«Днепр» (Днепропетровск, СССР) — «Левски-Спартак» (София, Болгария) — 2:0 (2:0).
7 ноября 1984 (среда). 17:00. Кривой
Рог. Стадион «Металлург». 30000 зрителей. 9 градусов. Электрическое освещение.
Судьи: Зигфрид Киршен, Бернд
Штумпф, Клаус Хаген (все – ГДР).
Телетрансляция — прямая, 2-я программа.
«Днепр» (футболки, трусы, гетры
белые с красными вставками): 1 Краковский – 3 Вишневский – 2 Кутузов, 4 Пучков, 5 Лысенко – 9 Дилай – 6 Багмут (14 Чередник,
83), 8 Литовченко (к), 7 Кузнецов – 10 Протасов, 11 Таран (12 Лютый, 73).
Главный тренер – Владимир Емец.
«Левски-Спартак» (футболки, трусы, гетры синие): Борислав Михайлов,
Пламен Николов (к), Веселин Балевски, Петар Петров, Николай Илиев, Пламен
Цветков (14 Красимир Чавдаров, 9; 15 Петар Курдов, 74), Руси Гочев,
Наско Сираков, Михаил Вылчев, Эмил Спасов, Божидар Искренов.
Главный тренер –
Васил Методиев.
Голы: 1:0 Таран (11, гп Литовченко), 2:0 Кузнецов (24, гп Пучков).
На 70-й минуте Спасов не реализовал пенальти (вратарь).
Предупреждены: Вишневский, (4-я минута, за толчок сзади), Литовченко (6-я
минута, за толчок сзади), Дилай (71-я минута) – Чавдаров (14-я минута), Курдов (81-я
минута).
«ЗАПИШУ РЕПОРТАЖ НА
ПЛІВКУ...»
Слово перед грою
Стадіон «Металург»
знову стає міжнародною футбольною ареною
«Червоний гірник» (Кривой Рог, 06.11.1984)
Завтра — 1/8 фіналу розиграшу Кубка європейських
чемпіонів серед клубних команд. В повторному матчі зустрічаються дніпропетровський
«Дніпро» і «Левський-Спартак» (НРБ, Софія).
Напередодні відповідального для наших земляків
поєдинку, який розпочнеться 7 листопада о 17-ій годині на стадіоні «Металург»,
на адресу редакції надійшли і надходять листи болільників.
Ось один, з Прикарпаття.
«Дорогі футболісти! В першому матчі з болгарами ви
виглядали мужніми, доблесними. Скільки у вашій грі було лицарства! У ній відчувається
не лише висока техніка, а, якщо можна так висловитись, лірика і драматизм. Вона
настільки захоплююча, що дивишся на гру, як на спектакль.
На початку жовтня в програмі «Говорит и показывает
Москва» дізналась про те, що по телебаченню з мого рідного міста Кривого Рога
буде транслюватися матч між «Дніпром» і «Трабзонспором» (Туреччина). З цим
стадіоном у мене пов’язані найсвітліші спомини. Я тут же подумала, що на цьому
полі «Дніпро» не може програти...
Яка це була гра! Які атаки! Скільки було вигадки,
зіграності, які точні паси! Вперше в моєму житті я одержала таке задоволення
від футболу.
Хай це поле буде таким же щасливим для вас і в
святковий день 7 Листопада.
Уявляю, що буде діятися на стадіоні, на якому не буде
де яблуку впасти!..
Мені повезло: минулу гру дивилася по
телевізору в прекрасному кольорі в аеропорту Львів. В залі очікування львів’яни
і гості міста так боліли за вас, стільки зібралося народу, що хтось навіть на
рейс запізнився. Про вас у натовпі сказали: «Відмінні все ж хлопці з «Дніпра» — молодці!»
Отож, вдачі вам на криворізькій землі! Я обов’язково
запишу футбольний репортаж на магнітофонну плівку.
Ваша прихильниця
Валентина Родіна,
м. Івано-Франківськ».
(Возможно, полная
запись репортажа матча до сих пор хранится в семье Валентины Родиной – Р.Л.)
КРАСНОЕ ЧИСЛО В КАЛЕНДАРЕ «ДНЕПРА»
«Днепр вечерний» (09.11.1984)
Наши
футболисты вышли в 1/4 финала розыгрыша европейских чемпионов ♦ Старший тренер до игры называет «авторов»
мячей и угадывает «звездный час» Краковского
♦ Две
задачи сезона из трех уже решены
Начало
Что
значил этот матч для нашего «Днепра» — представить нетрудно. Команде очень
хотелось окончательно утвердиться (и не только на всесоюзной арене), получить
дополнительный шанс на успех в будущем сезоне (решающие встречи европейских
клубных турниров состоятся весной будущего года). Хотелось, наконец, доказать
нелогичность поражения от «Левски-Спартака» в первом поединке (1:3). Голевых-то
моментов больше создали наши...
Об
интересе к матчу говорить не приходится: криворожский стадион «Металлург» не
смог, конечно, вместить и малой доли всех желающих попасть на игру. На устах
любителей спорта был один только счет — 2:0. Именно он обеспечивал «Днепру» выход
в 1/4 финала Кубка чемпионов, так как мяч, забитый Г. Литовченко в Софии,
приобретал двойную цену.
Многих
интересовал вопрос: как настроены на игру наши чемпионы? Ответ на него дали
сами футболисты сразу же по возвращении из Болгарии. Вот что сказал тогда
защитник А. Лысенко: «Думаю, тренерам нас подгонять не придется. Ребята
разозлились на себя за неиспользованные моменты и с нетерпением ждут ответного
матча».
Минут за 40 до начала встречи мы заглянули в раздевалку
«Днепра». Обычная предматчевая подготовка: игроки тщательно разминались. Увидев
приготовленный «Днепром вечерним» сюрприз — фотостенд о победе над «Трабзонспором»,
заулыбались, потянулись к снимкам.
Посыпались шутки. Традиционный вопрос старшему
тренеру: каким будет результат игры? Вновь, как и перед встречей с чемпионом
Турции, уверенный ответ В.А. Емца: «Думаю, что вопрос выхода в четвертьфинал мы
сегодня решим в свою пользу».
