувати, що того ж прагнуть наші суперники. Нас чекає дуже і дуже важка боротьба. Колектив готується до того, щоб боротися за перше місце на рівних. Хочу від усього колективу щиро подякувати дніпропетровцям, які протягом турніру зігрівали наші серця своїм теплим ставленням. Ми одержували багато листів і телеграм, якими болільники вселяли в нас віру і певність у перемозі. Дніпропетровці стали справжніми патріотами своєї команди і не покидали її навіть у хвилини невдач. Наш обов’язок віддячити за це доброю грою.


«ДНІПРО» 1969
ВОНИ ВИБОРЮВАЛИ ПЕРШІСТЬ

ВАЛЕРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ ЛОБАНОВСЬКИЙ — начальник і старший тренер команди «Дніпро». 1939 року народження. Виступав за команди «Динамо» (Київ), «Чорноморець», «Шахтар» (Донецьк). З осені 1968 року старший тренер команди «Дніпро». В 1961-1962 рр. входив до складу збірної Радянського Союзу, в 1963-1964 рр. — до олімпійської збірної. Неодноразово належав до числа 33-х кращих футболістів України і Радянського Союзу. Чемпіон країни з футбола. Майстер спорту. Має вищу освіту.

АНАТОЛІЙ СЕМЕНОВИЧ АРХИПОВ — другий тренер команди, 1925 року народження. Виступав за команди «Трудові резерви» (Москва), ВВС (Москва), ОБО (Тбілісі), «Торпедо» (Москва), «Металург» (Дніпропетровськ). В 1956 році включався до другої збірної Радянського Союзу, чемпіон країни з хокея з шайбою в 1950 і 1951 рр., в складі команди ВВС (Москва). Закінчив вищу тренерську школу, нині студент-заочник Львівського педагогічного інституту. На тренерській роботі з 1961 року. Майстер спорту.

ОЛЕКСАНДР СІГІЗМУНДОВИЧ ПЕТРАШЕВСЬКИЙ — тренер команди, 1938 року народження. Виступав за команди «Металург» (Дніпропетровськ), «Шинник» (Ярославль), «Дніпро» (Дніпропетровськ). Майстер спорту. Викладач фізкультури.

ВОЛОДИМИР ПІЛЬГУЙ — воротар. 1948 року народження, вихованець групи підготовки. За команду «Дніпро» виступає з 1965 року. Входить до складу молодіжних збірних України і Радянського Союзу. Студент Дніпропетровського держуніверситету.

ОЛЕКСІЙ СЕМЕНОВ — воротар. 1949 року народження. Грав за команду «Авангард» (Жовті Води). У «Дніпрі» з 1969 року. Входив до збірної України в змаганнях на «Кубок юності». Студент-заочник Київського інституту фізичної культури.

БОРИС ДАНОВСЬКИЙ — захисник. 1936 року народження. Виступав за команду «Хімік» (Дніпродзержинськ). За «Дніпро» грає з 1961 року, майстер спорту, студент-заочник.

АНАТОЛІЙ ГРЕБЕННИК — захисник. 1939 року народження. Виступав за команди «Азовсталь», «Шахтар» (Донецьк), СКА (Київ), СКА (Одеса). У «Дніпрі» з 1967 року. Входив до збірної України. Гірничий електромеханік. Нині студент-заочник.

ГЕННАДІЙ САРИЧЕВ — захисник. 1938 року народження. Виступав за команди м. Новосибірська, «Крила Рад» (Куйбишев). За «Дніпро» грає з 1967 року. Входив до збірної РРФСР. Належав до 33-х кращих футболістів Російської Федерації. Майстер спорту. Викладач історії середньої школи.

ВОЛОДИМИР СЕРГЄЄВ — захисник. 1944 року народження. Виступав за команду «Динамо» (Москва). У «Дніпрі» з 1968 року, студент-заочник Київського інституту фізкультури.

ОЛЕКСАНДР ШПАКОВ — захисник. 1946 року народження. Виступав за київське «Динамо». У «Дніпрі» з 1969 року. Слюсар.

АНДРІЙ БІБА — півзахисник, 1937 року народження. З 1957 року грав у київському «Динамо». В команді «Дніпро» з 1968 року. Входив до олімпійської збірної Радянського Союзу в 1962, 1963 і 1964 роках, до збірної Радянського Союзу — в 1965 і 1966 роках. Належав до 33-х кращих футболістів Радянського Союзу і України з 1959 по 1967 рік. Заслужений майстер спорту. Капітан команди. Викладач фізичної культури.

