Обзор чемпионата 1969

ПЕРЕЙДИ РУБІКОН, «ДНІПРЕ»!

«Прапор юності» (23.10.1969)

«ДНІПРО», футбольний флагман Дніпропетровщини, що вийшов навесні у плавання під прапорами другої групи класу «А», першим досяг золотої бухти, щоб дати останній бій лідерам трьох інших флотів, які теж прагнуть ходити надалі під штандартами вищої ліги.

На містку цього корабля стоїть Валерій Лобановський. Разом з Анатолієм Архиповим та Олександром Петрашевським він очолює команду, до складу якої протягом сезону входили 22 футболісти: воротарі Володимир Пільгуй і Олексій Семенов, захисники Анатолій Грибеннік, Борис Дановський, Геннадій Саричев, Володимир Сергєєв і Олександр Шпаков; півзахисники Андрій Біба, Анатолій Гринько, Віктор Литовченко, Віктор Мірошин, Віктор Назаров, Валерій Рикун, Анатолій Сизов, Роман Шнейдерман; нападаючі Євген Кондратенко, Георгій Кржечевський, Василь Лябік, Микола Пінчук, Віктор Пугач, Віктор Романюк і Олександр Снітько.

Ця команда має найвлучніших канонірів (73 м’ячі) і здобула найбільше перемог (24) в найсильнішій українській підгрупі.

Найбільше м’ячів (36) на рахунок лідера записали форварди. Найрезультативнішим нападаючим «Дніпра» є Василь Лябік (12 м’ячів). В. Романюк забив 11 м’ячів, М. Пінчук — 6 м’ячів, Г. Кржечевський — 3, О. Снітько — 3, В. Пугач — 1. Основна кількість м’ячів (23) припадає у форвардів на перше коло.

З появою в другому колі атакуючого півзахисника В. Назарова різко зростає результативність середньої лінії (в першому колі — 9, в другому — 20 м’ячів). Своєї кращої спортивної форми набуває в цей час капітан Андрій Біба. Розігруючий півзахисник, він забив 10 голів, 8 з яких припадає на друге коло. В. Назаров провів у ворота суперників 7 м’ячів, А. Гринько — 6, В. Мірошин — 4, по одному голу забили Р. Шнейдерман і В. Литовченко. Півзахист зараз — найсильніша ланка «Дніпра».

Тричі успіху добивались наші захисники Б. Дановський (2) і А. Грибеннік (1).

П’ять голів на рахунок «Дніпра» записали захисники суперників: Левченко («Локомотив», Вінниця), Щерба (СКА, Львів), Щегольков («Авангард», Тернопіль), Жуков («Автомобіліст», Житомир), Родіонов («Таврія», Сімферополь).

А всього у 272 іграх, проведених дніпропетровцями за 7 років перебування в класі «А», наші футболісти здобули 116 перемог, забивши 322 м’ячі. Кубок «Прапора юності» за ювілейний трьохсотий гол завоював Олександр Снітько. Він забив переможний м’яч в зустрічі з житомирським «Автомобілістом».

Якщо ви дошукуєтесь причин цьогорічного успіху дніпропетровців, то погляньте ще й на результати виступів команд на чужих полях. Вперше за свою історію «Дніпро» на виїзді взяв більше 50 процентів очок (ошибка. Впервые это произошло в сезоне 1968 года – Р.Л.). Лише харківський «Металіст» (єдина команда, що вдома програла більше зустрічей (6), ніж в гостях (5)), може похвалитись подібною стійкістю перед лицем болільників суперників. На чужих полях наші хлопці забили 30 м’ячів, пропустивши 25.

Вдома «Дніпро» набрав 33 очка, зазнавши чотирьох поразок. Кращий результат серед українських команд тут має «Автомобіліст». Він програв в Житомирі лише переможцю підгрупи і набрав 36 очок. У армійців Києва 34 очка при одній поразці. Дві зустрічі в рідному місті програли «Карпати» (33 очка). Щоправда, слід відзначити, що трьох поразок на своєму полі дніпропетровці зазнали на самому фініші, коли справу було зроблено і команда берегла сили для вирішальних поєдинків.