И
вот уже переполненный стадион, где видны и национальные флаги болгарских
туристов, аплодисментами встречает футболистов обеих команд. Гости — рослые, атлетичные
как на подбор — не испытывают никаких затруднений с составом. А у нас из-за
двух предупреждений вынужден пропускать игру правый защитник Сергей Башкиров.
Кто же будет опекать самого опасного — левого крайнего нападающего Искренова?
Оказалось
— Петр Кутузов. И он справился с нейтрализацией одиннадцатого номера гостей!
Как
и ожидалось, «Днепр» постарался сразу же завладеть инициативой. Но тут стадион
ахнул: прошло всего пять минут встречи, а судья уже показал две желтые карточки
— Вишневскому и, что обидно, Литовченко (он теперь вынужден будет тоже
пропустить один международный матч).
...Наши
футболисты пытались атаковать сначала слева (Кузнецов), затем справа (Багмут).
Именно Володя Багмут заработал угловой, после которого и был открыт счет.
Виктор Кузнецов навесил мяч прямо на вратаря, тот отбил его на Протасова, и
после удара Олега другой Олег — Таран прямо-таки по хоккейному, в одно касание
с близкого расстояния переправил мяч в ворота. Есть 1:0! (на видеозаписи видно, что голевую передачу Тарану отдавал Литовченко –
Р.Л.)
Второй
гол уже через три минуты мог забить тот же Таран, но промахнулся буквально с
трех метров от ворот. После этого гости еще строже заиграли в защите, все время
начеку был вратарь Михайлов.
—
Да, «Днепру» надо что-то предпринимать, — сказал сидевший рядом с нами корреспондент
«Футбола—Хоккея» Валерий Березовский. — Такому вратарю издали не забить.
И
тут случился курьез: не успел он закончить фразу, как Виктор Кузнецов, находясь
напротив левого угла штрафной площади гостей, пробил низом в направлении
дальней от себя штанги. Мяч, казалось, уходил за лицевую линию, но стукнулся о
стойку и завертелся волчком в сетке ворот — 2:0! Не ожидавший такого подвоха
Михайлов с досады хватил себя кулаком об колено...
Кульминация
С
этой минуты и до конца матча искушенный в международных встречах (62 матча!)
болгарский чемпион изо всех сил старался перехватить инициативу, заставить
днепрян ошибаться (как в Софии). Особенно заметны были Гочев и Спасов. Однако
хозяева поля не уступили гостям ни в чем до самого финального свистка. Больше
того: они не дали им создать практически ни одного чистого голевого момента.
Гости не использовали и шанс, предоставленный арбитром, — не забили пенальти,
когда мяч попал Пучкову в плечо. На послематчевой пресс-конференции этот момент
старший тренер нашей команды справедливо назовет кульминацией встречи.
Видели
бы вы, как дружно вскочили со скамейки и радостно захлопали в ладоши все
запасные «Левски-Спартака», когда судья показал на 11-метровую отметку! Ведь
при счете 2:1 в четвертьфинал выходили гости...
Так пришел «звездный час» и к Сергею Краковскому. Это звучит
неправдоподобно, но вчера во время беседы с футболистами «Днепра» выяснилось,
что на предматчевой установке Владимир Александрович Емец с попаданием в «яблочко»
точно «дал указание» забить мячи именно Тарану и Кузнецову, а Сергею сказал буквально
следующее: «Пришла пора тебе по-настоящему выручить команду!»
И
наш вратарь выручил. По-настоящему, по большому счету. Он спокойно ждал удара
Спасова, затем молнией метнулся в левый от себя угол и отбил мяч, а после
повторного удара намертво припечатал его к газону.
Стадион
встал, приветствуя вратаря. Нечасто в футболе увидишь, как после матча все
игроки — и те, кто был на поле, и запасные — по-хоккейному устремляются к
своему вратарю, чтобы тут же спрятать его под ликующей кучей-малой...
Но
это было после финального свистка. А до него на поле шла по-настоящему мужская
борьба за мяч, за каждый мало-мальски пригодный для атаки игровой момент. Как и
во всех последних матчах, одной из самых заметных фигур в этой борьбе был
капитан «Днепра» Геннадий Литовченко. И вовсе не случайно после встречи старший
тренер «Днепра» назвал его вместе с двумя центральными защитниками — Вишневским
и Пучковым, а также Краковским лучшими игроками матча.
Еще один шаг
В
последние два года, по счастливому совпадению, «Днепр» приучил нас к приятной
традиции: в годовщину Великого Октября он радует своих поклонников значимой
победой, которая красной строкой входит в биографию команды. В прошлом сезоне
это были золотые медали чемпионов СССР, а в этом — выход в 1/4 финала самого
престижного европейского приза для клубных команд — Кубка чемпионов.
Да,
7 ноября «Днепр» сделал еще один важный шаг к признанию. В этот раз — признанию
международному: вошел в восьмерку сильнейших команд Европы. Матчи 1/4 финала
Кубка чемпионов будут проведены 6 и 20 марта будущего года, а соперник
днепропетровских футболистов станет известен 14 декабря — в день жеребьевки
всех трех европейских турниров.
А. КОСЫЙ,
специальный
корреспондент «Днепра вечернего».
На снимках:
атакует «Днепр» (в белых футболках);
приз получает С. Краковский. Фото В. Грабовского.
М’ЯЧ, ЩО НЕ МАЄ ЦІНИ
«Прапор юності» (10.11.1984)
… До кінця лишилося 18 хвилин. М’яч на 11-метровій
позначці. У радісному передчутті зіскочили з лави запасні гравці гостей.
Болгарські туристи дали про себе знати дружніми помахами рук і прапорців. Вони
вже бачили свою команду у чвертьфіналі.
Здригнулися трибуни в розчаруванні. І цю «лавину» радісних і неприємних емоцій водночас мав стримати
лише один футболіст. Кожен у ту мить розумів Сергія. На жаль, допомогти не міг
нічим. Потрібно було розраховувати лише на самого себе.
Видно, як нервово покушує губи наставник Сергія — Л.Я.
Колтун.
