6 ноября Финальная пулька 3 тур "Днепр" (Днепропетровск) – СКА (Хабаровск) – 0:0


3 тур
 
«Днепр» (Днепропетровск) СКА (Хабаровск) – 0:0.
6 ноября 1969 (четверг). 18:00. Симферополь. Стадион «Локомотив». 7500 зрителей. Облачно. 7 градусов.
Судьи: Ю. Григорьев, Э. Азим-заде, Э. Мнацаканов (все – Баку).
«Днепр»: Пильгуй – 6 Дановский (Мирошин, 65) Сергеев, 3 Сарычев, Шпаков,Шнейдерман – 7 Гринько (Снитько, 72), 9 Назаров, 10 Биба (к) – 8 Пинчук, 11 Романюк. Старший тренер – В. Лобановский.
СКА: Е. Кожемяко, А. Кандалинцев, А. Боград, В. Язовских, Б. Житников, В. Поденков, Б. Поташёв, М. Потапов, В. Куц, А. Новиков (В. Савенков, 83), В. Морозов. Старший тренер – В. Шпынов. – составы из протокола матча.

Последний официальный матч за «Днепр» Бориса Дановского (1961-1969, 345 матчей, 22 мяча).

Последний официальный матч за «Днепр» Владимира Пильгуя (1967-1969, 82 матча).

Последний официальный матч за «Днепр» Геннадия Сарычева (1967-1969, 113 матчей).

Последний официальный матч за «Днепр» Андрея Бибы (1968-1969, 85 матчей, 24 мяча).


СКА (ХАБАРОВСК)
«Днепровская правда» (04.11.1969)
Любителям футбола должно быть известно, что хабаровскому СКА пришлось выступать в текущем сезоне, так сказать, в двухступенчатом турнире: 24 команды второй подгруппы Российской Федерации были разбиты на две зоны. Хабаровцы лидировали на протяжении всего года в первой зоне, а затем и в финале. Буквально по пятам их преследовали казанский «Рубин» и куйбышевский «Металлург». За три тура до финиша хабаровцы выиграли у «Металлурга», затем неожиданно потерпели два поражения подряд, что дало возможность «Рубину» вплотную приблизиться к СКА. Но ничья в последнем туре со «Спартаком» (Йошкар-Ола) обеспечила хабаровцам победу в подгруппе.
Команда начала свою историю с 1957 года, играла в классе «Б». В 1966 году СКА включили во вторую группу класса «А». Но дебют оказался не очень удачным — 12-е место. На следующий год команда заняла уже шестое место. Прошлый сезон хабаровцы закончили на третьем месте. Вот уже два года команду тренирует бывший нападающий армейцев Хабаровска В.П. Шпынов. А до него коллективом руководил заслуженный мастер спорта В.А. Николаев. Вторым тренером, работающим с дублем, является также бывший футболист, 14 лет игравший защитником в СКА Б. Семенов. Ворота команды защищает кандидат в сборную молодежную страны Е. Кожемяко. Его дублирует ветеран Г. Прохорович, проведший в команде семь лет. Защитники: А. Кандалинцев, Б. Житников, А. Плотников, А. Боград, В. Язовских, В. Савенков. Великолепно действует на поле капитан команды, член сборной РСФСР М. Потапов. На его счету восемь забитых мячей в ворота соперников. В полузащите ему помогают В. Паденков, кандидат в сборную молодежную страны Б. Поташов, забивший за сезон 9 голов, В. Куц, М. Безбородов. Лучшим снайпером является энергичный, рослый и техничный А. Новиков. На его счету 13 мячей. После розыгрыша пульки этот талантливый нападающий покинет родную команду. Его уже пригласили в ЦСКА. Не менее опасными форвардами считаются А. Маркин, В. Ивкин, А. Леотников и В. Морозов. Интересно отметить, что в команде нет ни одного мастера спорта. Средний возраст игроков 23 года. До турнира известия о команде были очень скупы. Правда, обозреватель «Советского спорта» А. Леонтьев не раз видел СКА в играх и говорит, что команда способна преподнести не один сюрприз. Сбудутся ли его предсказания, сейчас говорить трудно. Известно лишь, что в планах хабаровцев — показать рост мастерства футболистов Сибири и Дальнего Востока. Они делают третью попытку перейти в высшую лигу, игроки, как говорит сам тренер, намерены бороться за призовое место, чтобы завоевать звание мастеров спорта.


ТУР ТРЕТІЙ — ЧИ Ж ОСТАННІЙ?
«Спортивна газета» (Киев, 06.11.1969)
Сьогодні на сімферопольському стадіоні «Локомотив» проходитиме третій, заключний тур фінальної пульки команд другої групи класу «А». Однак чи виявиться він насправді заключним? Ви знаєте, що після двох ігрових днів усі чотири претенденти на вихід до вищої ліги набрали по два очка. Тому жоден з них ще не втратив шансів на успішне завершення сезону. Склалася дуже цікава ситуація, котра обіцяє напружену боротьбу.
Може статись таке, що спартаківці Орджонікідзе зіграють унічию з вільнюським «Жальгірісом» і такий же результат буде зафіксовано в матчі дніпропетровського «Дніпра» з армійцями Хабаровська. Щоправда, за таких умов команди матимуть різну кількість забитих і пропущених м’ячів, але вони не братимуться до уваги. При однаковій кількості очок в усіх чотирьох команд працівники Федерації футбола СРСР тут же, на місці, кинуть жереб і визначать дві пари, так би мовити, півфіналістів. Переможці цих пар проведуть між собою фінальний матч, а переможені розіграють третє місце, яке також дає право на присвоєння гравцям звання майстрів спорту. Інакше кажучи, буде проведено додатковий турнір за олімпійською системою.
Розглянемо другий можливий варіант — однакову кількість очок наберуть дві команди. Тоді 8 листопада між переможцями сьогоднішніх ігор буде проведено додатковий матч, який і визначить щасливого володаря путівки до вищої ліги. Як бачите, турнір може затягнутися, і нам з вами доведеться трохи зачекати, щоб дізнатись ім’я дебютанта вищої ліги.
А як почувають себе команди напередодні третього туру? Гравці «Спартака», «Жальгіріса» і СКА живуть в готелі «Україна», який став справді футбольним. Вони потроху тренуються, відвідують кінотеатри, охоче розмовляють з представниками чималого журналістського корпусу. «Дніпра» в Сімферополі немає, за свою резиденцію він обрав Алушту. Це має свій позитивний і негативний бік. Добре, звичайно, що спортсмени не чують тих футбольних розмов, якими живуть мешканці готелю, жваво обговорюючи наступні двобої. Але перед кожним матчем команді доводиться долати перевал, підніматися на 750 метрів над рівнем моря і спускатися вниз, у степовий Крим. А це певною мірою відбивається на організмові спортсменів.
Кілька слів про організацію турніру. Сімферопольців за неї можна тільки похвалити. Поле підготовлене відмінно. Про це подбав майстер спортивних споруд Микола Мильников. У минулому він був центральним захисником «Таврії» й добре знає, що якість гри багато в чому залежить від стану зеленого килима. Дирекція стадіону подає приклад хорошої роботи з глядачами. У перервах між таймами лунає радіожурнал «На футбольній орбіті», в якому поряд з футбольними новинами мовиться про учасників фінальної пульки, глядачі знайомляться з суддями. Громадські організації встановили спеціальні призи для найкращих гравців турніру.
Л. КАНЕВСЬКИЙ,
спеціальний кореспондент «Спортивної газети».
Сімферополь (телефоном).


