Предсезонная подготовка в Днепропетровске 1968

КАК ДЕЛА, «ДНЕПР»?

«Днепровская правда» (30.01.1968)

Пожалуй, никто так не ждет наступления весны, как футболисты. Зима в полном разгаре, а они уже спешат, готовятся к баталиям на зеленых полях страны. В начале февраля футболисты «Днепра» отправляются в Ялту.

Итак, близится к концу первый этап подготовки мастеров кожаного мяча. Хоккей, лыжи, плавание, гимнастика и акробатика стали на это время верными друзьями футболистов. Но, конечно, большую часть времени спортсмены уделяют игре в футбол. Ежедневно в зале «Метеор», разделившись на отдельные группы, они часами шлифуют технику владения мячом, наигрывают различные варианты, разучивают сложнейшие комбинации.

На одной из таких тренировок побывал и наш корреспондент. Прежде всего, были заметны некоторые изменения в командном составе, и, естественно, именно этот вопрос был первым старшему тренеру Леониду Аркадьевичу Родосу.

— Особых изменений не произошло. Еще в прошлом сезоне были освобождены из команды Криводубский, Павлюченко, Забелин, Северухин, Крюковский, Галоян. Их места заняли способные молодые футболисты. Из киевского «Динамо» приглашены Анатолий Гринько и Александр Снитько, из московского — Владимир Сергеев. Вновь вернулся в команду Евгений Сатаев.

— Скажутся ли эти изменения на рисунке игры, который команда демонстрировала в минувшем году?

— Несомненно. Скоростные качества игроков станут лучше. Индивидуальная подготовка каждого на должной высоте.

— Какие тактические новинки Вы собираетесь ввести в игру своих питомцев?

Родос улыбнулся:

— А что вам больше импонирует — атакующий или оборонный стиль игры?

— Тот, при котором мячи влетают в сетку ворот противника, а свои — остаются «сухими».

— На кого из игроков Вы надеетесь больше всего?

— На всю команду. Выделить кого-либо невозможно. Каждый хорош по-своему. Воспитывать «звезд» — рискованное дело. Стоит такому премьеру получить травму, как команда окажется беззубой. Нет, цель тренерского совета — создать монолитный, дружный и равный по составу коллектив. Этого мы, по-моему, добились.

— Когда Вы надеетесь увидеть команду в лучшей форме?

— К началу розыгрыша кубка «Подснежник», в котором «Днепр» примет участие.

— План-максимум и минимум, который Вы ставите перед своими игроками?

— Есть только одна цель — оказаться лучшими среди многочисленных соперников. Если будут решены вопросы психологического характера, появится уверенность в том, что ребятам под силу носить тяжкое бремя победителей, — то успех обеспечен.

— Болельщики ждут от любимой команды побед.

— Мы полны надежд оправдать их симпатии. Но это зависит не только от нас. Болельщики должны нам помогать. Организованные знатоки, следящие за игрой с трибун, — все равно, что лишний игрок на поле. К сожалению, большинство наших болельщиков склонно к резкой критике, если матч проходит не в той тональности, которой хотели бы они. Футболистам нужна дружная поддержка трибун. Свист, брань по поводу возможных несогласованных действий игроков — плохой союзник. В эти минуты больше всего нужна оптимистическая поддержка. Так что не только футболистам нужно встретить сезон технической зрелостью, но и многочисленным нашим болельщикам. Единение этих двух сил принесет успех команде.

В. АСАЕВ.

На снимке: команда «ДНЕПР». Фото Б. Умбраса.

IHTEPB’Ю ПЕРШЕ, ЗИМОВЕ

«Прапор юності» (01.02.1968)

Два місяці лишилось до старту ХХХ чемпіонату СРСР з футбола. Цими днями наш кореспондент А. Борисенко зустрівся з старшим тренером «Дніпра», заслуженим тренером РРФСР Л.А. Родосом.

— Леоніде Аркадійовичу, як ви розцінюєте минулий сезон «Дніпра»?

— Четверте місце в підгрупі можна розглядати і як успіх (вище дніпропетровці в класі «А» не піднімались), і як мінімум, якого ми могли досягти (тривалий час «Дніпро» називали серед найбільш вірогідних претендентів на вихід у фінальний турнір трьох).

