Архипов Анатолий

Архипов Анатолий Семёнович

Родился:  03.07.1925,  с. Лужки, Рязанская область.

Умер:  ..., г. Москва.

Рост:  182 см.

Амплуа:  центральный защитник.

Игровая карьера

Год	Команда	Чемпионат СССР		Дубль		Кубок СССР		Между-народные матчи
1946	«Трудовые резервы» Москва	17		-	-
1947	ВВС Москва	11	0			-	-
1948	ВВС Москва	4	0			-	-
1949	ВВС Москва	14	0
1950	ВВС Москва	24	1			3	0
1951	ВВС Москва	16	0			2	0
1952	ВВС Москва	10	0			2	0
1953	«Торпедо» Москва	7	0			2	0
1953	ДО Тбилиси					-	-
1954	«Торпедо» Москва	24	0			2	0
1955	«Торпедо» Москва	18	0			1	0
1956	«Торпедо» Москва	-	-			-	-
1956	«Металлург» Днепропетровск	25	0	-	-	-	-
1957	«Металлург» Днепропетровск	18	2	-	-	2	0	1	0
1958	«Шахтёр» Кадиевка	27	0	-	-	-	-

 Итого за «Днепр»: 46 матчей, 2 мяча.

Футбольная деятельность

«Авангард» Кривой Рог	Тренер	1961
«Балтика» Калининград	Тренер	1962
«Авангард» Тернополь	Тренер	1963 – 1964
«Авангард» Тернополь	Главный тренер	1965 – 1966
«Днепр» Днепропетровск	Тренер	1967
«Звезда» Кировоград	Главный тренер	1968
«Днепр» Днепропетровск	Тренер	1969 – 1970
«Днепр» Днепропетровск	Начальник команды	1971 – 1972
«Таврия» Симферополь	Тренер	1973
«Звезда» Кировоград	Тренер	1974
«Металлург» Липецк	Главный тренер	08.1974 – 1974
«Химик» Новомосковск	Главный тренер	1976 – 1977
«Металлург» Запорожье	Тренер	1979 – 1980
«Фрунзенец» Сумы	Главный тренер	07.1982 – 1983
«Металлург» Запорожье	Тренер	1984

ПОРУЧ З БОБРОВИМ

«Дніпро вечірній» (06.01.1972)

КВС – це Клуб відомих спортсменів. Під такою рубрикою ми будемо розповідати чи вести бесіди з уславленими спортсменами рідного міста та його гостями.

Сьогодні гість нашого Клубу — начальник футбольної команди «Дніпро», майстер спорту СРСР, заслужений тренер УРСР Анатолій Семенович Архипов. Мабуть, не всі читачі газети знають, що Анатолій Семенович у складі команди ВПС був чемпіоном Радянського Союзу з хокею з шайбою. В цьому сезоні вітчизняний хокей святкує своє двадцятип’ятиріччя і тому, звичайно, ця бесіда — суто на хокейну тему.

— Анатолію Семеновичу, ми обізнані з тим, як зароджувався в нашій країні «канадський хокей». А як починався він для вас особисто?

— Так, як і для всіх: з російського хокею. Дванадцяти років я вже грав за дитячу команду московського «Динамо». Було це взимку 1937 року. Разом з Ю. Тарасовим, Б. Кулагіним та іншими хлопчаками з Башиловки ми рано почали відвідувати стадіон «Динамо», адже він був поруч. Там я грав до самого початку війни, а з сорок четвертого почав виступати за столичні «Крила Рад».

— Як склалася Ваша подальша доля?

— Починаючи з 1946 року, все моє спортивне життя пов’язане з командою Військово-Повітряних Сил. Молодий ще тоді тренер ВПС Анатолій Володимирович Тарасов запросив нас — Б. Кулагіна, мене та свого брата Юрія до себе. Незабаром прийшов час, коли команді треба було вибирати: російський чи канадський хокей? Бо грати одночасно в обидві різновидності цього спорту не було сил. Особливо нам, нападаючим.

Як і більшість команд, ми — льотчики — обрали хокей з шайбою. Нова гра приваблювала новизною розмірів майданчика, «спресованістю» силових прийомів, ігрових ситуацій...

— Хто в команді був взірцем для Вас, як для спортсмена?

— Звичайно, Всеволод Бобров. Незважаючи на те, що в ВПС грали тоді яскраві «зірки» хокею як Г. Мкртчян, М. Пучков, В. Шувалов, П. Жибуртович, А. Виноградов та інші, у Боброва вже тоді була надзвичайна популярність.

— Яким було Ваше амплуа?

— Грав я весь час правим крайнім нападаючим, і наша трійка в основному мала такий вигляд: Бобров — Шувалов — Архипов. Позаду грали захисники. А. Виноградов та П. Жибуртович. Так було до приходу в команду Є. Бабича.

Можна без перебільшення сказати, що наша команда вперше стала чемпіоном Радянського Союзу саме завдяки віртуозній грі свого лідера. В. Бобров, до речі, став тоді кращим бомбардиром: він закинув у ворота суперників 41 шайбу.

— Коли це було?

— В сезоні 1950-1951 років, у п’ятому чемпіонаті СРСР.

— Чи пам’ятаєте Ви один якийсь яскравий свій матч?

— Мабуть найдовше в пам’яті залишиться матч з Ленінграді з місцевим «Динамо» — дуже серйозним суперником.

Було це в 1949 році, одразу ж після важкої для всього радянського хокею моральної травми — загибелі основного складу команди. Ми з Бобровим та ще деякі гравці ВПС не змогли тоді вилетіти на Урал через незначні травми...

Нещастя наче ще більше згуртувало нас, і команда, мабуть, грала і за себе, і за загиблих товаришів — Ю. Тарасова та інших. Матч ми виграли, здається, з рахунком 17:6. Шість шайб закинув у ворота суперників В. Бобров, чотири — В. Шувалов. Мені теж вдалося закинути шість шайб.

— Анатолію Семеновичу, Ви — майстер спорту СРСР?

— З хокею і футболу. Виконав обидва нормативи в 1951 році.

— І все-таки: футбол чи хокей?

— Мені до вподоби обидва ці яскраві види спорту. Проте, останні роки більше маю справу з футболом. Перед приїздом до Дніпропетровська три роки виступав за московське «Торпедо», а в 1956 році М.П. Морозов запросив мене до дніпропетровського «Металурга». Грав тоді я центральним захисником, був капітаном команди. Радий, що з 1967 року знову в рідному колективі.

— Що ж, багатотисячна армія наших читачів бажає Вам, Анатолію Семеновичу, дальших успіхів на футбольній ниві!

— Щиро дякую.

Бесіду вів А. КОСИЙ.

На знімку: начальник футбольної команди «Дніпро»

А.С. Архипов.  Фото А. Нідерера.