АНАТОЛІЙ ГРИНЬКО — півзахисник. 1945 року народження. Виступав за команди «Дніпровець» (Дніпродзержинськ), «Динамо» (Київ). За «Дніпро» виступає з 1964 року. Входив до збірної України. Технік-технолог.

ВІКТОР МИРОШИН — півзахисник. 1944 року народження. Грав за команди «Динамо» (Київ), «Чорноморець» (Одеса). За «Дніпро» виступає перший рік. Входив до юнацьких збірних України і Радянського Союзу. Майстер спорту. Викладач фізичної культури.

ВІКТОР НАЗАРОВ — півзахисник. 1945 року народження. Грав за команди «Динамо» (Київ), «Зоря» (Луганськ). За «Дніпро» виступає з нинішнього сезону. Входив до збірної України. Належав до 33-х кращих футболістів республіки. Кандидат у майстри спорту. Викладач фізичної культури.

МИКОЛА ПІНЧУК — півзахисник. 1942 року народження. Виступав за команду «Динамо» (Київ). В складі «Дніпра» з 1964 року, входив до збірної юнацької і молодіжної Радянського Союзу. Викладач фізичної культури.

РОМАН ШНЕЙДЕРМАН — півзахисник. 1947 року народження. Вихованець групи підготовки. За команду «Дніпро» виступає з 1965 року. Студент-заочник.

ВІКТОР ЛИТОВЧЕНКО — півзахисник. 1942 року народження. Виступав за команди «Хімік» (Дніпродзержинськ), СКА (Київ). У складі «Дніпра» з 1967 року. Слюсар.

ГЕОРГІЙ КРЖИЧЕВСЬКИЙ — нападник. 1940 року народження. Виступав за команду «Автомобіліст» (Житомир). За «Дніпро» грає з 1965 року. Входив до збірної України і до числа 33-х кращих гравців республіки. Майстер спорту. Студент-заочник.

ВАСИЛЬ ЛЯБИК — нападник. 1949 року народження. Виступав за команду «Прометей» (Дніпродзержинськ). За «Дніпро» грає перший рік.

ВІКТОР РОМАНЮК — нападник. 1947 року народження. Грав за команди «Авангард» (Вільногірськ), «Локомотив» (Дніпропетровськ). За «Дніпро» виступає з минулого року. Входив до збірної України. Апаратник.

ОЛЕКСАНДР СНІТЬКО — нападник. 1946 року народження. Виступав за команди «Хімік» (Дніпродзержинськ), «Динамо» (Київ). За «Дніпро» грає з 1967 року, входив до збірної юнацької команди України. Студент.


ВІТАЄМО З ПЕРЕМОГОЮ!
Розмова з головою федерації футбола України
Ф.М. Мартинюком
Учора кореспондент «Зорі» зв’язався телефоном з головою Федерації футбола України Ф.М. Мартинюком і попросив його відповісти на кілька питань.
— Як ви розцінюєте перемогу «Дніпра»?
— Власне кажучи, це вже не стало для нас несподіванкою. Ще місяць тому ні в кого не викликало сумніву, що «Дніпро» здобуде путівку у фінал. Відірватися задовго до фінішу в такій сильній підгрупі, як третя, від своїх найближчих суперників на 11 очок, забити в їх ворота сімдесят м’ячів — це чудово!
Від усієї багатотисячної армії футболістів республіки поздоровляємо колектив «Дніпра» з перемогою.
— Які ваші побажання команді?
— Вибороти у фіналі путівку до вищої ліги. Завдання нелегке. Але ми віримо, що тренери і гравці проймуться усією відповідальністю, яку нині на них покладає спортивна громадськість республіки. Не кожного року команді може випасти щастя стояти за крок до вищої ліги. «Дніпро» теж боровся за це шість сезонів. Отже, треба скористатись з такої можливості. Хотілося, щоб «Дніпро», як і «Карпати», гідно представив Україну на всесоюзній футбольній арені.
— Скажіть, будь ласка, де відбуватиметься фінал?
— Це вирішиться в найближчі дні. Ми офіційно поставили питання перед Союзною федерацією футбола, щоб провести фінал у Дніпропетровську. Ми такої думки, що не можна відривати змагання від того середовища болільників, де вони викликають найбільший інтерес. Проведення фіналів на нейтральних полях ні з якого боку себе не виправдовує і знижує інтерес у гравців.
Та як би там не було, де б фінал не відбувався, готуватися до нього треба серйозно і наполегливо, ні на мить не послаблюючи своїх сил.
Ще раз бажаємо «Дніпру» успіхів!