Моя особиста думка — команда зайняла місце, яке відповідало її силам, бо більшість ігор хлопці провели з повною віддачею. Головним досягненням сезону вважаю дружбу і взаємоповагу, глибоке усвідомлення нами колективної суті гри, нових тактичних принципів її.

На жаль, ми не змогли досягти стабільної гри. У першому крузі «Дніпро» набрав 23 очка (з них 13 — на виїзді), а в другому — 21 очко (з них — на полях суперників лише 6). Ці цифри виявляють серйозний недолік команди — недостатню фізичну підготовку, яка у другому колі і призвела до серйозних зривів.

На кому ж ця втома більше всього позначилась? Давайте знову покличемо на допомогу факти. У першому колі у ворота суперників було забито 20 м’ячів, а в свої пропущено 10. У другій половині сезону напад збільшив результативність (29), але це не могло перекрити тих втрат, яких ми зазнали через спад у грі захисту. У 19-ти заключних матчах він пропустив 26 м’ячів.

Ми змушені були замінити на правому фланзі захисту Є. Кузовенкова Р. Шнейдерманом. Це дозволило виявити нові здібності Романа, але не зміцнило тилів, бо у півзахисті, окрім А. Сизова, не залишилось спортсменів, які вміли б вести ефективну боротьбу по захисту своїх воріт. Партнери Сизова в центрі поля — В. Литовченко та М. Пінчук — на початку сезону кваліфікувались як нападаючі.

— Дехто вважає, що багатьох очок команда не дорахувалась через нестабільну гру воротаря Г. Городенка.

— Не поділяю таких думок. Г. Городенко зіграв 37 матчів з 38-ми, які команда провела в першості країни. Навіть «чистильщик» знає, що позаду нього є ще воротар. Помилку ж останнього виправити нікому. Це вимагає від нього додаткового нервового напруження. Якби ми дали можливість Георгієві перепочити, він не мав би нарікань. Лише відсутністю заміни пояснюю зриви Городенка в матчах в Саратові, Воронежі і в зустрічі з «Молдовою» в Дніпропетровську. В усіх трьох випадках це пов’язано і з грубими помилками захисту.

Нині в основному складі гратиме і дев’ятнадцятирічний Володимир Пільгуй. Перспективний хлопець, він виростає буквально на очах. Минулий рік, проведений в дублі, збагатив досвідом його безумовно талановиту гру.

— Які ще зміни приніс рік 1968-ий?

— Найбільшу стурбованість у нас викликав захист. На щастя, повністю вилікувався і повернувся в стрій Р. Конафоцький. Швидкий футболіст, він охоче підключається до лав атакуючих, має сильний і добре поставлений удар. В захисті його відзначає стійкість і завзятість, чуття позиції.

Прийняв пропозицію перейти до «Дніпра» і вже приступив до тренувань захисник з дубля московського «Динамо» Володимир Сергєєв. 1944 року народження, він починав свій шлях у футболі в дитячих колективах Києва, виступав за збірну молодіжну столиці України. Після призову до лав Радянської Армії грав у Хабаровську. Звідти був запрошений до Москви. Відзначається рухливістю і вмінням зупинити найнебезпечнішого форварда.

А. Гребеннік, Б. Дановський, Г. Саричев таким чином одержують у цьому сезоні серйозне підкріплення. Багато працює над своєю фізичною і тактичною підготовкою Є. Кузовенков.

У півзахисті А. Сизов, А. Гринько, В. Литовченко, Р. Шнейдерман та М. Пінчук. Ми глибше вивчили можливості й уподобання цих хлопців і вважаємо, що вони значно посилять свій атакуючий потенціал і надійно зіграють в захисті.

Дещо скрутніше становище з форвардами. А. Крюковський, В. Суковіцин, О. Христян проведуть сезон 1968 року в інших колективах. Отже, на передньому краї залишаються Г. Кржечевський, Є. Сатаєв та О. Снітько.

— Значить, ударна міць команди зменшиться?

— В жодному разі. Як показав футбол-67, атакуюча міць і результативність команд залежать не стільки від кількості форвардів, скільки від маневреності, швидкості, тактичної гнучкості гравців усіх ліній.