НА ТУРНІРІ ЧОТИРЬОХ
«Зоря» (07.11.1969)
Сімферополь. 6 листопада. (Спец. кор. «Зорі»). Перед третім днем змагань шанси учасників фіналу були абсолютно рівними. Кожен з них міг стати переможцем турніру. Все це й визначило характер боротьби, яка ще більше загострилася.
Організатори фіналу були готовими до всіх трьох можливих варіантів, які виникнуть у підсумку третього туру. Перший варіант: якщо в обох зустрічах зафіксують нічию, відбудеться новий турнір, але вже за олімпійською системою. 8 листопада — півфінали, 10 — фінал. Другий варіант: якщо 6 листопада виявляться два переможці, вони між собою зустрінуться через день. При нічийному результаті — 30 додаткових хвилин, а коли виникне потреба, судді призначать по п’ять 11-метрових ударів у кожні ворота. І, нарешті, третій варіант: коли виявиться одноосібний переможець, турнір закінчиться врученням призів і медалей.
Результати матчів такі:
«Жальгіріс» — «Спартак» — 0:1, «Дніпро» — СКА — 0:0.
Отже, варіант — третій.
Місця розподілились так: «Спартак» — перше, «Дніпро» — друге, СКА — третє, «Жальгіріс» — четверте. Футболісти перших трьох команд удостоєні звання майстрів спорту.


ПІСЛЯ ТУРНІРУ ЧОТИРЬОХ
«Зоря» (08.11.1969)
Сімферополь. 7 листопада. (Спец. кор. «Зорі»). Отже, турнір чотирьох фінішував. Утихомирилися пристрасті і все стало на свої місця. Путівку до «вищої ліги» виборола вольова команда спартаківців Орджонікідзе. «Дніпро» на другому місці. Керівники Федерації футбола СРСР тепло поздоровили наших земляків. Тренерам і гравцям вручено срібні медалі і пам’ятні вимпели. Ті, хто грав за команду не менше половини ігор, стали майстрами спорту.
Прикро, звичайно, що «Дніпро», опинившись на порозі «вищої ліги», не зумів переступити через нього. Та що вдієш! На турнірі всі були рівними, всі відчули радість перемоги, всі зазнали гіркоту поразки. Декому щастило, а декому ні. Навіть в останньому турі литовські футболісти не повинні були програти спартаківцям. М’яч в їх ворота було пробито з 25-метрової відстані і, здавалось. ніщо не загрожує воротам. Але несподівано... гол. В той же час «Жальгіріс» незадовго до фінального свистка упустив стопроцентну можливість зрівняти рахунок. З восьми метрів не влучили у пусті ворота. Неждано-негадано з двома очками сильна команда з литовської столиці опинилася на останньому місці. Футболісти тяжко переживали свою невдачу, адже їх, як і «Дніпро», пророчили в переможці.
Заключний матч турніру за участю «Дніпра» і армійців Хабаровська своїм змістом і характером примусив на деякий час забути про зриви наших земляків в їх зустрічі зі спартаківцями. Гра була цікавою, тактично зрілою й «Дніпро» знову нагадав про свої кращі дні. Як бракувало дніпропетровцям такої завзятості і продуманості в діях під час гри з спартаківцями! Спеціалісти не без підстав вважають, що «Дніпро» в моральному відношенні виявився непідготовленим до гри зі «Спартаком», сподіваючись, очевидно, на легку перемогу. Темп, запропонований суперником, виявився для «Дніпра» повною несподіванкою, і він не зумів перебудуватися на ходу.
В такому короткому турнірі, як фінал, навіть один непродуманий крок може стати фатальним. Так воно й трапилося.
Повернемось тепер до матчу з армійцями. Вони теж прагнули будь-що взяти очко, щоб одержати право на присвоєння звання майстра спорту, добре побудували оборону і провели немало гострих контратак. Ближчим до перемоги був «Дніпро». Могли забити голи А. Гринько і М. Пінчук. Та добре зорієнтувалися захисники армійців.
Обидва колективи на прощання залишили про себе у глядачів приємне враження.
Спеціальне журі визначило кращих гравців турніру. Ними стали воротар «Дніпра» В. Пільгуй, захисник «Жальгіріса» К. Латожа, півзахисник СКА А. Новиков і нападник з «Спартака» Н. Папілашвілі.
Перед закінченням турніру представники Федерації футбола СРСР ще раз нагадали про своє рішення на 1970-й рік мати в проміжній групі, яка віднині іменуватиметься першою групою класу «А», і де безпосередньо вестиметься боротьба за вихід до вищої ліги 17 команд. Тут Україна матиме трьох представників, в тому числі і «Дніпро». Отже, наших земляків чекає цікавий сезон.
Як. НОВАК.


В ТРЕТЬЕМ ТУРЕ
«Днепровская правда» (07.11.1969)
Вчера на симферопольском стадионе «Локомотив» состоялся 3-й тур футбольных состязаний за право перехода в высшую лигу. Шансы участников финальных игр до этого были равными. Что же показал третий тур? Ответ на этот вопрос болельщики ждали пять часов: за это время встречались «Жальгирис» — «Спартак» и «Днепр» — СКА. В первом матче со счетом 1:0 выиграли спартаковцы. Во втором — игра закончилась вничью, со счетом 0:0.