СЛОВО КАПІТАНА
Турнір виявився для нас важким, тим приємніше відчувати радість перемоги. Нинішній рік «Дніпро», безперечно, зробив великий крок по шляху до підвищення класу своєї гри. Наша молодь змужніла в ході змагань і разом зі своїми старшими товаришами самовіддано виборювала перемогу.
Мене часто питають журналісти і фахівці футбола, яка найкраща команда в нашій підгрупі. Я без вагань відповідаю: «Дніпро». Декому це може здатись нескромністю з мого боку. Але я полюбив «Дніпро» і не шкодую, що другий рік відстоюю його спортивну честь. Команда мені подобається. Хороші в нас хлопці, а головне — дружні, вміють грати. Такому колективові під силу найважчі випробування. Недарма ж ми стали першими в республіці.
І болільники у Дніпропетровську хороші, не осуджують команду, коли вона зазнає невдач, розуміють, що в спорті всяке буває. Але думаю, що в цьому сезоні і ми своїх прихильників не підвели, рідко коли псували їм настрій.
Буду щасливий, коли ми зуміємо довести почату справу до кінця. Час уже давно столиці металургів України мати свого представника у «вищому світі» нашого футбола.
АНДРІЙ БІБА,
заслужений майстер спорту, капітан команди.


 ПЕРЕД ФІНІШЕМ
ТУР 38-й
«Буковина» — СКА (К) — 0:0, «Карпати» — «Автомобіліст» — 3:0, «Локомотив» (В) — «Десна» — 0:0, «Суднобудівник» — «Будівельник» — 1:0, СКА (О) — «Металург» — 2:1, «Локомотив» (X) — «Дніпро» — 0:2, «Шахтар» — СКА (Лв) — 0:1, «Металіст» — «Авангард» — 1:1, «Кривбас» — «Таврія» — 0:2, «Азовець» — «Зірка» — 0:1, «Хімік» — «Динамо» — 1:0.