Усі чотири очка лідер відіграв у «Авангарда» (сумарний рахунок 3:1), «Динамо» (6:0), херсонського «Локомотива» (4:1), «Буковини» (4:0), «Автомобіліста» (4:1), «Десни» (7:1). По три очка взято в зустрічах з «Кривбасом» (5:3), «Таврією» (3:2), «Будівельником» (3:1), армійцями Одеси (4:0), вінницьким «Локомотивом» (3:2), армійцями Києва (4:2) і «Азовцем» (5:1). В іграх з «Карпатами» (3:6), «Металургом» (3:1), «Металістом» (3:2), «Суднобудівником» (2:1) та армійцями Львова (3:4) очки поділені порівну.

«Хімік» (4:2) і «Зірка» (3:2) мають позитивний баланс у зустрічах з учасником турніру претендентів, а кадієвський «Шахтар» — єдина команда, якій «Дніпро» не забив жодного м’яча, програвши обидві зустрічі.

Хмельничанам, одеситам і чернівчанам так і не вдалось взяти воріт «Дніпра».

Та усі ці цифри, що так яскраво характеризують агресивний, наступальний стиль гри лідера українських команд, в якійсь мірі стали вже надбанням історії, футбольної статистики. Зараз хвилює інше — ступінь моральної готовності «Дніпра» до трьох поєдинків з вільнюським «Жальгірісом», орджонікідзевським «Спартаком» та армійцями Хабаровська.

Кажуть, що легше пролізти крізь вушко голки, ніж потрапити нині до класу «А». Наступного року, коли за вихід до вищої ліги боротимуться і такі її старожили як «Кайрат», «Крила Рад», «Локомотив», «Уралмаш», завдання стане ще складнішим. Випередити іменитих суперників в тривалому змаганні набагато важче, аніж в блискавичному турнірі перемогти рівних за класом. Отже, «Дніпре», перейди рубікон сьогодні!

А. БОРИСЕНКО.

ЧЕРЕЗ ДВАДЦЯТЬ РОКІВ

«Прапор юності» (30.10.1969)

Двадцять років тому дніпропетровський футбол востаннє стояв на порозі класу «А». Тоді в Харкові чотири кращі команди двох підгруп української зони (в ній було 16 колективів) в одноколовому турнірі змагались за право виступати серед сильніших команд країни. Дніпропетровська «Сталь» і харківський «Локомотив», фаворити цього турніру, набрали однакову кількість очок і зустрілись в додатковому матчі. Доля відвернулась тоді від наших футболістів — перемогли харків’яни.

Цього року Валерій Лобановський, талановитий і знаний всіма в країні майстер футбола, зробив перший крок на тренерській ниві. Зроблений на дніпропетровській землі, він виявився щасливим і для молодого тренера, і для команди, очоленої ним. «Дніпро» став сильнішим серед 22-х колективів української підгрупи, і футбольна Дніпропетровщина, нарешті, знову претендує на місце у вищій лізі. «Дніпро» — учасник турніру переможців підгруп.

Завтра о 19-ій годині він вийде на щасливе для себе поле сімферопольського стадіону «Локомотив» (саме наші хлопці — Кржечевський і Пінчук — два роки тому забили перші м’ячі в день відкриття цього стадіону) для зустрічі з вільнюським «Жальгірісом», першим і основним з трьох суперників в боротьбі за вищий трофей. 3 листопада о 17-ій годині — поєдинок з орджонікідзевським «Спартаком», 6-го о 17-ій — з хабаровським СКА.

Успіхів тобі, «Дніпре», в цій важкій боротьбі.

До турніру претендентів прикута вся наша увага. А між тим, відбулось догравання пропущених ігор, і команди республіки вступили в боротьбу за Кубок імені 25-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Кадіївський «Шахтар» зіграв внічию (0:0) з львівськими «Карпатами» і зберіг за собою місце в класі «А», а харківський «Металіст» переміг «Карпати» (2:1), і, таким чином, закінчив сезон третім в підгрупі.