НЕПРЕДВИДЕННЫЙ ИСХОД
«Днепровская правда» (08.11.1969)
Оргкомитет, корреспонденты, сами футболисты настроились встретить праздник Октября в Симферополе. До самого последнего тура розыгрыша пульки никто не мог с уверенностью сказать, что турнир приближается к решающему исходу. Ведь могло же получиться так, что все четыре команды завершат недельный спор за единственную путевку с равным количеством очков. Тогда пришлось бы проводить два полуфинала и финал. А вдруг две команды наберут победные очки... И вновь дополнительный матч, который предстояло бы провести 8 ноября. Мнение же компетентных специалистов сводилось к одному: наиболее вероятными претендентами на переигровку являются «Днепр» и «Спартак» (Орджоникидзе).
Наши земляки находились в несколько привилегированном положении. Матч с хабаровцами они проводили вслед за поединком литовцев и осетин, исход которого позволял «Днепру» настроиться на соответствующую волну. Прокомментировать первую игру я попросил старшего тренера «Спартака», заслуженного мастера спорта СССР А. И. Зазроева.
— Начало матча не предвещало ничего хорошего. Литовцы сразу же выставили на подступах к своим воротам плотный защитный заслон, сквозь который пройти форвардам «Спартака» было почти невозможно. К тому же мои ребята были измотаны после поединка с «Днепром» и действовали на низкой скорости. Признаюсь, надежд на победу я не питал. Игра должна была закончиться мирно, но счастье оказалось на нашей стороне. Гол, забитый Тарасяном на 56-й минуте, считаю случайным. Ну кто мог подумать, что передача с правого фланга Папелишвили таит в себе столько коварства. Как Гарник успел в прыжке подставить ногу и тем самым изменить траекторию полета мяча, до сих пор не пойму. А гол вышел отменный по красоте.
Теперь нашей задачей было удержать незначительное преимущество. Дважды мне пришлось особенно поволноваться. Это когда Жукаускас не попал по пустым воротам и когда на 80-й минуте Вайткус метров с восьми угодил в перекладину...
А после часового перерыва только что отсоревновавшиеся команды заняли места на трибунах и начали внимательно следить за поединком хабаровских армейцев с «Днепром». От результата этого матча зависело многое. Литовцы болели за украинцев, чья победа приносила им звания мастеров спорта. Спартаковцы же находились в роли промежуточных болельщиков. Их удовлетворяла только ничья, которая претворяла их мечту в действительность.
Заключительный поединок в корне отличался от предыдущего. Обе команды проводили игру в стремительном темпе. Каждую минуту угроза возникала то у одних, то у других ворот. Особую остроту вносили проходы Романюка и Пинчука. Вот только завершающих ударов было мало. Хабаровцы, хотя и не предпринимали навального штурма ворот, но не раз заставляли Пильгуя поработать, что называется, в поте лица. В этом матче наш вратарь оказался на высоте. Играл спокойно, рассудительно.
— Сыграй вы так со «Спартаком» — и обеспечили бы путевку в высшую лигу, — заметил рядом сидящий форвард «Жальгириса» Б. Зелькявичус. Вот только вряд ли этот навальный штурм принесет «Днепру» победу. Посмотрите, как искусно защищаются хабаровцы! Ваши футболисты стремятся прорваться в основном через центр, пренебрегая фланговыми проходами. И почему не действует «дальнобойная артиллерия» «Днепра»? Ведь удары Бибы, Гринько и Шнейдермана могли бы и поразить цель.
Как бы опровергая слова литовца, наши земляки на последней минуте первого тайма провели редкую по красоте комбинацию, начатую с центра поля Назаровым. Мяч, отыгранный в одно касание Дановским и Пинчуком, вновь оказался у Назарова, но тот пробил прямо в руки Кожемяко.
Второй тайм прошел в основном на половине поля хабаровцев, однако армейцы сумели избежать поражения. Матч завершился мирно. Тут же состоялось награждение победителей турнира. Футболисты Осетии не скрывали радости. Они обнимали и целовали друг друга. Мрачными были лица наших земляков. Это была расплата за недооценку соперников, расплата за бесцветную, вялую игру с осетинскими футболистами. Серебряные награды не радовали футболистов «Днепра», считавшихся сильнейшими на турнире. Зато безмерно счастливы были хабаровцы, занявшие третье место. Их заветная мечта сбылась — армейские футболисты получили право носить серебряные квадратики мастеров спорта.
Оргкомитет, журналисты, дирекция стадиона «Локомотив» определили лучших игроков турнира. Памятные призы получили вратарь Пильгуй, защитник Латожа («Жальгирис»), полузащитник Новиков (хабаровский СКА) и нападающий Папелишвили («Спартак»). Интересно, что корреспонденты Е. Берун (ТАСС), В. Березовский (еженедельник «Футбол»), Л. Каневский («Спортивна газета») и Д. Аркадьев («Комсомольская правда») признали лучшим полузащитником, отлично проведшим все матчи, А. Гринько.
В. АСАЕВ.
(Наш спец. корр.).
Симферополь.