Ми майже не бачили Суковіцина і Крюковського в середині поля, ще рідше вони приходили на допомогу своїм захисникам, а ось перевершити результативністю навіть гравців задніх ліній ці форварди не змогли. Капітан «Дніпра» Борис Дановський, стоппер за футбольною кваліфікацією, мав минулого року на своєму рахунку вісім м’ячів — більше, ніж забили разом у ворота суперників форварди Крюковський (4) і Суковіцин (3).

Універсальність гравця стає головною вимогою сучасного футбола. Саме такі спортсмени і визначають обличчя команди, а, зрештою, і її успіхи. І те, то число «чистих» нападаючих «Дніпра» зменшилось за рахунок спортсменів багатьох якостей, нас не бентежить. Я вже говорив про Дановського. Скажу ще кілька слів про Анатолія Гринька. На початку сезону йому ставилось завдання контролю середньої лінії поля і підступів до свого штрафного майданчика. Навіть за такого тактичного завдання він зумів забити три голи (більше, ніж будь-хто з нападаючих, за винятком Г. Кржечевського). У дублі київського «Динамо» Гринько за другий круг забив сім м’ячів. Там він виконував функції атакуючого півзахисника.

Поповнили свій тактичний арсенал і Є. Сатаєв та О. Снітько. Обидва вони пройшли «стажировку» у висококласних командах київського «Динамо» та СКА Ростова-на-Дону. Є. Сатаєв в шести матчах, які він провів після повернення в «Дніпро», забив 4 м’ячі і показав себе з найкращого боку не лише на завершальній стадії атаки, а й при її підготовці.

Так що втрати, на мою думку, повністю компенсовані. Наш же головний бомбардир, кращий футболіст «Дніпра» сезону 1967 року Георгій Кржечевський (17 м’ячів), і нині має бойову форму і, сподіваємось, побореться з власним рекордом забитих м’ячів.

— Чи обмежується коло претендентів захищати кольори «Дніпра» названими іменами?

— Ні. Як і кожного року, на тренувальний збір до Ялти поїде група здібної молоді з груп підготовки. Це, насамперед, захисники Борис Соколов, Борис Солонський, півзахисник Валерій Рикун, нападаючі Віктор Акулов, Євген Куликов, Геннадій Виштеюнас.

— Яка з команд нашого футбола вам найбільше імпонує?

— Київське «Динамо». Українські футболісти зуміли, нарешті, поєднати в щасливому ансамблі технічність, високу швидкісну підготовку з тактичною мудрістю В. Маслова. Універсалізм футболістів середньої лінії забезпечив їм міцність захисту і невтримність нападу. Різнобічність захисників дала змогу В. Маслову знайти нові принципи тактичної побудови гри. Ми вивчаємо ці принципи і, напевне, покажемо кілька тактичних новинок. До цього нас зобов’язують і ті зміни, що стались в «Дніпрі».

— Чи вплинуло це на характер підготовки команди до нового сезону?

— Так. Цього року підготовка проводиться не в два, як раніше, а в три етапи. Перший, етап загальної фізичної підготовки, завершується. З 5 по 18 лютого в Ялті буде проведено збір, який має завданням спеціальну фізичну підготовку в умовах, наближених до ігрових. Основна мета цих двох тижнів — підвищити суму швидкостей команди. І, нарешті, з 27 лютого по 28 березня найбільш відповідальний етап — награвання складу і удосконалення тактичних варіантів. В березні «Дніпро» виступатиме у весняному Кримському турнірі на приз Федерації футбола України.

— Яку мету ставить перед собою «Дніпро» цього року?

— Наша програма-мінімум — виграти змагання в підгрупі, максимум — перемогти в заключному турнірі за право переходу до вищої ліги класу «А».

— Від щирого серця бажаємо успіху! Безперечно, до цих побажань приєднаються і численні уболівальники «Дніпра». Ви хотіли б звернутись до них через нашу газету?

— Так, хочеться, щоб вони підтримували нас не лише в першому крузі, а й в другому.

— Кажуть, болільники знають все. І все ж деякі звертаються з проханням розповісти про те, наприклад, що є основним заняттям їх улюбленців.