ТЫ РАДУЕШЬ, «ДНЕПР»-69!
НАШИ ЗЕМЛЯКИ УЖЕ ЗАВОЕВАЛИ ПЕРВОЕ МЕСТО
В БОРЬБЕ ЗА ПУТЕВКУ В ВЫСШУЮ ЛИГУ — ТАК ДЕРЖАТЬ!
«Днепровская правда» (04.10.1969)
Еще не завершен розыгрыш первенства страны по футболу среди команд класса «А» второй группы, а болельщики Украины уже поздравляют футболистов «Днепра» с небывалым успехом. Поистине блистательную победу одержали наши земляки, обеспечив себе первое место в третьей подгруппе. Такого триумфа не добивалась еще ни одна команда второй группы класса «А».
Невольно припоминается первая встреча с новыми тренерами «Днепра» мастерами спорта В.В. Лобановским и А.С. Архиповым. В тот холодный зимний вечер они не были расположены к откровенной беседе: не потому, что пытались придержать в тайне некоторые нюансы формирования состава команды, предполагаемой схемы игры, просто самим тренерам тогда еще многое было неясным. И все же в своих ответах и Лобановский, и Архипов намекали, что, несмотря на незначительное изменение состава команды, «Днепр» в корне видоизменит тактический рисунок игры.
— Сложно придется нам в предстоящем сезоне, — задумчиво проговорил Лобановский. — Наша подгруппа как никогда мощна. Победить всех — дело не шуточное...
— Вы настраиваете своих игроков на борьбу за первое место?!
— Футболисты — живые люди. Запрограммировать их, как электронно-счетные машины, невозможно. Но я уверен, что «Днепр»-69 порадует своих поклонников в этом сезоне красивой, изобретательной игрой. Для успеха есть все необходимое — футболисты, обладающие неплохим индивидуальным мастерством, отличный стадион, условия для тренировок.
— И все же, по какой схеме будет играть команда?
— Это покажут первые игры. На кубке «Подснежник» мы испробуем все варианты. Могу заверить вас, что от защитной тактики «Днепр» откажется. Схема игры киевского «Динамо» — вот образец для всех, даже высококлассных команд.
— Значит, вы думаете основную ставку сделать на полузащиту?
— И нападение…
Когда «Днепр» стал финалистом кубка «Подснежник», о команде заговорили спортивные обозреватели многих центральных газет, которые поспешили высказать мнение, что дебютирующий на тренерском поприще В. Лобановский сумеет возродить на Днепропетровщине большой, настоящий футбол. Однако апрель оказался для молодого тренера самым мрачным месяцем сезона. Два подряд поражения в календарных играх от львовских «Карпат» и кировоградской «Звезды» сразу же развенчали непрочную славу футболистов «Днепра», добытую с большим трудом в розыгрыше весеннего всесоюзного кубка «Подснежник». Наших земляков уже никто не считал фаворитами первенства.
Трудное время переживала тогда команда. Бесконечным потоком в редакции областных газет, на стадион «Метеор» приходили от болельщиков письма, гневные и раздражительные по содержанию. Все ждали от Лобановского коренных перемен, требовали от игроков предельной собранности, проявления волевых качеств. Да и сами футболисты переживали кризис, который, к счастью, оказался непродолжительным.
Уже следующий месяц — май  стал переломным для «Днепра». В пяти играх подряд он не испытывал горечи поражения. Даже «традиционный» проигрыш в Запорожье не давал теперь поводов для пессимистических выводов. Перед нами была уже иная команда, команда образца 1969 года — сильная и тактически грамотная.
Сейчас мы можем детально характеризовать слагаемые побед, «высмотреть» ту изюминку, которая и привела команду к большому успеху. Даже в начале второго круга, когда наши земляки возглавили турнирную таблицу розыгрыша, мы не могли еще возлагать особых надежд на мастерство футбольного ансамбля «Днепра». Слишком уж нестабильной казалась нам манера игры лидера подгруппы. Сильным звеном, не поддающимся никакой критике, была лишь полузащита, возглавляемая заслуженным мастером спорта Андреем Бибой. Нападающие к тому времени только приближались к раскрытию своих потенциальных возможностей. А вот защитные линии частенько пропускали сквозь выставленный «частокол» форвардов команд-соперниц.
Естественно, слабые стороны «Днепра» учитывались В. Лобановским и А. Архиповым, которые на каждой тренировке особое внимание уделяли защитникам. В календарных же матчах «первую скрипку» играл капитан команды «Днепра». Он не только демонстрировал филигранное мастерство отбора, ведения и забивания мяча, но и организовывал атаки на ворота соперника, вел команду к победному завершению. Своим примером А. Биба зажигал остальных, заставлял «чистых» нападающих В. Лябика, В. Романюка и Н. Пинчука в критические моменты оттягиваться на защиту своих ворот, развивать комбинации из глубины поля. Словом, капитан команды привил товарищам любовь к универсализму. Именно универсализм и отличает игроков «Днепра» от других команд.
Сейчас, когда наши земляки уже преодолели основные барьеры, мы можем с уверенностью сказать, что команда, руководимая В. Лобановским, удачно «продублировала» схему киевского «Динамо». На счету у полузащитников В. Мирошина, В. Назарова, А. Гринько и А. Бибы 28 забитых мячей, больше чем у нападения. Но ведь чемпионат еще не завершен...
Команда порадовала болельщиков. Мы от души поздравляем наших земляков и желаем «Днепру» добиться такого же успеха в розыгрыше финальной пульки.
В. АСАЕВ.

На снимке: футболисты и тренеры «Днепра». 
Фото Н. Дмитриева.

Результаты остальных встреч, проведенных на стадионах республики: «Буковина» — СКА (К.) — 0:0, «Карпаты» — «Автомобилист» — 3:0, «Локомотив» (В.) — «Десна» — 0:0, «Судостроитель» — «Строитель» — 1:0, СКА (О.) — «Металлург» — 2:1, «Металлист» — «Авангард» — 1:1, «Химик» — «Динамо» — 1:0, «Кривбасс» — «Таврия» — 0:2, «Азовец» — «Звезда» — 0:1.