ПОВЕРНУЛИСЬ МАЙСТРАМИ...
«Прапор юності» (11.11.1969)
Віднині на стадіонах країни, представляючи футболістів дніпропетровського «Дніпра», диктори називатимуть майстрами спорту СРСР Володимира Пільгуя, Володимира Сергєєва, Олександра Шпакова, Анатолія Грибенніка, Романа Шнейдермана, Анатолія Гринька, Віктора Мірошина, Віктора Назарова, Миколу Пінчука, Василя Лябіка, Віктора Романюка. Ці футболісти провели більше 50 процентів ігор в складі команди, яка перемогла в українській підгрупі другої групи класу «А» і на фінальних змаганнях переможців підгруп в Сімферополі зайняла друге місце. Їх груди прикрасять також малі срібні медалі, а в музеї команди вічно зберігатиметься Пам’ятний вимпел і свідоцтво Комітету по фізичній культурі і спорту при Раді Міністрів СРСР. (В декабре 1969 года правила присвоения звания «мастер спорта СССР по футболу» были изменены. В итоге большинство игроков «Днепра» получили это звание лишь в 1972 году  Р.Л.)
А головні трофеї турніру — путівку до вищої ліги радянського футбола, кришталевий приз для команди-переможниці другої групи класу «А», малі позолочені медалі і, звичайно, звання майстрів спорту, завоювали спортсмени Північної Осетії. Поруч з назвами команд ярославського «Шинника» (1963 рік), московського «Локомотива» (1964 рік), кіровабадського «Динамо» (1967 рік), свердловського «Уралмашу» (1968 рік), які в різні роки володіли призом, що відкривав перед ними двері першої групи класу «А», з’явився новий напис: ««Спартак» (Орджонікідзе) 1969 рік».
Хто міг подумати, що осетини після поразки в першому матчі турніру з армійцями Хабаровська, матчі, в якому вони не продемонстрували нічого схожого на класний футбол, зуміють розгромити дніпропетровців, на рахунку яких вже була перемога над високотехнічною і тактично зрілою командою вільнюського «Жальгіріса», а потім переграють і литовських спортсменів.
Поєдинок орджонікідзевців з вільнюсцями відбувся о 15-ій годині 6 листопада і від його результату в значній мірі залежало майбутнє «Дніпра». Нічия могла б знову відкрити перед нашими хлопцями навстіж вже наполовину причинені двері вищої ліги.
В першому таймі — повільний, надміру повільний темп. Суперники вкрай обережні і жоден з них не прагне загострення. В дебюті більше контролюють м’яч спартаківці. Два-три рази вони загрожують воротам Зеленкявічуса ударами з-за штрафного майданчика. Безрезультатно. Папелішвілі робить один-єдиний ривок, втікає від Житкуса і це одразу приносить голеву ситуацію.
З двадцятої хвилини активніші литовці. Правий крайній їх захисту Житкус веде за собою товаришів. Він з’являється на передовій в центрі, і це небезпечно, бо осетини не чекають такого ходу суперника. Всі звикли до думки, що крайній захисник і попереду грає на фланзі. На 40-ій хвилині центральний нападаючий «Жальгіріса» Жукаускас міг відзначити день свого двадцятисемиліття голом у ворота «Спартака», одержавши на місці правого півсереднього пас від Житкуса. Удар був небезпечний, м’яч адресувався в дальній кут, але прокотився мимо, ледь торкнувшись штанги.
Як і очікувалось, після відпочинку суперники активізувались, намагаючись добитись вирішального успіху вже на початку другого тайму, щоб в кінці гри не ризикувати.
На 51-ій хвилині Жукаускас двічі не скористався з можливості відкрити рахунок. Спочатку він заплутався в ногах Латожі, не маючи перед воротами жодного іншого суперника, а потім, коли м’яч знову потрапив до нього, ударив неточно в позиції, в якій важче було не забити гол, аніж послати м’яч в ціль.
Розплата за таку недбалить настала через п’ять хвилин. Тарасян, одержавши пас від Папелішвілі, в падінні через себе ударив по воротах. М’яч, торкнувшись котрогось з захисників, перелетів через голкіпера і опустився в сітку.
Гол надав сил осетинам. Тривалий час вони утримували ініціативу. Будагян і Кайшаурі, які вийшли на поле у ці хвилини, зуміли підтримати наступальний порив своєї команди.
Після появи в складі «Жальгіріса» Бінкаускаса, який зайняв місце на правому фланзі захисту, литовців знову повів вперед Житкус. На 81-ій хвилині Вайткус міг зрівняти рахунок. У восьми метрах від воріт він зовсім вільно одержав м’який пас і «щічкою» послав м’яч в… перекладину.
«Спартаку» посміхнулось щастя. Він переміг (1:0) і тільки в додатковій грі міг поступитись місцем «під сонцем» комусь іншому. Однак, як виявилось через три години, чотирьох очок вистачило, щоб перемогти в турнірі претендентів. Воротарі Борис Конфедерат і Омар Джіоєв, захисники Ігор Бічікоєв, Альберт Плієв, Ніко Худієв, Тімур Кочієв, півзахисники Ігор Зазроєв, Гарегін Будагян, Гасан Міріков, Тімур Дудієв, Ігор Дзагоєв, Володимир Підлужний, нападаючі Нодар Папелішвілі, Георгій Кайшаурі, Гарнік Тарасян і Юрій Абаєв під керівництвом Андрія Івановича Зазроєва здобули для Північної Осетії місце у вищій лізі.
«Дніпро» виходив на зустріч з армійцями Хабаровська, знаючи, що тільки перемога залишає надію на успішне завершення щасливого для дніпропетровців футбольного сезону. В. Лобановський не виставив на гру В. Мірошина, поставивши в півзахист Б. Дановського. Замість хворого В. Лябіка в нападі грав М. Пінчук.
Армійці ж вийшли на гру, щоб взяти очко. В команді Хабаровська ще ніколи не було майстрів спорту і вихованці В. Шпинова прагнули в бою здобути це високе звання.
Вже на 8-ій хвилині присутні на стадіоні оцінили силу удару Бориса Дановського, ветерана команди, який вийшов на поле у важку для неї хвилину. М’яч пройшов поруч зі штангою. Потім Анатолій Гринько, кращий футболіст «Дніпра» на фінальному турнірі, перевірив реакцію воротаря на дальні удари.
Поступово у наших «пішла» і комбінаційна гра. Швидкі і несподівані ходи В. Романюка створювали загрозливу обстановку на штрафному майданчику гостей. Пінчук, Назаров мають не один шанс вивести команду вперед, але їм бракує рішучості. Надто обережно обходять вони захисників, боячись вступити в силове єдиноборство. А без нього в цій грі неможливо було добитись перемоги. 8-9 армійців постійно знаходились в захисті. Значно гострішими були випади Романюка і Гринька у ті хвилини, коли дніпропетровці під час флангових контратак хабаровців змушені були повертатись на свою половину поля. На 39-ій хвилині тільки вихід воротаря армійців назустріч м’ячеві за межі штрафного майданчика врятував армійців від загрози гола. Він тільки на якусь мить випередив Романюка. На 41-ій хвилині Гринько, одержавши пас від Пінчука, головою скинув м’яч Романюку, але захисник Боград зняв його буквально з ноги нападаючого в п’яти метрах від воріт.
У другому таймі «Дніпро» мав ще відчутнішу перевагу. М’яч весь час знаходився поблизу штрафного майданчика армійців, але пробитись крізь щільні лави не було майже ніякої можливості. Намагання наших футболістів виманити суперника у відкрите поле були даремними. Він відсиджувався за надійно побудованим валом. Безпомилково діяв і воротар. Жоден дальній удар не застав його зненацька.
Це був єдиний матч турніру, в якому не вдалось забити жодного м’яча і який закінчився внічию.
«Дніпро» і СКА набрали по 3 очка, маючи однакову різницю забитих і пропущених м’ячів (-1). Друге місце віддано нашим землякам, бо у них краще співвідношення м’ячів. «Жальгіріс» з двома очками опинився на останньому місці.
Кращими футболістами турніру визнані воротар Володимир Пільгуй («Дніпро»), захисник Кестутіс Латожа («Жальгіріс»), півзахисник Анатолій Новіков (СКА), нападаючий Нодар Папелішвілі («Спартак»). Вони нагороджені призами.
Друге місце «Дніпра» серед 87 колективів другої групи класу «А» — це, безперечно, успіх. Вперше в нашому місті ми маємо футбольну команду, в якій усі — майстри спорту СРСР. Хочеться щиро поздоровити наших хлопців з цим високим досягненням. Але, нічого приховувати, дніпропетровці чекали більшого. «Дніпру» під силу було завоювати путівку у вищий клас. Пасивність кількох футболістів у вирішальній зустрічі з «Спартаком» дорого обійшлась дніпропетровському спорту.
А. БОРИСЕНКО.