Та й він не стримався — відвернувся. Чутно, як хтось
із запасних «Дніпра», шепоче фатальне: «Все, пропало. » Сорок п’ять тисяч пар
очей на стадіоні і в тисячу разів більше — біля телеекранів, звели свої погляди
в одну точку, де вирішувалась доля матчу. Сергій не поспішає зайняти своє місце у воротах. Він іще до удару веде психологічну дуель з гравцем, що має
виконати цей удар. І останній не витримав дуелі. Спасов не зміг переграти
воротаря. Сергій розгадав, куди полетить м’яч. Відбив його. І лише після повторного,
відчайдушного удару піймав його намертво.
Таку розв’язку мав цей найдраматичніший епізод звітної
зустрічі.
А втім, не менш драматичним видався і весь поєдинок. Він
чітко визначив собі сюжет: гості стримуватимуть натиск господарів, ті ж, у свою
чергу, намагатимуться забити стільки м’ячів, скільки необхідно для загальної
перемоги. Адже в гостях «Дніпро» поступився суперникові — 1:3.
Тому боротьба на полі зав’язалася без зайвої розвідки.
Суперники знали, що від них вимагає ситуація. Та й суддя знав перипетії першої
грн. Аби уникнути можливих гострих сутичок і зіткнень, він охолодив футболістів двома «жовтими» картками. На жаль, показав їх нашим футболістам
у доволі спірних ситуаціях. Але це не охолодило порив і зарядженість на атаку.
«Дніпро» повністю контролює гру. Гості навіть розгубилися, хоча й очікували це.
І на 11-й хвилині О. Таран, добре зорієнтувавшись в щільному оточенні гравців «Спартака»,
проштовхує м’яч у ворота.
Гол ще більше збадьорив дніпрян, додав їм духу. Через кілька
хвилин все той же Таран втрачає вигідний момент. На цьому неприємності для
болгарських футболістів не вичерпалися. Рішення В. Кузнецова було
настільки несподіваним, що голкіпер гостей не був готовий відвернути загрозу. М’яч
удруге затріпотів у сітці його воріт. Сталося це на 24-й хвилині. Рахунок уже
задовільняв нашого чемпіона. Тепер він мав або його утримати, або закріпити
досягнуте. Для обох варіантів часу було вдосталь.
При
мінімальному рахунку болгарські футболісти висунули вперед лише одного форварда.
Після другого пропущеного м’яча ситуація різко змінилася — гості всією командою
намагалися підтримувати свою атаку. І так же відкочуватися в разі її невдачі.
Чимало прикрощів дніпрянам завдав Гочев, що грав під сьомим номером. Він
постійно «краяв» оборону «Дніпра» на правому фланзі. Там, звично, мав йому
протидіяти С. Башкиров. Але останній пропускав матч, бо отримав уже два попередження.
Саме в цю зону постійно й вривався верткий, наполегливий і небезпечний
півзахисник гостей.
Не
менше турбот міг завдати й Іскренов. Але з того ні на мить не спускав око П.
Кутузов. Надійно був прикритий і Спасов. Так що «Левскі-Спартак» міг розраховувати
лише на удачу. Й він був близький до неї, коли, суддя ні з того, ні з сього (у
момент удару м’яч потрапив у плече когось із захисників «Дніпра» і вилетів за
межі поля) призначив у ворота господарів пенальті.
До
цього моменту, що став кульмінацією поєдинку, неодноразово могли відзначитися і
Г. Литовченко, і О. Лисенко, і О. Протасов. Надійно зіграв голкіпер «Левскі-Спартака»
Михайлов, який ще у першому, домашньому, матчі
показав високий клас. Більше забити дніпряни йому не змогли. Але й цього
виявилося достатньо для загальної перемоги за підсумками двох матчів. Адже
м’яч, забитий на чужому полі, в європейських кубках має подвійну ціну.
Але той м’яч, який з пенальті спіймав С. Краковський,
не має ціни. За це Сергієві вдячні усі шанувальники «Дніпра», його партнери по
команді, усі радянські любителі футболу. Адже наш чемпіон потрапив до вісімки
найсильніших команд Європи. Навесні його чекає нове
випробування у чвертьфіналі. Тож побажаймо йому успіху!
Після матчу відбулася прес-конференція. На ній
виступили й відповіли на запитання радянських і болгарських журналістів тренери
команд-суперниць.
В. Ємець, старший
тренер «Дніпра»:
— Не буде перебільшенням, коли
скажу, що «Дніпро» зіграв свій кращий матч у
сезоні. Тому задоволений як самою грою своїх підопічних, так і результатом. І все
ж виділив би Г. Литовченка, С. Пучкова, І. Вишневського, С. Краковського. Серед
футболістів «Левскі-Спартак» — Спасова й Гочева.
В.
Методієв, старший тренер «Левскі-Спартака»:
— Що було найвирішальнішим для нас,
пропущений перший гол чи пенальті, який ми не реалізували? Гадаю, пропускати
завжди прикріше, ніж не забивати. Звичайно, після невдачі ми не мали наміру
здаватися, до кінця матчу продовжували шукати свого щастя. На жаль, воно від нас
одвернулося. Але футбол є футбол.
Я. ГАЗДА,
наш спецкор.
у ворота «Левскі-Спартака». Фото А. Красножона.
ДО ВЕСНЫ – С НАДЕЖДОЙ
«Днепровская правда» (10.11.1984)
Ну
кто из нас всего два года назад мог предположить, что «Днепр» поднимется на
главную вершину отечественного футбола и так настойчиво заявит о себе в самом
престижном европейском турнире?!
Прогнозов
на ответный матч с болгарами было немало. Но все они, исходя из потенциальных
возможностей днепропетровской команды, складывались в пользу наших земляков.
Вопрос состоял лишь в том, сможет ли «Днепр» «в домашнем» поединке решить
нелегкую задачу — забить как минимум два гола и не пропустить при этом ни одного (в Софии, как мы помним,
он уступил со счетом 1:3).
Уже
с первых минут матча стало видно, что хозяева настроены более чем решительно.
Быстрые комбинации игроков средней линии буквально ошеломили соперников.
