Архипов Анатолий


Архипов Анатолий Семёнович


Родился: 03.07.1925, с. Лужки, Рязанская область.

Умер: ..., г. Москва.

Рост:  182 см.

Амплуа: центральный защитник.




Игровая карьера

Год
Команда
Чемпионат
СССР
Дубль
Кубок
СССР
Между-народные
матчи
1946
«Трудовые резервы» Москва
17

-
-




1947
ВВС Москва
11
0


-
-


1948
ВВС Москва
4
0


-
-


1949
ВВС Москва
14
0






1950
ВВС Москва
24
1


3
0


1951
ВВС Москва
16
0


2
0


1952
ВВС Москва
10
0


2
0


1953
«Торпедо» Москва
7
0


2
0


1953
ДО Тбилиси




-
-


1954
«Торпедо» Москва
24
0


2
0


1955
«Торпедо» Москва
18
0


1
0


1956
«Торпедо» Москва
-
-


-
-


1956
«Металлург» Днепропетровск
25
0
-
-
-
-


1957
«Металлург» Днепропетровск
18
2
-
-
2
0
1
0
1958
«Шахтёр» Кадиевка
27
0
-
-
-
-




 Итого за «Днепр»: 46 матчей, 2 мяча.


Футбольная деятельность

«Авангард» Кривой Рог
Тренер
1961
«Балтика» Калининград
Тренер
1962
«Авангард» Тернополь
Тренер
19631964
«Авангард» Тернополь
Главный тренер
19651966
«Днепр» Днепропетровск
Тренер
1967
«Звезда» Кировоград
Главный тренер
1968
«Днепр» Днепропетровск
Тренер
19691970
«Днепр» Днепропетровск
Начальник команды
19711972
«Таврия» Симферополь
Тренер
1973
«Звезда» Кировоград
Тренер
1974
«Металлург» Липецк
Главный тренер
08.19741974
«Химик» Новомосковск
Главный тренер
19761977
«Металлург» Запорожье
Тренер
19791980
«Фрунзенец» Сумы
Главный тренер
07.19821983
«Металлург» Запорожье
Тренер
1984



ПОРУЧ З БОБРОВИМ
«Дніпро вечірній» (06.01.1972)
КВС – це Клуб відомих спортсменів. Під такою рубрикою ми будемо розповідати чи вести бесіди з уславленими спортсменами рідного міста та його гостями.
Сьогодні гість нашого Клубу — начальник футбольної команди «Дніпро», майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР Анатолій Семенович Архипов. Мабуть, не всі читачі газети знають, що Анатолій Семенович у складі команди ВПС був чемпіоном Радянського Союзу з хокею з шайбою. В цьому сезоні вітчизняний хокей святкує своє двадцятип’ятиріччя і тому, звичайно, ця бесіда — суто на хокейну тему.

— Анатолію Семеновичу, ми обізнані з тим, як зароджувався в нашій країні «канадський хокей». А як починався він для вас особисто?
— Так, як і для всіх: з російського хокею. Дванадцяти років я вже грав за дитячу команду московського «Динамо». Було це взимку 1937 року. Разом з Ю. Тарасовим, Б. Кулагіним та іншими хлопчаками з Башиловки ми рано почали відвідувати стадіон «Динамо», адже він був поруч. Там я грав до самого початку війни, а з сорок четвертого почав виступати за столичні «Крила Рад».
— Як склалася Ваша подальша доля?
— Починаючи з 1946 року, все моє спортивне життя пов’язане з командою Військово-Повітряних Сил. Молодий ще тоді тренер ВПС Анатолій Володимирович Тарасов запросив нас — Б. Кулагіна, мене та свого брата Юрія до себе. Незабаром прийшов час, коли команді треба було вибирати: російський чи канадський хокей? Бо грати одночасно в обидві різновидності цього спорту не було сил. Особливо нам, нападаючим.
Як і більшість команд, ми — льотчики — обрали хокей з шайбою. Нова гра приваблювала новизною розмірів майданчика, «спресованістю» силових прийомів, ігрових ситуацій...
— Хто в команді був взірцем для Вас, як для спортсмена?
— Звичайно, Всеволод Бобров. Незважаючи на те, що в ВПС грали тоді яскраві «зірки» хокею як Г. Мкртчян, М. Пучков, В. Шувалов, П. Жибуртович, А. Виноградов та інші, у Боброва вже тоді була надзвичайна популярність.
— Яким було Ваше амплуа?
— Грав я весь час правим крайнім нападаючим, і наша трійка в основному мала такий вигляд: Бобров — Шувалов — Архипов. Позаду грали захисники. А. Виноградов та П. Жибуртович. Так було до приходу в команду Є. Бабича.
Можна без перебільшення сказати, що наша команда вперше стала чемпіоном Радянського Союзу саме завдяки віртуозній грі свого лідера. В. Бобров, до речі, став тоді кращим бомбардиром: він закинув у ворота суперників 41 шайбу.
— Коли це було?
— В сезоні 1950-1951 років, у п’ятому чемпіонаті СРСР.
Чи пам’ятаєте Ви один якийсь яскравий свій матч?
— Мабуть найдовше в пам’яті залишиться матч з Ленінграді з місцевим «Динамо» — дуже серйозним суперником.
Було це в 1949 році, одразу ж після важкої для всього радянського хокею моральної травми — загибелі основного складу команди. Ми з Бобровим та ще деякі гравці ВПС не змогли тоді вилетіти на Урал через незначні травми...
Нещастя наче ще більше згуртувало нас, і команда, мабуть, грала і за себе, і за загиблих товаришів — Ю. Тарасова та інших. Матч ми виграли, здається, з рахунком 17:6. Шість шайб закинув у ворота суперників В. Бобров, чотири — В. Шувалов. Мені теж вдалося закинути шість шайб.
— Анатолію Семеновичу, Ви — майстер спорту СРСР?
— З хокею і футболу. Виконав обидва нормативи в 1951 році.
— І все-таки: футбол чи хокей?
Мені до вподоби обидва ці яскраві види спорту. Проте, останні роки більше маю справу з футболом. Перед приїздом до Дніпропетровська три роки виступав за московське «Торпедо», а в 1956 році М.П. Морозов запросив мене до дніпропетровського «Металурга». Грав тоді я центральним захисником, був капітаном команди. Радий, що з 1967 року знову в рідному колективі.
— Що ж, багатотисячна армія наших читачів бажає Вам, Анатолію Семеновичу, дальших успіхів на футбольній ниві!
— Щиро дякую.
Бесіду вів А. КОСИЙ.


На знімку: начальник футбольної команди «Дніпро»
А.С. Архипов.  Фото А. Нідерера.


Комментариев нет:

Отправить комментарий