ПУТІВКУ РОЗІГРАНО
«Спортивна газета» (Киев, 11.11.1969)
У заключний день турніру чотирьох першими на поле вийшли футболісти орджонікідзевського «Спартака» й вільнюського «Жальгіріса». Весь перший тайм точилася позиційна боротьба, в якій жодній з команд не можна було віддати перевагу. Гра була малоцікавою, без гострих моментів. Після перерви спартаківці трохи підвищили темп. Саме це й принесло їм успіх, хоча забитий ними м’яч слід розцінити як майже випадковий... Сталось це, коли Тарасян пробив по воротах суперників, перебуваючи в незручному положенні. Це був швидше не удар, а щось на зразок навісної передачі. Але м’яч раптом, описавши якусь фантастичну дугу, влетів у протилежний від воротаря верхній кут.
Ішла 56-а хвилина матчу, і в «Жальгіріса», як бачите, був ще час, щоб змінити рахунок. Однак литовські футболісти не спромоглися відповісти ударом на удар. Щоправда, вони мали стопроцентний момент, коли м’яч, здавалося, повинен був потрапити у ворота північно-осетинської команди. Проте Вайткус, який мав «розстріляти» ворота з десяти метрів, цього разу влучив у перекладину.
Отже, «Спартак» переміг — 1:0, і, набравши чотири очка, чекав другого матчу, в якому зустрічалися армійці Хабаровська й дніпропетровський «Дніпро».
Якби й ця зустріч закінчилася виграшем будь-якого суперника, то її переможець мав розіграти в додатковому матчі зі «Спартаком» путівку до вищої ліги. Однак, як ви вже знаєте, двобій «Дніпро» СКА завершився внічию — 0:0. Як же він проходив?
Спочатку познайомимо вас із складами команд:
«Дніпро»: Пільгуй, Сергєєв, Саричев, Шпаков, Шнейдерман, Дановський (Мірошин, 66), Гринько (Снітько, 74), Пінчук, Назаров, Біба, Романюк;
СКА: Кожемяко, Кандалинцев, Боград, Язовських, Житников, Поденков, Поташев, Потапов, Куц, Новиков (Савенков, 83), Морозов.
Судив гру бакинський арбітр Ю. Григор’єв.
Сюжет матчу був нескладним. Українські футболісти наступали, далекосхідні — оборонялися, причому робили це зі знанням справи. Вони не дозволяли своїм суперникам виходити на ударні позиції, спокійно й розсудливо зводили нанівець усі спроби дніпропетровців довести комбінації до взяття воріт. Найкращим гравцем матчу був, безперечно, армійський захисник Житников.
Протягом поєдинку українська команда не створила, по суті, жодного небезпечного моменту в штрафному майданчику хабаровців. Армійці ж взагалі майже не турбували Пільгуя. Їх, за всіма ознаками, влаштовувала нічия, якої вони й добилися. Але найбільш зацікавленими в такому результаті матчу були спартаківці Орджонікідзе. Вони без додаткових турбот і зайвих хвилювань стали володарями дорогоцінного квитка до вищої ліги. «Дніпро» за співвідношенням м’ячів посів друге місце.
Після закінчення турніру ми поздоровили старшого тренера «Спартака», заслуженого майстра спорту А. Зазроєва з успіхом його вихованців. Колишній капітан київського «Динамо» в свою чергу попросив передати найкращі побажання колишнім одноклубникам.
Тут же на сімферопольському стадіоні «Локомотив» спартакіаді Орджонікідзе одержали перехідний приз переможців змагань другої групи класу «А». Призерів турніру нагороджено медалями. Найкращим воротарем фінальної пульки визнано дніпропетровця В. Пільгуя. Приз кращого захисника дістав стопер «Жальгіріса» К. Латожа. Хабаровець А. Новиков визнаний найсильнішим півзахисником, а центрфорвард «Спартака» Н. Папілашвілі, на думку фахівців, виявився найкращим нападаючим.
Л. КАНЕВСЬКИЙ,
спеціальний кореспондент «Спортивної газети».
Сімферополь – Київ.


ТУРНИР ЧЕТЫРЁХ
«СПАРТАК» (Орджоникидзе) – В ВЫСШЕЙ ЛИГЕ!
«Советский спорт» (Москва, 07.11.1969)
…Победа «Спартака» обострила борьбу во втором матче до предела — ничья не устраивала ни днепровцев, ни армейцев. Вот почему в их поединке не было разведки. С первой же секунды вспыхнула непримиримая борьба, причем соперники взяли на вооружение высокие скорости и энтузиазм.
«Днепр» пошел на реконструкцию состава, заменив Лябика и Мирошина, выступавших в предыдущих матчах. Это, однако, не принесло пользы, хотя их «сменщики» Дановский и Пинчук старались изо всех сил, вступая в борьбу за каждый мяч.
Да, армейцам приходилось трудно, но они играли мужественно, я бы сказал, вдохновенно. Большую часть игрового времени дальневосточники оборонялись: сказывалось преимущество днепровцев в опыте и технике. Как правило, «Днепр» вел наступление через фланги, завершая быстрые проходы адресованными навесами. И дрогни хоть на мгновение защитники СКА, мяч мог побывать в их воротах уже в начале первого тайма.
Не было недостатка в острых моментах и у ворот «Днепра». Особенно в конце первого тайма, когда их нападающие решили, видимо, перевести дыхание. Быстрые и верткие нападающие армейцев несколько раз буквально «разрывали» на части защиту днепровцев, но начеку был Пильгуй.
Он продемонстрировал хорошее мастерство, за что и был награжден впоследствии как лучший вратарь турнира.
После перерыва картина не изменилась, исключая лишь то, что острота атак днепровцев снизилась. Чтобы поднять угасающий темп, тренеры «Днепра» вводят свежие силы. Однако армейцы продолжают неутомимо вести свою линию. При малейшей возможности они переходят в контратаки, причем «ртутный» Поташев и рассудительный Новиков приносили столько хлопот защитникам «Днепра», что нередко эту пару армейцев охраняли четверо.
Минуты в конце поединка для зрителей проходят быстро, а вот для армейцев были нескончаемыми: им казалось, что время замерло. Но ни разу футболисты Хабаровска не позволили себе передохнуть. Высокая выдержка и принесла им третье место в турнире и право на получение званий мастеров спорта.
Ничья в этом поединке вывела на первое место команду «Спартак» из Орджоникидзе: она получила переходящий приз, а футболисты – золотые медали. Второе место осталось за «Днепром».
Нельзя не помянуть добрым словом судей этих двух матчей. Из-за нелетной погоды не прибыл самолет с арбитрами, которые должны были судить вторую пару. На долю судей выпала тяжелая миссия, но они провели оба матча отлично.
А. ЛЕОНТЬЕВ, 
мастер спорта.
(Наш спец. корр.).