Заметный перевес «Днепра» уже на одиннадцатой минуте был
подкреплен первым взятием ворот чемпиона Болгарии: после розыгрыша углового
Олег Таран вывел свою команду вперед — 1:0. Мощные атаки следуют одна за
другой. И на 26-й минуте Кузнецов неожиданно для защитников и вратаря гостей
бьет под острым углом из-за штрафной площадки — 2:0! Победа, вроде, обеспечена.
Но как еще много времени до финального свистка арбитра!
Болгарские
футболисты пытаются переломить удачно складывающийся для «Днепра» ход поединка.
Рвется вперед Гочев, активизировался Искренов. Однако игроки обороны хозяев
действуют безупречно. И до перерыва днепропетровцы провели еще несколько острых
комбинаций. На последней минуте первого тайма Багмут сумел перехитрить
защитников гостей, вышел один на один с болгарским голкипером, но неточно
распорядился мячом.
После
перерыва гостям удалось сдержать наступательный порыв днепропетровцев. Они уже
чаще владеют инициативой. Вылчев, а затем и Спасов реально угрожали воротам
Краковского. Но самый верный шанс спасти свою команду Спасов упустил на 70-й
минуте, когда арбитр встречи указал на одиннадцатиметровую отметку. Правда, в
решающий момент просто блестяще сыграл Краковский. Он не только угадал
направление удара и парировал мяч, но тут же молниеносно среагировал на
добивание. Это был, пожалуй, самый драматичный эпизод встречи, который,
несомненно, надолго останется в памяти любителей футбола.
На
пресс-конференции старший тренер «Днепра» Владимир Александрович Емец, отмечая
хорошую игру всех своих подопечных, особо выделил самоотверженность Литовченко,
Пучкова, Вишневского и Краковского.
Итак, наши земляки вышли в четвертьфинал розыгрыша Кубка европейских
чемпионов. Сейчас перед днепропетровскими футболистами стоит серьезная задача —
успешно финишировать в чемпионате страны. Соперники у «Днепра» сильные, но тем
почетнее будет успех. О том, что нашим землякам под силу выполнение такого плана,
показал матч, состоявшийся 7 ноября в Кривом Роге. Матч, подтвердивший серьезность
намерений команды.
С. ШВЕДУН.
ПОВТОРНИЙ МАТЧ
«Зоря» (08.11.1984)
Учора в Кривому Розі відбувся повторний матч на Кубок
європейських чемпіонів між командою «Дніпро» і командою «Левські-Спартак».
Як відомо, перша гра, що проходила у Софії, принесла
перемогу болгарським футболістам з рахунком 3:1. Щоб вийти в наступний етап
змагань, «Дніпру» потрібна була перемога з рахунком 2:0.
Цікавий матч, який проходив при переповнених трибунах
стадіону, закінчився з рахунком 2:0.
Отже, «Дніпро» продовжить боротьбу в 1/4 фіналу цього
змагання.
З НАДІЄЮ – ДО ВЕСНИ!
Футболісти «Дніпра» — в чвертьфіналі Кубка європейських чемпіонів
«Червоний гірник» (Кривой Рог, 09.11.1984)
Драматичні події, які щасливо закінчуються, згадувати
приємно. Пенальті в середині другого тайму ще довго буде щемно тривожити
болільницькі серця, а Сергій Краковський, без сумніву, запам’ятає його на все
життя. Хіба ж думали в перерві, із задоволенням
спостерігаючи за яскравим показовим виступом фізкультурниць, що нас чекає таке
випробування?
Це був критичний момент матчу. «Дніпро» вже мав
потрібну перевагу в два «сухих» м’ячі, але тепер перед ним могла встати
надзвичайно складна проблема — вигравати з перевагою в три м’ячі. А це,
згодьтесь, виглядало майже нереально...
Пенальті — це драма в одну дію. В театрі режисер
висвітив би прожектором в такий момент лише двох: воротаря і нападаючого.
Пенальті — це психологічний поєдинок. Ось підбіг до м’яча, встановленого на
одинадцятиметровій позначці, хтось з захисників «Дніпра» і, мов заклинаючи,
торкнув рукою... Краковський завмер на лінії воротарського майданчика і,
незважаючи на знаки судді стати у ворота, немов гіпнотизує суперника. Затаїв
дихання стадіон. Напруження на лавці запасних болгарської команди.
Короткий розбіг. Удар! Краковський в відчайдушному
кидку відбиває м’яч з лівого кута воріт. В упор б’є хтось з болгарських
нападаючих — і Краковський в повторному кидку бере м’яч «мертво».
Що тут коїлося на стадіоні! Давненько не доводилося
бачити, щоб одночасно раділи, обіймалися, пританцьовували, щасливо щось вигукували
десятки тисяч людей...
Але було б несправедливо головним героєм цього
блискучого матчу назвати одного воротаря «Дніпра». Прекрасно грала вся
команда. Вже на розминці
перед
матчем відчувалося, що «Дніпро» вийшов боротися
до кінця. І практично весь матч команда провела на одному диханні, завзято
атакуючи ворота суперників. В хвилини, коли «Левськи-Спартак» йшов вперед, — а в другому таймі це траплялося досить часто, бо гостям вже
нікуди було відступати — радянський чемпіон оборонявся мужньо і стійко.
В манері гри команд були принципові відмінності. Якщо
болгарські нападаючі й півзахисники, неначе короткими клинками, намагалися
розчленувати оборону господарів поля, то «Дніпро» рубав козацькою шаблею —
довгими несподіваними передачами виводив на ударну позицію Тарана, Протасова,
Лютого. Гігантську, іншого слова не знаходжу, роботу
виконав на полі капітан команди Геннадій Литовченко: потужні удари з дальніх дистанцій, нестандартні ходи, дух боротьби.
Хочеться кілька слів сказати і на адресу іншого героя матчу — Кузнецова. В Софії він, як відомо, грав не весь матч. І це відчувалося в діях
середньої ланки. В Кривому Розі півзахисник чемпіонів не просто забив другий м’яч
вивіреним дальнім ударом. Він створював напруження на лівому фланзі атаки «Дніпра», який перекривав досвідчений капітан
софійців Ніколов. І не випадково найбільші загрози для воріт Михайлова нависали саме звідси.