— Більшість наших хлопців — студенти. Г. Городенко закінчує Одеський педагогічний інститут, Р. Конафоцький — Дніпропетровський сільськогосподарський, Г. Саричев — Куйбишевський педагогічний, А. Гребеннік та Є. Кузовенков навчаються в Київському інституті фізкультури. Р. Шнейдерман і А. Сизов — в майбутньому інженери залізничного транспорту. Г. Кржечевський обрав собі за професію металургію і робить перші кроки в ній в Дніпропетровському металургійному інституті. Закінчив екстерном середню школу і вступив до інженерно-будівельного інституту Б. Дановський. В. Пільгуй одержав освіту в механічному технікумі. А. Гринько і В. Литовченко — інструктори фізкультури спортклубу «Метеор». В. Сергєєв — художник.

— Які ще, окрім футбола, уподобання ваших хлопців?

— Заняття в інституті, робота, гра в футбол майже не залишають вільного часу. Але Г. Городенко, наприклад, цікавиться радіосправою. В. Литовченко — недавній учасник танцювального ансамблю.

— А яке ваше хоббі, Леоніде Аркадійовичу?

— Поза футболом люблю театр, особливо оперу. Намагаюсь не пропускати жодної цікавої речі. Решту часу віддаю вивченню принципів підготовки висококласних спортсменів. Слідкую за спеціальною літературою. Особливо зацікавила мене австралійська школа плавання, завдяки якій досягнуто виключно високих результатів у швидкісній підготовці спортсменів. Вивчаю також питання групової психології.

— Чи ведуть ваші футболісти якусь громадську роботу?

— Так, дехто з них тренує на громадських засадах хлопчиків нашого міста. Найбільші успіхи на цій ниві у нашого комсорга Є. Кузовенкова.

— Чи схвально ставляться до захоплення футболом у сім’ях?

— Всі батьки наших хлопців — завзяті болільники.

— А дружини?

— Вони вийшли заміж за футболістів.

— Хто наймолодший і найстарший в команді?

— Наш третій воротар Михайло Володимирцев народився 1951 року, а Георгій Городенко тоді вже прийшов у спорт. Він 1936 року народження.

— В команді читають «Прапор юності»?

— Так.

— Ви обіцяєте перше інтерв’ю саме нашій газеті по закінченню сезону?

— А яким ви уявляєте це інтерв’ю?

— Приємно буде розпочати осінню зустріч словами: «Отже, і ми у вищій лізі…».

— Тоді обіцяю...

а
Л.А. Родос пояснює завдання чергового заняття

Атакує А. Гринько

Один проти двох

а
Г. Городенко та Є. Сатаєв

а
М’яч у В. Сергєєва

Фоторепортаж Ю. Антонця.

«Зоря» (07.02.1968)

Футболісти команди «Дніпро» готуються до нового сезону. Щоденно тренувалися вони в спортивному залі стадіону «Метеор», а зараз виїхали до Ялти. Фото М. Дмитрієва.

ЧЕМПІОН У ПУТЬ ЗІБРАВСЯ

«Спортивна газета» (Киев, 03.02.1968)

Спортзал «Динамо» столиці України. Ми використовуємо нагоду, щоб побесідувати з тренером динамівців Михайлом Команом.

— Які зміни сталися в складі чемпіонів?

— Команду залишив Григорій Іщенко. Він тепер виступатиме за кіровоградську «Зірку». Повернувся до дніпропетровського «Дніпра» й Анатолій Гринько. Серед новобранців колективу — старий знайомий — Анатолій Пилипчук, що перейшов до нас з «Шахтаря». Поповнення в дублерів — 18-річний центральний нападаючий Олексій Христіан та його одноліток центральний захисник Анатолій Рибаков (обидва грали раніше в дніпропетровському «Дніпрі»), а також 19-річні Борис Білоус (захисник) і Володимир Веремєєв (нападаючий) з кіровоградської «Зірки». Оце поки що й усе.

 НОВЫЙ ОТРЯД МАСТЕРОВ

«Футбол-Хоккей» № 1 (Москва, 07.01.1968)

Президиум Федерации футбола СССР присвоил звания мастеров спорта: В. Бахалову, В. Нечаю, В. Устименко, В. Петрову, В. Сазонову, Г. Гревцеву, В. Портнову, Л. Николюку, Ю. Горожанкину, Н. Савенкову, Г. Кржечевскому, вошедшим в число 11 лучших футболистов УССР сезона 1967 года.