ДА, НИКТО НЕ ХОТЕЛ УСТУПАТЬ
«Футбол-Хоккей» 46 (Москва, 16.11.1969)
Да, уступать не хотел никто. Читатели, наверное, помнят ситуацию, сложившуюся к последнему туру финальной пульки: все четыре команды имели по два очка и равные шансы на победу. Вот почему наиболее реальной казалась перспектива переигровки за первое место и даже возобновления турнира от нуля. Тем более что, по уверениям специалистов, нынешний турнир собрал наиболее равный по силам состав участников.
Однако произошло непредвиденное. Судьбу всех четырех команд решил один-единственный гол, забитый спартаковцем Тарасяном на 55-й минуте первого поединка. Этот гол отбросил «Жальгирис» на последнее место и принес футболистам Северной Осетии победу в турнире. Два последних матча спартаковцы Орджоникидзе провели в отличном атакующем стиле, показав зрелищно красивый футбол, и потому победа их вполне заслуженна.
О том, насколько побаивались спартаковцев, говорит такой штрих: даже проигрывая 0:1, вильнюсцы держали впереди одного Вайткуса, и он-то и мог сравнять счет в конце встречи, но с нескольких метров послал мяч в перекладину.
Вот кто завоевал право выступать в высшей лиге: вратарь Конфедерат, защитники Бичикоев, Плиев, Худиев, Кочиев, Дудиев, полузащитники Мириков, Подлужный, Зазроев, Будагян, Дзагоев, нападающие Папелишвили, Абаев, Тарасян, Кайшаури. Ветеран команды Нодар Папелишвили получил приз лучшего нападающего турнира. Лучшим вратарем был признан Пильгуй из «Днепра», лучшим защитником — Латожа из «Жальгириса», лучшим полузащитником — Новиков из СКА (Хабаровск).
Но все это стало известно спустя два часа. Борьбу за первое место продолжали еще «Днепр» и СКА. Хабаровцы защищались самоотверженно, отвечали острыми контратаками и сдержали навальный натиск. Пожалуй, лишь однажды, несмотря на незатихающий ни на минуту штурм, были близки к успеху днепропетровцы. Это Пинчук за три минуты до перерыва прошел по флангу и навесил мяч в штрафную площадь, хорошо выпрыгнул Гринько и головой послал мяч в оставленный вратарем дальний угол. Ворота спас Боград, защитник хабаровцев, чудом сумев прервать полет мяча.
После матча старший тренер «Днепра» В. Лобановский огорченно сказал: «Надо же такому случиться — все три наши соперника лучшие свои игры показали, встречаясь с нами... Трудно быть фаворитом...» То же самое могут сказать о себе и футболисты «Жальгириса»: они тоже считались наиболее вероятными претендентами на первое место. Им было так же трудно.
Итак, финальный турнир закончился в срок. Малыми золотыми медалями награждены спартаковцы Орджоникидзе, серебряными — футболисты «Днепра», бронзовыми — армейцы Хабаровска (у них равная с «Днепром» разница забитых и пропущенных мячей, но худшее соотношение).
В заключение остается выразить от имени участников благодарность симферопольцам за хорошую организацию турнира, за отличный стадион, за гостеприимную гостиницу «Украина» (директор — В.С. Кармалинов).
В. БЕРЕЗОВСКИЙ.
(Наш спец. корр.)
Симферополь—Москва.


«СПАРТАК» ПОБЕДИЛ
«Тихоокеанская звезда» (Хабаровск08.11.1969)
Симферополь, 6 ноября. (Спец. корр. ТАСС Е. Бирун). Путевку в высшую лигу чемпионата страны по футболу, получил «Спартак» (Орджоникидзе), который стал победителем финального турнира четырёх команд второй подгруппы класса «А». События в этом турнире развивались, как в отлично поставленном спектакле: кульминация пришлась на самые последние минуты соревнований. Перед заключительным туром все команды имели одинаковое количество очков — по два.
Футболисты Северной Осетии отлично «построили» матч с вильнюсским «Жальгирисом». Они осторожно начали встречу, предпочитая в первом тайме играть тихо, технично, как бы убаюкивая внимание соперников. Вильнюсские футболисты тоже избрали «спокойный» вариант игры, больше заботясь о безопасности тылов. Так продолжалось до перерыва.
Было ясно, что вот-вот одна из команд бросится вперед, потому что ничья не устраивала никого из соперников. Первыми в начале второго тайма в атаку ринулись спартаковцы. Они же и открыли счет. Из очень сложного положения Гарник Тарасян послал мяч в дальний верхний угол ворот «Жальгириса».
Потом обе команды не раз имели возможность применить счет. Мяч по разу, например, ударялся в перекладины обоих ворот в заключительные минуты матча, но...
Можно понять футболистов «Спартака», которые с величайшим волнением следили за встречей футболистов «Днепра» и СКА. Ведь от исхода этой встречи зависело их будущее. Матч складывался так, что ни одной из сторон не удавалось открыть счет, хотя обе команды прилагали все усилия, чтобы добиться результата. Днепровцы, считавшиеся фаворитами турнира, предприняли ураганный штурм ворот дальневосточников. Но те уверенно отражали атаки и отвечали острыми рейдами к воротам соперников.
Футболисты Хабаровска были меньше всех известны специалистам, собравшимся на этот турнир. И поэтому кое-кто был склонен недооценивать их силы. Но именно армейцы в первый день соревнований сумели победить спартаковцев, получивших путевку в высшую лигу. Подтвердили они свое мастерство и в матче с «Днепром». Хотя на последних минутах встречи дальневосточникам приходилось больше обороняться, они сумели отстоять в неприкосновенности свои ворота.
Таким образом, «Спартак» набрал четыре очка. Футболисты «Днепра» и СКА завершили турнир с тремя очками. По лучшему соотношению мячей второе место досталось «Днепру». «Жальгирис» занял четвертое место.