…Коли гра закінчилася, весь стадіон влаштував бурхливу
овацію переможцям. Справді ми стали свідками чудового футбольного спектаклю.
Подолати «Левськи-Спартак» — команду безперечно сильну, технічну,
досвідчену — було непросто. Але «Дніпро» довів, що йому по плечу складні
футбольні завдання. І певно, що не без умислу жартував В.О. Ємець, старший тренер «Дніпра», на післяматчевій прес-конференції, що не проти зустрітися з болгарами в фіналі наступного року...
В грудні ми дізнаємося про чергового суперника радянського
чемпіона. А чвертьфінальні ігри відбудуться в березні 1985 року.
Що ж, почекаємо. Віриться, що криворізький стадіон
буде для «Дніпра» і надалі щасливим...
В. КОЗАК.
«ДНІПРО» — «ЛЕВСЬКИЙ-СПАРТАК» — 2:0
«Спортивна газета»
(Киев, 10.11.1984)
–
Як відомо, в першій зустрічі в Софії перемогли болгарські футболісти – 3:1. Отже, щоб вийти до
чвертьфіналу, «Дніпру» необхідно було виграти з рахунком як мінімум 2:0. Таке
завдання й стояло перед нашими футболістами, – сказав на післяматчевій прес-конференції старший тренер «Дніпра»
В. Ємець. – Причому, ми просили
їх постаратися забити два м’ячі ще до перерви, з самого початку діяти активно.
Дніпропетровці справді, не гаючи часу, пішли в рішучий
наступ на ворота суперника. Події на полі розгорталися блискавично. І було
помітно, що гості дещо розгубилися. Вже на 11 хвилині Таран відкрив рахунок.
Двічі підряд Кузнецов дуже небезпечно для воріт «Левського» подав кутові. У
першому випадку голкіпер Михайлов з трудом перевів м’яч за лінію воріт, а в
другому – відбив його в поле.
Найшвидше до м’яча встиг Протасов. Після його удару Таран, випередивши
захисників, підправив м’яч у ворота.
Атаки «Дніпра» не вщухали. Вони велися переважно через
обидва фланги, де активно діяли Кузнецов і Багмут. Їхні партнери добре грали
без м’яча. Постійними переміщеннями вони заплутали оборону гостей. Це певною
мірою дезорієнтувало їхніх захисників у ситуації, коли Кузнецов один з рейдів
завершив несподіваним ударом, м’яч по діагоналі перетнув штрафний майданчик,
влучив у штангу і зрикошетував у ворота. Кузнецов потім пояснив, чому зважився
на «безнадійний», на перший погляд, удар: він побачив, що Михайлов був закритий
гравцями, які пильнували один одного.
По перерві гості значно частіше діяли на половині
«Дніпра», але серйозних загроз воротам Краківського не виникало. Захисники
нашого чемпіона ще на підступах до штрафного майданчика руйнували атаки
«Левського». Кутузов, діючи на правому фланзі, повністю нейтралізував
Іскренова, на якого болгарські футболісти покладали великі надії.
Єдина реальна можливість забити гол виникла в гостей на 70
хвилині. Після удару м’яч влучив у плече Пучкова і відскочив за межі поля, а
суддя вирішив, що захисник зіграв рукою. Отже, пенальті. І ось тут блискучу
майстерність продемонстрував Краковський. Спочатку він парирував удар Спасова з
11-метрової позначки, а при повторному ударі заволодів м’ячем намертво.
Старший тренер «Левського-Спартака» В. Методієв після гри
назвав цей момент кульмінацією зустрічі. За його словами, «Левський» зазнав дошкульного
психологічного удару, отямитися від якого до фінального свистка так і не зміг.
В. Методієв віддав належне майстерності дніпропетровців і побажав їм успішно
завершити найавторитетніший з європейських клубних турнірів.
Тренери «Дніпра» нікого з підопічних не виділили. Тільки
про капітана команди Литовченка В. Ємець сказав, що Геннадій був душею
колективу на полі.
М. КОТЛЯРЕНКО (Яків Новак).
Дніпропетровськ
(телефоном).
У матчі «Дніпро» — «Левський-Спартак»
у Кривому Розі не було ні фаворита, ні так званих «головних діючих осіб». Перемога
нашої команди — наслідок цілком колективної творчості тренерів i футболістів.
На знімках:
веде
Віктор Кузнецов, який забив другий м’яч;
котрий відкрив
рахунок у цьому матчі;
Фото ТАРС і О. Сіроша.
ВНЕСОК ДО ЛІТОПИСУ МУЖНОСТІ
«Спортивна газета»
(Киев, 10.11.1984)
Майже 20
років беруть участь радянські команди в європейських клубних турнірах, і за цей
чималий час усі ми звикли вважати цілком складним завдання вирвати перемогу за
сумою результатів двох матчів, коли перший раунд програно з розривом у два
м’ячі. А якщо таке трапляється, то стає зрозумілим і не фахівцям: подібне до
снаги тільки команді, в якій спортивна майстерність спирається на міцний
підмурок залізної колективної волі.
І
коментувати такі події, що рідко зустрічаються в еліті континентального
футболу, ясна річ, зручніше тим, хто сам відзначався на футбольному полі
неабиякою психологічною стійкою, мужністю.
Отже,
слово має заслужений майстер спорту Володимир Трошкін:
— Вважаючи «Дніпро» найперспективнішою командою в
нашому нинішньому клубному футболі, я все-таки в захваті від вольового пориву,
завдяки якому дніпропетровці буквально «змели» грізного суперника зі свого
шляху до перемоги. Зрозуміло, тренери подбали про відповідну психологічну підготовку
гравців. Геннадій Жиздик і Володимир Ємець уміють надихати команду, як ми
кажемо, на гру «через не можу», знаходячи єдино точні, позбавлені зайвого пафосу,
але глибоко переконливі, дохідливі слова і аргументи. Це називається лаконічно
і просто — педагогічний талант. Але ще треба, щоб слова наставників падали на щедрий
грунт. Цими днями ми мали нагоду зайве пересвідчитись у тому, що до «Дніпра» підбираються гравці з добре розвиненим почуттям обов’язку і яскраво вираженими рисами суто чоловічих характерів, що згуртовує їх у своєрідний спортивний загін особливого призначення.