У ЦЕНТРІ ХАЗЯЙНУВАВ БІБА
«Наддніпрянська правда» (Херсон, 04.10.1969)
Обігравши херсонських залізничників на їх полі з рахунком 2:0, футболісти дніпропетровського «Дніпра» забезпечили собі перше місце в українській підгрупі за кілька турів до кінця першості. Тепер «Дніпро» на чолі з відомими представниками київської футбольної школи майстром спорту Валерієм Лобановським (старший тренер) і заслуженим майстром спорту Андрієм Бібою (капітан команди) готується до фінальної пульки чотирьох кращих команд другого ешелону СРСР за здобуття єдиної путівки у вищу лігу. Думається, переможці української підгрупи мають всі підстави для оптимізму: це дисциплінована, зіграна, високотехнічна, оригінальна команда.
Що ж до «Локомотива», то на фоні лідера він виглядав досить блідо, так і не змігши протиставити суперникам чогось свого, як це було у зустрічі з запорожцями. Було начисто втрачено центр поля. Звичайно, грати, скажімо, проти А. Біби — задачка не з простих. Та найгірше те, що, припустившись помилки, залізничники зовсім не прагнули виправити її. Особливо безпорадним був А. Лебідь, який блукав по полю у пошуках роботи, але так її і не знайшов. З повною віддачею грало лише кілька херсонців. І в той же час суперник, якому, як здавалось, нічого боятись, діяв старанно, акуратно, так, наче все вирішувалось саме в цьому поєдинку. Не будемо говорити про інші фактори, що різнять «Локомотив» і «Дніпро», — рівень технічної, тактичної підготовки, вміння мислити і т.д. Але чому херсонцям бракує хоча б отакої зібраності і відповідальності, як у лідера, на кожну гру?
Без відповіді на це питання годі й сподіватися на сталі успіхи.
Г. ЯРЧУК.


ВІТАЄМО, «ДНІПРО»!
«Спортивна газета» (Киев, 04.10.1969)
Перемігши минулого четверга в Херсоні місцевий «Локомотив» (2:0), футболісти дніпропетровського «Дніпра» забезпечили собі перемогу в третій підгрупі другої груші класу «А» й путівку до фінальної пульки команд, що виборюватимуть право виступати майбутнього року у вищій лізі.
Ось що розповів наш херсонський кореспондент В. Бородачов про гру «Локомотив» — «Дніпро»:
Гості почали матч спокійно й розсудливо. Вони чітко розігрували швидкі комбінації, часто загрожували воротам Гришкова. Господарям довелося відтягнути значні сили до свого штрафного майданчика. Проте це їх не врятувало. Після розиграшу кутового у метушні біля воріт залізничників Лябік відкрив рахунок. А ще до перерви дніпропетровці провели другий м’яч.
У другому таймі футболісти «Дніпра» продовжували утримувати ініціативу. Вони впевнено довели зустріч до переможного завершення. Херсонські любителі футбола, а їх на стадіоні, незважаючи на погану погоду, зібралося близько 12 тисяч, тепло привітали гостей, побажали їм успішних виступів у фіналі.
«Спортивна газета» від імені своїх читачів, від імені всіх любителів футбола нашої республіки поздоровляє колектив «Дніпра» та його молодого тренера Валерія Лобановського із значним досягненням. Ми певні, що «Дніпру» до снаги й перемога у фінальній пульці. Щасливих стартів, дніпропетровці!