ПУТЁВКА – У «СПАРТАКА»
«Крымская правда» (Симферополь, 08.11.1969)
Итак, теперь все стало на свои места. Если еще перед самым началом игр третьего тура финальной пульки за право перехода в высшую лигу класса «А» кое-кто высказывал предположение о возможности четвертого, дополнительного тура, то нынче приходится констатировать один-единственный факт: «Спартак» из Орджоникидзе в упорной борьбе завоевал право в будущем году выступать в числе сильнейших 17 команд Советского Союза.
А случилось это позавчера, на симферопольском стадионе «Локомотив». Футболисты из Северной Осетии встречались с вильнюсским «Жальгирисом». Игра накануне с днепропетровским «Днепром», думается, отобрала немало сил у спартаковцев. Поэтому они начали игру в медленном темпе, лишь временами предпринимая быстрые атаки по краям, где активно действовали Папелишвили и Абаев. Литовцы, памятуя о крупном поражении «Днепра» (1:3) от североосетинов, осторожничали, играли с оглядкой на свои ворота, а чужие осаждали незначительными силами, выдвинув вперед лишь двух нападающих — Глодяниса и Жукаускаса.
Первый тайм закончился безрезультатно — 0:0. Не знаю, что говорил своим питомцам в раздевалке во время перерыва старший тренер «Спартака» заслуженный мастер спорта Андрей Зазроев, только вторую половину матча орджоникидзевцы начали темпераментно и дружно, словно сбросили с себя груз усталости и боязнь первыми пропустить гол. Поначалу они завладели центром поля, а затем повели длительную осаду ворот «Жальгириса». На 56-й минуте кавказцы получают право на штрафной удар с места правого крайнего. Его отлично исполняет капитан «Спартака» Папелишвили, и самый результативный игрок турнира Тарасян забивает мяч в ворота вильнюсцев. Этот единственный гол оказался по-настоящему победным и драгоценным — он «выдал» североосетинам путевку в первую группу класса «А».
Однако, прежде чем это стало известно и футболистам, и зрителям на трибунах, пришлось дождаться окончания матча «Днепр» — СКА (Хабаровск). Если бы кому-нибудь из соперников удалось одержать победу, четвертая встреча, понятно, была бы назначена. Но украинцы и дальневосточники, несмотря на поистине героические усилия, поединок свели к ничейному результату — 0:0. Правда, днепропетровцы имели несколько возможностей добиться успеха, но в заключительной стадии атаки допускали ошибки, грешили неточными ударами по воротам, спешили. Сказалось, видимо, большое нервное напряжение. И «Днепр» — общепризнанный в начале турнира фаворит №1 — разделил с хабаровцами 2-3 места. Футболистам команд «Спартак», «Днепр» и СКА решением Федерации футбола СССР присвоено звание мастера спорта.
Турнир окончен. Победитель известен. Какая-то ждет его судьба впереди? Будет ли он постоянно прописан среди ведущих наших клубов или подобно свердловскому «Уралмашу», станет калифом на час? Что ж, поживем — увидим...
В. ЯРОВОЙ.


РЕШИЛ ТРЕТИЙ ТУР
«Рабочая газета» (Киев, 11.11.1969)
Семь месяцев назад 87 команд второй группы класса «А» начали спор за единственную путевку в высшую лигу. И вот, наконец, она разыграна. Обладатель её определился лишь в третьем туре финального турнира, который закончился в Симферополе.
Первыми на поле вышли спартаковцы Орджоникидзе и вильнюсский «Жальгирис». Трудно отдать предпочтение кому-либо из соперников. Борьба проходила на равных. И в том, что в ворота «Жальгириса» влетел единственный гол, спартаковцы, пожалуй, обязаны спортивному счастью.
Гол оказался весьма знаменательным для «Спартака». Это стало известно после окончания второго поединка, в котором отношения выясняли армейцы Хабаровска и днепропетровский «Днепр». Наши земляки большую часть времени провели на половине поля соперников. Казалось, что вот-вот должен быть гол. Для этого днепропетровцы приложили немало стараний. Но ворота армейцев так и остались нераспечатанными. Мой сосед по трибуне заслуженный мастер спорта Олег Макаров, внимательно наблюдавший за матчем, так прокомментировал события на поле:
— В такой встрече техника почти ничего не решает. Выиграет тот, у кого крепче нервы. К тому же днепропетровцы слишком спешат, а это им мешает быть точными.
Сибиряки оказались довольно крепким орешком для «Днепра». Да и защита СКА действовала в этом матче достаточно грамотно и хладнокровно. Финальный свисток арбитра зафиксировал ничью — 0:0.
Итак, «Спартак» из Орджоникидзе, набрав 4 очка из 6, стал победителем турнира четырех сильнейших команд второй группы и добился права в будущем году представлять футбол Северной Осетии в высшей лиге. В этом немалая заслуга старшего тренера команды, известного в прошлом центрфорварда киевского и тбилисского «Динамо», заслуженного мастера спорта Андрея Зазроева.
Футболистам «Днепра», лишь на одно очко отставшим от победителей, вручены серебряные медали. Вратарю днепропетровцев Пильгую достался специальный приз, учрежденный для лучшего голкипера финального турнира.
Б. ДАВИДЕНКО,
спец. корр. «Рабочей газеты».
Симферополь.