Хочу звернути увагу шанувальників футболу ще на дві
деталі.
Тренери і гравці «Дніпра» швидко збагнули, що за психологічним
напруженням і енерговитратами поєдинки в європейських клубних турнірах не йдуть
у жодне порівняння з матчами внутрішньої першості. Та зрозуміти таке не важко —
набагато складніше знайти оптимальні засоби спеціальної підготовки, щоб
відповідати цьому високому рівневі вимог. І тепер можна з упевненістю сказати:
дніпропетровська команда знайшла такі засоби. Це в новому світлі виявляє кваліфікацію
тренерів і футболістів.
Друга деталь. Успіх «Дніпра» в матчі-відповіді з чемпіоном
Болгарії уточнив уявлення про те, яким може і має бути тактико-стратегічний
ризик на футбольних полях. Не тільки конкретні турнірні обставини матчу (в
якому нашій команді була потрібна перемога з рахунком 2:0 або в будь-якому
іншому випадку — з перевагою в три м’ячі) примусила дніпропетровців удатися з
перших хвилин до гостроатакуючого варіанту і шаленого темпу.
В цьому полягає принциповість погляду команди на
тактичні засоби досягнення успіху, що вбачає в грі насамперед битву характерів.
Для «Дніпра» тактика — не самоціль і зовсім не щось таке, що заздалегідь
диктується зовнішніми обставинами, а ігрове оформлення конкретного
психо-фізичного стану футболістів.
Так, футболісти «Дніпра» не витримали в другому таймі
запропонованого ними самими темпу. Слід гадати, вони й передбачали подібне. Але
ще в Софії команда принаймні не програла психологічного двобою, давши зрозуміти
суперникам, що не шкодуватиме себе в силових зіткненнях.
Початок матчу в Кривому Розі мав переконати болгарських
футболістів у тому, що на них чекає ще жорсткіша гра на межі фолу. І ми не
впізнали багатьох футболістів клубу «Левський-Спартак»: вони просто знітилися в
лещатах силового тиску «Дніпра». Тому, коли в другому таймі господарям поля довелося перейти до
позиційної гри, гості вже не знайшли в собі, як на мене, передусім моральних
сил для ефективних дій в атаці. А пенальті, блискуче відбитий Сергієм
Краковським, прирік їх на покірне догравання матчу.
Не наважусь виділити когось окремо в складі «Дніпра».
Скажу тільки, що найважче, мабуть, було Вікторові Кузнецову, який пропустив
чимало тренувань через травму. Дивився на те, як він намагався не випасти із
загального руху, бути максимально корисним команді, мимоволі повторював
про себе: «Тримайся, хлопче!». А він не тільки витримав надмірні для нього
навантаження, але й став героєм матчу, забивши такий необхідний другий м’яч.
Яка сила духу!
...Чотири
радянські команди прямують до європейських кубків. Не пам’ятаю подібного
листопада. Одна згадка про нього ще довго служитиме стимулом для всіх наших футболістів.
Записав В.
МИРСЬКИЙ.
«ДНЕПР» – «ЛЕВСКИ-СПАРТАК» – 2:0
«Советский спорт»
(Москва, 10.11.1984)
«Днепр», проигравший первый матч в Софии со счетом 1:3, в
первую очередь позаботился об организации своих атакующих действий. Были, конечно,
учтены и ошибки, допущенные обороной в той игре. Задача несколько усложнялась
тем, что после двух предупреждений игру пропускал крайний защитник Башкиров.
Его место занял Кутузов, действовавший до этого в центре обороны. И именно ему
удалось нейтрализовать наиболее опасного форварда гостей Искренова.
Уже в дебюте матча хозяевам поля удалось добиться успеха.
После углового удара, поданного Кузнецовым, по цели пробил Протасов, а Таран,
находившийся на линии полета мяча у самых ворот, сумел изменить его траекторию,
и вратарь гостей оказался бессильным.
Много забот доставлял гостям постоянно подключавшийся к
атакам полузащитник «Днепра» Кузнецов. И вскоре его удар из-за штрафной
площади, нанесенный под острым углом, застал врасплох защитников и вратаря Михайлова.
Сравняв счет по сумме двух встреч, наш чемпион не
отказался от атакующих устремлений. Опасные удары издали наносил Литовченко,
постоянно были нацелены на ворота Протасов, Таран, Кузнецов и Багмут.
До перерыва гости атаковали лишь эпизодически, но, поскольку
защитники «Днепра» на этот раз были особенно бдительны, пробиться к воротам
хозяев поля болгарским футболистам не удавалось.
Во втором тайме игра, однако, выравнялась. Гости прилагали
отчаянные усилия забить хотя бы один мяч, который в данной ситуации мог
оказаться решающим. Краковскому приходилось теперь уже все чаще и чаще вступать
в игру. Высокое мастерство он продемонстрировал на 70-й минуте. При исполнении
гостями штрафного мяч угодил в плечо Пучкову. Судья решил, что защитник
«Днепра» сыграл рукой и, поскольку это произошло в штрафной площади, назначил
11-метровый. Пенальти выполнял Спасов. Краковский парировал первый удар, а
затем и повторный.
После этого эпизода гости как-то потеряли уверенность в
себе, не смогли наладить игру.
Я. НОВАК.
ИСПЫТАНИЕ ВОЛИ
После матча «Днепр» – «Левски-Спартак»
Председатель клуба «Левски-Спартак» Кристо Чакыров был
заметно разочарован: «На игру не смог выйти травмированный Велев, а вскоре
после начала поле покинул не оправившийся еще после травмы Цветков. А это два
наших ведущих полузащитника. И все же могли рассчитывать на лучший исход, но
Спасов, обычно бьющий пенальти без промаха, сплоховал, что психологически
выбило команду из колеи».
Старший тренер команды «Днепр» Владимир Емец, напротив, не
скрывал своего удовлетворения: «Задача, которую мы поставили перед командой,
сводилась к тому, чтобы уже в первом тайме уравнять баланс забитых мячей.