25 жовтня розпочались змагання на Кубок визволення, в яких стартував і «Кривбас». Першу гру він провів на своєму полі з сєверодонецьким «Хіміком». Перевага в першому таймі дозволила криворіжцям відкрити рахунок. Гол на    24-ій хвилині забив Володимир Сак, який раніше виступав за «Чорноморець» та «Суднобудівник», а тепер зарахований до «Кривбасу». «Хіміку», однак, вдалось перехопити ініціативу, і на 73-ій хвилині Нечай зрівняв рахунок. Оскільки гол, забитий на чужому полі (як і в розіграшах європейського Кубка), вважається в цьому турнірі за два, то криворіжцям, щоб вийти в наступний круг, потрібно було у матчі-відповіді в Сєверодонецьку перемогти.

Старт «Кривбасу» в цьогорічній першості країни був багатообіцяючим. Перемоги над армійцями Києва, «Автомобілістом», нічия з «Десною» одразу вивели його в число лідерів. Однак, перший же виїзд закінчився катастрофічно. Криворіжці програли «Дніпру», «Металургу» і «Будівельнику», не забивши жодного м’яча. Так і пішло: вдома — перемоги, в гостях — поразки.

В першому колі «Кривбас» втратив на своєму полі 3 очка, не зазнавши жодної поразки. За весь сезон в Кривому Розі він набрав 31 очко, програвши дві зустрічі — «Будівельнику» (0:1) і «Таврії» (0:2). Більше очок в рідних стінах набрали лише житомиряни, кияни, дніпропетровці, львівські «Карпати» і кіровоградці.

Зовсім іншу гру показували Юрій Коротких, В’ячеслав Дудник, Олександр Ткач, Євген Бученко, Роман Конафоцький, Олексій Солодкий, Віктор Алексанов, Михайло Жиряков, Василь Гладких, Валерій Миронов, Сергій Соколов, Річардас Кучінскас, Валерій Трояновський, Олександр Мухачов, В’ячеслав Ковальов, Анатолій Крюковський, Юхим Сприкут, залишивши рідне місто. 5 очок (найгірший результат в підгрупі) — ось і все, чого змогли добитись на виїзді криворіжці. Вони виграли у «Металіста» (1:0) і зіграли внічию з «Зіркою» (1:1), «Карпатами» (2:2) і армійцями Києва (1:1), на ігри з якими настроювались по-справжньому.

В гостях забито лише 9 м’ячів, а пропущено 35.

Який разючий контраст! І говорить він про те, що тренерам команди Л.А. Родосу і А.О. Азаренкову поки що не вдалось створити творчої, спортивної обстановки в команді. Порушення режиму, ігрової дисципліни «маститими» не знайшло гідної оцінки, а молодь (Анатолій Бєда, В’ячеслав Здоровцев, Володимир Устимчик, Анатолій Єршов, Василь Андрейцев) ще не була готова замінити їх у важкій боротьбі.

На кінець сезону і до того слабка лінія нападу, розпалась зовсім. Залишився один Мухачов, на рахунку якого 3 м’ячі. Сприкут (5) і Крюковський (5) були відраховані за порушення ігрової дисципліни в критичний для команди момент. «Кривбас» скотився аж на самий низ турнірної таблиці. І тільки фінішний спурт врятував його від переходу в клас «Б».

Основний тягар випав на плечі захисників і півзахисників, серед яких різко виділявся агресивністю і результативністю Сергій Соколов. Він забив 14 м’ячів. Миронов забив 5 м’ячів, Трояновський — 2, Гладких, Ковальов, Кучінскас і Ткач — по одному. 3 м’ячі на рахунок криворіжців записали суперники Заболотний, Шеховцев («Суднобудівник») і Жуков («Автомобіліст»).

Звичайно, за один рік важко з аутсайдера зробити сильну команду. Але її керівництву слід рішучіше вести боротьбу за створення боєздатного колективу, позбавлятись уражених «зірковою» хворобою. Тільки здорове ядро місцевих футболістів може в майбутньому принести «Кривбасу» успіх.

А. БОРИСЕНКО.

ИТОГОВАЯ ТАБЛИЦА

Класс «А». Вторая группа. 3 подгруппа.

ИТОГОВАЯ ТАБЛИЦА-ШАХМАТКА ЧЕМПИОНАТА 1969