«ЗЕНІТ» У НОКАУТІ
«Молодь України» (Киев, 07.11.1969)
...У той час, як кияни з’ясовували свої стосунки з ленінградцями, на сімферопольському стадіоні «Локомотив» вирішувалася доля однієї-однісінької путівки до вищої ліги. До останнього туру сімферопольці виявили підвищений інтерес і вперше трибуни стадіону були майже заповнені.
Ситуація на турнірі склалася така, що останній тур міг виявитися і не останнім. Якби однакову кількість очок набрали усі чотири команди (а такий варіант не виключався), то кращого на турнірі визначили б за кубковою системою. Тут же, на полі, було б кинуто жереб, утворено пари півфіналістів, переможці яких розіграли б перше-друге, а переможені — трете-четверте місця.
В разі рівної кількості очок у двох команд передбачено додатковий матч восьмого листопада.
Перший варіант відпав після зустрічі спартаківців Орджонікідзе з «Жальгірісом». Команда Андрія Зазроєва зуміла вирвати перемогу і стала лідером турніру.
Ніскільки не применшуючи великого успіху північноосетинців, які і продемонстрували у Сімферополі темпераментну технічну гру, все ж скажемо, що в матчі з литовцями на їх боці було спортивне щастя. «Жальгіріс» ні в чому не поступався «Спартаку», він наполегливо і гостро атакував, але фортуна посміхнулася кавказцям. Лівий крайній Тарасян точним ударом приніс своїй команді важливих два очка, а перед литовцями знову закрилися двері до вищої ліги. Вже вдруге за останні роки вони невдало виступають у фінальному турнірі. Це тим більш прикро, що «Жальгіріс» саме той колектив, який, як кажуть, давно визрів для виступів у першій групі класу «А».
25 перемог (24 у попередніх іграх і одну в фіналі) здобув нинішнього року дніпропетровський «Дніпро». Вчора йому вкрай необхідна була двадцять шоста. Втім, на два очка розраховували і армійці Хабаровська.
Футболісти з берегів Амуру — типова сибірська команда. Високі, міцно збиті атлети, швидкі і напористі, прекрасно підготовлені фізично. Вони вчора дали справжній бій Андрію Бібі та його товаришам. Матч захопив сімферопольців своїм темпом, самовідданими діями гравців, їх нестримним прагненням перемоги.
Дніпропетровці були активнішими на полі, відчувався їх вищий футбольний клас, але підібрати ключі до воріт суперників, які не віддавали без боротьби жодного квадратного метра футбольного поля, діяли з відчайдушною рішимістю, нашим землякам так і не вдалося.
Нулі на баштах — мовчазні свідки безплідних зусиль «Дніпра» зачепитися за перше місце. Як мильна бульбашка, лопнули прогнози спеціалістів, які напередодні фінального турніру пророкували успіх і називали фаворитами «Жальгіріс» і «Дніпро».
Зараз важко зробити ретельний аналіз напруженого сімферопольського турніру, але ясне поки що одне: і «Дніпро», і «Жальгіріс» не зуміли як слід підготуватися до заключних поєдинків і, принаймні на рік, розпрощалися з мріями про вищу лігу.
Мимоволі напрошується порівняння з торішнім подібним турніром, коли львівські «Карпати», безумовно найкраща тоді команда другої групи класу «А», поступилися місцем у першій групі свердловському «Уралмашу», який тепер так безславно виступав в компанії найсильніших колективів країни. Щось негаразд з системою заключних ігор, коли зусилля команди, яка протягом всього сезону демонструвала чудову гру, виявляються перекресленими однієї невдалою грою в «турнірі нервів», як справедливо називають спеціалісти ігри в Сімферополі.
Та як би там не було, перемогу «Спартака» із Орджонікідзе аж ніяк не назвеш випадковою. В той час, як «Дніпро», «Жальгіріс», армійці Хабаровська, забезпечивши собі практично за кілька турів до кінця путівку на фінальні ігри, займалися взаємною розвідкою, футболісти Північної Осетії тільки в останньому матчі здобули право на поїздку до Сімферополя і прибули до Криму в повній бойовій готовності, викликаній постійною необхідністю в кожному матчі грати з повною віддачею.
Андрій Зазроєв, прославлений у минулому бомбардир київського «Динамо», не кривив душею, коли говорив, що його вихованці не виношують особливих ілюзій на вихід до вищої ліги. Головне наше завдання, говорив він, показати все, на що здатні. Кавказцям це вдалося, в той час як і «Дніпро», і «Жальгіріс» так до кінця і не позбулися скутості, не зуміли знайти свою гру.
Прикро, звичайно, що після луганської «Зорі» українські команди другої групи класу «А», силу і міць яких ми всі добре знаємо, ніяк не можуть пробитися до першої групи. Є над чим задуматися і тренерам наших провідних колективів, і керівникам українського футбола.
П. ГОРІЛИЙ.


ФУТБОЛ НА ВСЕХ ШИРОТАХ
«Спартак» (Орджоникидзе) в высшей лиге
«Комсомольская правда» (Москва, 07.11.1969)
На металлическом окаймлении Хрустального приза Комитета по физической культуре и спорту при Совете Министров СССР выгравированы наименования клубов, в различные годы побеждавших в чемпионатах команд второй лиги: ярославского «Шинника», московского «Локомотива», кировобадского «Динамо», свердловского «Уралмаша»... Вчера этот почетный трофей был выставлен перед футбольным полем симферопольского стадиона «Локомотив».
Сначала встретились спартаковцы Орджоникидзе и вильнюсский «Жальгирис». Судьбу поединка решил единственный гол, который влетел на 52-й минуте в ворота «Жальгириса» после удара левого крайнего «Спартака» Тарасяна.
Гол этот для футболистов Орджоникидзе оказался знаменательным. Это выяснилось после окончания второго поединка армейцев Хабаровска с днепропетровским «Днепром», который закончился вничью — 0:0.
Спартаковцы Орджоникидзе, которых тренирует известный в прошлом центрфорвард тбилисского и киевского «Динамо» заслуженный мастер спорта Андрей Зазроев, набрав 4 очка из 6, завоевали право в будущем сезоне представлять футбол Северной Осетии в высшей лиге.
Итак, вчера поздно вечером, на переходящем кубке, за который боролись 87 команд второй группы класса «А», гравер сделал новую запись: «1969 г. «Спартак», Орджоникидзе».
(Наш спец. корр.).


ПУТЁВКА У «СПАРТАКА»
«Социалистическая Осетия» (Орджоникидзе, 08.11.1969)
…Можно понять футболистов «Спартака», которые с величайшим волнением следили за встречей футболистов «Днепра» и СКА. Ведь от исхода этой встречи зависело их будущее. Матч складывался так, что ни одной из сторон не удавалось открыть счет, хотя обе команды прилагали все усилия, чтобы добиться результата. Днепровцы, считавшиеся фаворитами турнира, предприняли ураганный штурм ворот дальневосточников. Но те уверенно отражали атаки и отвечали острыми рейдами к воротам соперников.
Футболисты Хабаровска были меньше всего известны специалистам, собравшимся на этот турнир. И поэтому кое-кто был склонен недооценивать их силы. Но именно армейцы в первый день соревнований сумели победить спартаковцев, получивших путевку в высшую лигу. Подтвердили они свое мастерство и в матче с «Днепром».
Таким образом, «Спартак» набрал четыре очка. Футболисты «Днепра» и СКА завершили турнир с тремя очками. По лучшему соотношению мячей второе место досталось «Днепру». «Жальгирис» занял четвертое место.


Итоговая таблица финальной пульки





Комментариев нет:

Отправить комментарий