Добились мы этого сравнительно быстро и затем инициативу не уступали. Игрой в
целом доволен, хотя счет мог быть большим в нашу пользу. Все наши футболисты
проявили высокие волевые качества и дисциплинированность».
Нападающий гостей Божидар Искренов сказал о матче так: «В
этой встрече могли и мы добиться успеха, но упустили свои шансы, а «Днепр» свои
использовал». Полузащитник «Днепра» Виктор Кузнецов имел на этот счет другое
мнение: «Я бы не сказал, что шансы у команд были равными. Мы имели больше
возможностей для взятия ворот. Рад, что именно я забил второй гол. Я еще не
совсем оправился от травмы, но мне все же доверили место в основном составе. По
дороге на стадион, кстати, наш старший тренер Владимир Александрович Емец
сказал: «Мы, Виктор, надеемся, что именно ты забьешь решающий мяч». Когда на
24-й минуте я оказался с мячом у линии штрафной площади гостей, то заметил, что
Михайлов закрыт своими игроками, незамедлительно пробил и не ошибся в расчете».
Вратарь команды «Левски-Спартак» Бронислав Михайлов
считает: «Критическим моментом в этой игре стал, на мой взгляд, не второй мяч,
забитый нам, а 11-метровый, не реализованный Спасовым».
Да, нелегкое испытание выпало в этот момент на долю Сергея
Краковского: «Я прекрасно понимал что, кроме меня, больше некому выручить
команду. Постарался успокоиться. Внимательно посмотрел на Спасова. И когда тот
приготовился к удару, интуитивно почувствовал, куда он направит мяч. Угадал,
но, правда, отбил мяч не совсем удачно, предоставив Спасову возможность пробить
по цели с близкого расстояния. Но и второй его удар удалось отразить».
Кривой Рог.
ДОКАЗАТЕЛЬСТВО
ЗРЕЛОСТИ
«Футбол-Хоккей» №45
(Москва, 11.11.1984)
До игры
Болгарская делегация прибыла в Кривой Рог накануне матча,
ближе к вечеру. Уже через полчаса после размещения в гостинице футболисты
«Левски-Спартака» вышли на поле «Металлурга», хорошо подготовившегося к приему
гостей.
Вечер был прохладный, поэтому часовая тренировка
наполовину состояла из тщательной разминки. Футболисты особенно не
перегружались, но под диктовку Васила Методиева дотошно обрабатывали все группы
мышц, делая упор на упражнения координационного и взрывного характера. Вторые
полчаса посвятили игре в квадратах «шесть на два», после чего эмоционально
поиграли с мячом поперек поля.
В поте лица своего трудился, пожалуй, только один вратарь.
Как раз подоспели футболисты «Днепра», и надо было видеть, как внимательно
следили бывший вратарь команды Колтун и нынешний Краковский за тренировкой
голкипера сборной Болгарии Михайлова. В две ноги били ему, посылая мяч с паузой
в две-три секунды, попеременно то к правой, то к левой штанге, а он вертелся
меж ними, как белка в колесе, падая, вскакивая и отражая все удары. Что ж
удивляться его надежной игре!
Привлекала внимание и новая фигура в команде:
«Левски-Спартак» укрепил свою среднюю линию, получив разрешение на переход из
ЦСКА «Септемврийско знаме» полузащитника Йорданова. Правда, на завтра в
протокол матча его не вписали, сославшись на травму. А больного Велева в
составе заменил опытный Цветков, который, впрочем, не сыграл и десяти минут и,
получив травму, уступил место столь же опытному Чавдарову.
Свои кадровые проблемы были и у «Днепра». За два
предупреждения пропускал матч Башкиров — крайний защитник, умеющий энергично
поддержать атаку. При необходимости ликвидировать дефицит в два гола потеря
была чувствительной. Да только ли поэтому? Старший тренер «Днепра» В. Емец в
разговоре со мной так немногословно сформулировал задачи: «Их две — одна важнее
другой: забить не менее двух мячей и ни одного не пропустить...»
Уж гости, можно было предположить, постараются сверкнуть в
контратаках, а раз так, стоило подумать, кому доверить присмотр за техничным и
результативным спринтером Искреновым. После недолгих колебаний остановились на
Кутузове — защитнике. Забегая вперед, скажу, что Искренова мы в игре
практически так и не увидели.
И последняя перед матчем информация к размышлению.
«Левски-Спартак» в чемпионате своей страны разыгрался. Победив со счетом 3:1
«Тракию», поравнялся с лидером — софийским «Локомотивом», а перед отъездом в
Кривой Рог разгромил и его — 5:0! И вышел на первое место. Соперник в себе
уверен, он на подъеме. Да мы это видели и в софийском матче.
Игра
Началась она на тревожной ноте. Кто сфальшивил или взял не
ту октаву, судить не мне.
Гости ввели мяч с центра и пошли вперед. Лысенко сыграл в
отборе и начал ответное наступление. Завязался оживленный обмен атаками, как
вдруг на 4-й минуте арбитр показывает желтую карточку Вишневскому за толчок
сзади, а спустя, две минуты за такое же нарушение — Литовченко. Ну вот, мы еще
не знаем, будет ли «Днепр» играть в четвертьфинале, а его капитан уж точно в
первом матче выступать не будет: в Софии он тоже получил карточку.
В дальнейшем арбитр сделал предупреждение еще и Дилаю. Три
карточки в одном матче! Есть над чем поразмыслить. Не сомневаюсь: очевидцам
арбитр показался излишне суровым. Но давайте подумаем: отчего? В первом туре
игроки четырех наших команд заработали 14 предупреждений. Такие вести ветер
носит: молва о некорректной игре наших футболистов, конечно же, достигла ушей
молодого арбитра, который невольно подтвердил, что у страха глаза велики. Прав
он или неправ в своей излишней придирчивой строгости, но ясно лишь то, что нам,
ой, как важно уметь посмотреть на себя, на свою игру и свое поведение на поле
со стороны.