ПОПЕРЕДУ ПРОГРАМА-МАКСИМУМ
«Спортивна газета» (Киев, 11.10.1969) 
Чимало приємних слів сказано останнім часом про гру дніпропетровського «Дніпра». І він їх заслужив. Поміркуйте самі. Вже понад 20 турів команда перебуває на чільному місці турнірної таблиці своєї підгрупи. Вона за 5 турів до фінішу, відірвавшись від своїх найближчих переслідувачів на 11 очок, забезпечила собі місце у фінальній пульці. Отже, програму-мінімум виконано достроково!
Було б неправильно вважати, що успіх до дніпропетровців прийшов несподівано, за помахом якоїсь чарівної палички. Сьогоднішній зліт «Дніпра» грунтується на грі команди в двох попередніх сезонах. Колишній наставник команди, заслужений тренер РРФСР Леонід Родос узяв вірний курс на здібну місцеву молодь. Так з’явилися в «Дніпрі» воротар В. Пільгуй, півзахисники А. Гринько, Р. Шнейдерман, В. Литовченко, нападаючі В. Романюк і О. Снітько. Внаслідок цього в сезоні 1967 року клуб зайняв четверте місце в підгрупі, а торік піднявся вгору ще на один щабель.
Коли «Дніпро» очолив молодий тренер Валерій Лобановський, він вдумливо поставився до праці свого попередника. Склад команди було збережено. Новий наставник тільки посилив окремі ланки, запросивши захисника О. Шпакова та гравців середньої лінії В. Мірошина і В. Назарова. У «Дніпра» з’явився свій футбольний почерк, команда почала грати впевненіше й потужніше, збагатився її тактичний арсенал.
Дехто ладен пов’язувати успіхи «Дніпра» з іменем заслуженого майстра спорту Андрія Біби. Звичайно, популярний футболіст зробив для команди багато корисного. Але той, хто уважно стежить за поступом дніпропетровців, знає, що гра колективу базується не на одному футболістові. І в цьому сила клубу.
Пригадується недавній матч «Дніпра» з армійцями Києва. Кияни прикріпили до Біби персонального сторожа, котрий діяв жорстко, часом навіть грубо. І капітан дніпропетровців якось знітився. Однак ігровий почерк «Дніпра» не постраждав від цього. Півзахисники Мірошин і Гринько вчасно постачали точними передачами своїх колег по нападу Лябика і Романюка. І «Дніпро» переміг — 2:0.
Якщо поглянути на список дніпропетровських бомбардирів, то виявиться, що кожен півзахисник і нападаючий має на особистому рахунку по кілька голів. У команді немає яскраво вираженого лідера по забитих м’ячах. Їх кілька — Лябик, Романюк, Назаров, Біба. Ось чому суперники «Дніпра», які намагаються нейтралізувати одного гравця, зазнають невдачі.
Особливістю гри лідера є ще й вміння нав’язувати супротивникові «свою» гру, яка грунтується на високій технічній майстерності кожного футболіста, на тактичній грамотності. Показовою є зустріч другого кола з «Карпатами», які навесні завдали нищівної поразки майбутнім переможцям підгрупи. Дніпропетровці, які чекали бурхливого натиску львів’ян, у дебюті обрали тактичний варіант із тривалим розіграшем м’яча в центрі поля. Приспавши пильність темпераментного суперника, «Дніпро» сам перейшов в атаку й одразу ж добився успіху. Протягом матчу команда кілька разів змінювала побудову своїх бойових порядків, переходячи від персональної опіки до зонної оборони, від гри з трьома форвардами до атак з двома блукаючими нападаючими. Володаря Кубка СРСР було переможено — 2:0.
Якщо продовжити розмову про перемоги «Дніпра», то він їх здобув аж двадцять чотири — на 6 більше, ніж «Автомобіліст» — друга за цим показником у підгрупі команда. Сімдесят м’ячів провели дніпропетровці у ворота суперників. Удвічі більше, ніж такі відомі команди, як «Металіст», «Суднобудівник», «Зірка». Ці показники не потребують коментарів, вони красномовно свідчать, що «Дніпро» накреслив на своєму прапорі девіз «Атака!».
Звичайно, не все ще гаразд у команді. Так, захисній лінії не завадило б грати краще, бо 7 команд у підгрупі пропустили менше голів, ніж лідер. І все ж можна констатувати, що в республіці з’явилася ще одна команда, яка з повним правом претендує на вихід до вищої ліги, команда зріла, з власним стилем гри й здібними виконавцями.
В інтерв’ю журналістам Дніпропетровська старший тренер «Дніпра» В. Лобановський сказав:
— З 8 жовтня все буде підпорядковано нашій підготовці до боротьби з іншими претендентами за путівку в першу групу...
Побажаємо ж футболістам «Дніпра» з честю вийти з важкого випробування, стати п’ятим українським клубом у «вищому футбольному світі».
В. КАЗИМИРСЬКИЙ.

Слева направо: Виктор Мирошин, Андрей Биба (№10), Виктор Романюк, Валерий Лобановский, Анатолий Гринько (№6)
На знімку: за хвилину футболісти «Дніпра» вийдуть на поле. А поки що старший тренер команди Валерій ЛОБАНОВСЬКИЙ дає останні поради своїм підопічним.  Фото В. Жука.

Удар... І воротар безсилий парирувати м’яч. На фото ми не бачимо «влучного стрільця». Ним був капітан «Дніпра» заслужений майстер спорту Андрій БІБА.  Фото В. Жука.


В ФИНАЛЕ!
«Комсомольское знамя» (Киев, 05.10.1969)
Победив в очередном матче херсонский «Локомотив» со счетом 2:0, днепропетровский «Днепр» за четыре тура до конца соревнований стал недосягаем для соперников. Питомцы Валерия Лобановского в финальной пульке! Досрочная победа имеет и немалое значение для подготовки к решающим поединкам за выход в высшую лигу. Ведь в оставшихся матчах «Днепр» сможет еще лучше отладить игру, дать необходимый отдых футболистам, на плечи которых легла основная нагрузка в предварительных встречах.
Мы поздравляем спортсменов «Днепра» и их молодого тренера. Желаем найти верный путь в высшую лигу!


Таблица после 38-го тура



Комментариев нет:

Отправить комментарий