Как бы там, ни было, но «Днепр» начал не с двух голов, как
хотелось, а с двух предупреждений, полученных за тривиальные нарушения. И
заронил тревожные сомнения. Игра, которая пошла так живо, конечно же,
расстроилась, пропали спокойствие и уверенность. Но оставалось, к счастью,
неуемное желание доказать свое.
В Софии, как тогда показалось, днепровцам недостало
зрелого умения, футбольной логики. Повели в счете, но заартачились, бросились
ловить журавля в небе, а соперник был не только не из робкого десятка, но и
умелый, дело знающий.
С удовольствием отмечу, что тот урок пошел впрок. Были и
теперь отдельные провалы в обороне, но возникали они оттого, что Искренов увел
Кутузова за собой на противоположный фланг, а в зону правого защитника
врывались все, кому не лень, и старательному, но малоопытному хавбеку Багмуту,
конечно же, за всеми было не уследить. Однако от матча к матчу копящийся опыт
подсказал решение: Лысенко сместился в зону опорного хавбека, развязав руки
центральным защитникам и позволив им увереннее страховать фланги. Надежды
гостей забить гол, стоящий еще двух, не оправдывались. Тогда они сосредоточили
усилия на том, чтобы не позволить «Днепру» выполнить вторую задачу.
Однако этому матчу суждено было стать доказательством
зрелости, обретаемой молодой командой. Ни тревожные предупреждения, ни
внушительная опека, которой подверглись Таран и Протасов, ни такое естественное
волнение не сумели нарушить общий строй игры «Днепра». А своя игра у этой
команды есть, она достаточно всем известна, но когда каждый хорошо делает свое
дело, противоядие против неё найти не просто, как не просто обезвредить
неунывающего в игре лидера команды Литовченко.
Он заслуживает самых добрых слов, хотя я далек от мысли
записать успех команды исключительно на его счет. Отдельный игрок может по
стечению обстоятельств проиграть матч — выигрывает матчи команда, коллектив.
Наблюдая за капитаном за сутки до матча, я поражался его спокойствию и
выдержке. Видел его невымученную улыбку, слышал заразительный смех и, странное
дело, становился спокойнее за исход завтрашней встречи. Так, наверное,
действовал он и на товарищей. Говорят, в нем нет той внутренней силы и злости,
которые были у давнишнего лидера «Днепра» Христяна, у недавнего — Павлова (он
тоже готовился к матчу, но на последней тренировке вновь подвела нога). Да,
Литовченко, как говорится, «не грызет землю», но есть в нем та спокойная широта
и удалой размах, которые помогают его товарищам в игре.
Симптоматично, что непосредственно во взятии ворот
Литовченко не участвовал. Бенефициантом на этот раз стал бывший в ударе
Кузнецов, который играл слегка прихрамывая, но как играл! Его угловые удары справа
всегда таили угрозу. Один из них Михайлов отбил с превеликим трудом, но отбил
на Протасова, занявшего позицию левого инсайда в двух метрах от линии штрафной.
Он ударил, и тут хорошо сыграл на опережение Таран — перехватил мяч метрах в
пяти от ворот и непринужденно переправил его в сетку. С той же точки спустя 13
минут бил и Кузнецов. Ах, какой же коварный был удар! Никто так и не понял,
целил ли он в нижний угол или делал передачу на дальнюю штангу, но пока все
размышляли, хитро подкрученный мяч стукнулся в основание штанги и влетел в
ворота.
Что касается дальнейшего, то тут надо отметить умелую игру
болгарской команды, в составе которой на этот раз было шесть игроков
национальной сборной. «Днепр» инициативу уступать не собирался, более того —
хотел забить успокоительный третий мяч, но, памятуя осечку в Софии, делал это
без перехлеста. И гости знали, что «Днепр» ждет своей минуты, потому применили
точный и четкий короткий розыгрыш мяча, надолго установив контроль над ним и,
как следствие, захватив инициативу.
Днепровцы могли бы выбить ее, прессингуя с чужой половины
поля, но и силы, наверное, следовало приберечь, и эмоции. Они зрело
распорядились своими возможностями, в утешение позволив гостям лишь несколько
опасных штрафных ударов из зоны правого инсайда.
После одного из них и был назначен пенальти, который
старший тренер «Днепра» на пресс-конференции назвал кульминационным и самым для
него страшным моментом в матче. Шутка ли, рушилось все, добытое за 70 минут
игры. Но тут во всем блеске проявил себя Сергей Краковский, дважды выигравший
единоборство у Спасова. Впрочем, описать это невозможно, все это видели на
экранах.
Тайм-аут для юмора: когда В. Емца попросили на
пресс-конференции назвать лучшего игрока болгарской команды, он широко
улыбнулся, но и смущаясь, произнес: «Не знаю, мне почему-то очень понравился
Спасов». И спохватившись, добавив: «Ну и Сираков, конечно, хорош». (Призы
Криворожского горспорткомитета лучшим игрокам матча были вручены Сиракову и
Краковскому).
После игры
Васил Методиев, старший тренер «Левски-Спартака», на
пресс-конференции тщательно скрывал свои чувства, но был явно огорчен и даже
ошарашен. Он сказал, что его команда после победы над чемпионом ФРГ
«Штутгартом» надеялась добиться в Кубке чемпионов очень многого, но теперь он желает
того же «Днепру», который в ответном матче показал не по летам зрелую игру.
Немногословен был и старший тренер «Днепра», который словно бы показывал всем
своим видом, что ничего из ряда вон выходящего не произошло... Потом, в
автобусе, отправлявшемся в Днепропетровск, Емец поздравил своих ребят,
напомнил, что через пять дней важный матч с лидером, коротко набросал программу
подготовки к нему.
ВАЛЕРИЙ
БЕРЕЗОВСКИЙ,
наш специальный
корреспондент.
Кривой Рог.
отбив пенальти. Фото А. Барандина.
в атаке и забил очень важный второй гол.
ДРУЖНИМ
КРОКОМ
«Молодь України» (Киев, 10.11.1984)
На фото: Литовченко («Дніпро») і
Ніколов («Левський-Спартак») у боротьбі за м’яч. Телефото ТАРС.
Был на матче в Кривом
ОтветитьУдалить